5 речей, які зроблять українську політику моральною

3d79366af7571b390115753841982910
Фото умовне. Джерело: ТСН

Колонка голови Громадської ради при ГУ ДФС Львівської області Ігоря Коця.

Мораль і політика - для українського вуха звучить як несумісні речі. В уяві постають хабарники, брехуни та бандити при владі. Щось змінити – це як боротись з вітряками, адже система вибудувана століттями. Зрештою, і чи потрібна владі мораль, якщо це зробить її вразливою? А для утримання кордонів та впливу - будь які засоби хороші. Переможців ж не судять.

Спіральна динаміка – теорія, яка показує, що людська природа не фіксована, а постійно еволюціонує та створює нові моделі світу. Етапи еволюції маркуються кольорами. Так от, представники української влади все ще «застрягли» у червоному полі. Це той світ, де найвищою цінністю є влада. Адже лише влада дозволяє задовільнити власні потреби, є єдиним джерелом багатства. Ця модель ще добре чується в Україні, бо більша частина суспільства живе з психологією виживання: нікому не вірити; обманювати, щоб вижити; працювати не з професіоналами, а зі своїми перевіреними людьми; зневіра до сили закону. Втім, ця модель приречена. Прогресивна частина людства з психологією творців, поширення «економіки довіри» у світі, самоорганізація громадян, краудтехнології (збір коштів чи єднання волонтерів під проекти), відкриті кордони, доступ до інформації уже демонструють ознаки бірюзового світу. Один з трендів - львівські підприємці, громадські діячі, митці та науковці започаткували ініціативу - Бієнале довіри. Мета - повернути звичку довіри у наше повсякдення.

Як голова Громадської ради при ДФС Львівщини та підприємець, бачу, що можливість переходу до більш моральнішого світу настає тоді, коли базові потреби людей задоволені. Корінь проблеми – бідність. Важко бути моральним, коли голодний та малоосвічений. Предметно, що львівська дискусія у Клубі Миру про мораль і політику хоч і починалась з філософських тем – завершилась висновком, що необхідно змінювати податковий кодекс. Ми все ще живемо за кодексом Януковича.

Пришвидшити реформи не можливо, але кожен з нас може докладатись до того, аби зміни відбувались, а уклад життя в Україні змінювався на краще. Що для цього потрібно?

  1. Зміни починати з себе. Так навчав Ганді, до такого висновку приходить кожен, хто починає щось робити. У такий спосіб визнаємо, що ми керуємо своїм життям, а не Порошенко чи Тимошенко. Це породжує відповідальність, критика перетворюється у створення рішень. Звідси і відповідальність за те, як голосуємо. Щоб прийняти відповідальне рішення – необхідно проаналізувати діяльність партії, кандидата і знати, чого від них вимагаєш.
  2. Освіта. Андрей Шептицький, Любомир Гузар багато говорили про виховання народу. У родинах, школах закладається світогляд майбутнього покоління. Педагоги – успішні фахівці, прикладні знання та свобода думати і творити – основи для нової школи. Освічену та вільну людину обманути чи залякати важче.
  3. Думати своєю головою, розвивати критичне мислення населення. Мирослав Маринович прогнозує, що третя світова війна – це інформаційна війна. Інформаційні бомби – фейки, тролі, боти, постправда. Боротьба не за тіла, а за свідомість. Вміння перевіряти, отримувати, управляти інформацією – важливі умови для самозахисту. Підтримка політика залежить від того які результати видають пошукові системи у перші дні. Люди радше голосують за тих, хто вже має підтримку. І це вже маніпуляція їх вибором.
  4. Прості правила. Естонія показала приклад світу, коли прості правила в оподаткуванні зробили її лідером зі сплати податків у світі. Натомість складні та взаємозаперечуючі правила у концтаборах чи у радянській системі перетворювали людей у біомасу, яка нічого не вирішувала.Прості правила для бізнесу, громадян, зрозумілі алгоритми прийняття рішень у владі, відкритість процесу вносять ясність, довіру, виконавчість, особисту відповідальність.
  1. Візія майбутнього. Тут як і з цілями у житті чи як з управлінням кораблем, без картинки у голові – куди ми рухаємось, без цілі на карті, навігаторі, без надихаючих мрій - ніяк. То якою хочемо бачити майбутню Україну?

Не вірю в швидкі реформи, вірю в еволюцію. Це, на жаль, процес довготривалий. І нема готових рішень чи легких шляхів, у кожної країни, як і людини – шлях унікальний. Але «дорогу здолає той, хто йде».

Ігор Коць

громадський діяч, голова Громадська Рада при ДФС Львівської області, голова ГО «Твій дім – Україна».

Думки, висловлені в рубриці «Колонки», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію редакції ІА Дивись.info.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: