Таємний вечір з музикою і друзями. Як пройшов перший Sofar у Львові (фото)

Раптом на другому поверсі заводу спалахнуло світло. В невеличку кімнату входили невідомі з рюкзаками та великими пакетами. Близько двадцяти людей майже одночасно почали метушитися і діставати те, що принесли з собою.

«Ооо, радий вас тут бачити», - дивується Максим. Завжди усміхнений бородань вітає хлопця з дівчиною, що тільки-но зайшли в кімнату. Не зважаючи на те, що в команді організаторів зібрались люди з Львова та Києва - майже всі були знайомі. Хтось познайомився під час волонтерства на літніх фестивалях, а хтось - товариш з університету. Тим часом приміщення поступово змінюється: столи відсувають ближче до стін, натомість по всій підлозі розкладають подушки. До центру кімнати підсувають фортепіано.  

«Тільки не пошкодьте гірлянди, - напівжартома кидає Сергій переносячи стільці. Він студент, та не дивлячись на сесію, що наближається, присвячував вечори організації івенту, навіть віддав найцінніше з своєї кімнати в університетському гуртожитку. - Мені ще потім їх у себе розвішувати».  

Багато декорацій хлопці і дівчата шукали самі, дещо приносили з дому, що додавало теплої атмосфери. Допоки в приміщенні завершуються останні приготування, хтось дістає з рюкзака білу табличку «Sofar Lviv». Помітне легке хвилювання організаторів - Sofar в Львові вперше, хоча у світі існує вже 10 років.

Історія Sofar тягнеться ще з нульових. 10 років тому у Лондоні двоє друзів йшли слухати концерт улюбленої групи. Дзвін посуду, шум кава-машини, гучні розмови не дозволяли зануритись у музику, насолодитись концертом та атмосферою. Тому двоє друзів організували перший Sofar івент у своїй вітальні. До них прийшло всього 8 людей. Зараз спільнота Sofar налічує більш ніж 400 міст по всьому світу.

14 грудня на електронні пошти п’ятдесяти людей було надіслано повідомлення з місцем зустрічі. «Вітаємо, зустрінемось 15 грудня о 19:30 на Заводській, 31». Sofar Sounds - це таємні концерти. Дату та час концерту повідомляють за тиждень до івенту і лише тим, хто отримав запрошення та підтвердив свою присутність завчасно. Місце проведення відвідувачі можуть дізнатись тільки за 24 години до заходу, цього разу ним стало приміщення Vedel School.

О сьомій з’являються перші відвідувачі та виконавці.  Sofar завжди проходить в нестандартних невеличких локаціях, тому майже завжди бажаючих прийти більше, ніж може вмістити зал. Потрапити можуть тільки ті, хто зареєструвався першим.

«Таки краще крісла зовсім винести, глянь скільки людей вже прийшло. - Кімната поступово заповнювалась, а подушки на підлозі вже майже всі були зайняті, тому організатори вирішили збільшити кількість “нижніх” місць. - Так всі будуть на землі і менше заважатимуть одне одному».

До початку залишається ще півгодини, а прийшло вже більше 50 людей. Запрошень було всього п’ятдесят, але на Софарі діє своєрідне правило “+1” - усі, хто отримав запрошення, мають можливість взяти з собою одного друга.

«Ваше ім’я?» - запитує волонтерка та розгортає список запрошених...

«Володимир, - усміхається чоловік, - ми виступатимемо тут сьогодні».
«Ой, вибачте, я ж не знала, як ви виглядаєте, - сором’язливо відповідає дівчина. - Проходьте».

На заходах Софар часто виступають молоді виконавці з різних куточків країни, а то й з-за кордону, тому публіка  знайомиться з ними безпосередньо під час виступів. Такому неочікуваному знайомству сприяє і відсутність опублікованого списку виконавців. Тільки прийшовши на місце проведення, відвідувачі зможуть побачити, хто виступатиме цього вечора.

О 19:30 кімната майже заповнена. Інтуїтивно визначивши місце виступу відвідувачі сідають впритул до мікрофона та фортепіано. Чітко виділеної сцени немає, тому відчувається домашня атмосфера. Після короткого вступного слова від організаторів троє чоловіків підходять до інструментів. Фортепіано, віолончель та щось схоже на великий бубен. Увага приута до чоловіка в капелюшку та з віолончеллю в руках. Раптом смичок торкнувся струн і зал завмер.

Двадцять хвилин минають в цілковитій тиші, яка тричі переривається оплесками. Формат Софар передбачає виступи трьох виконавців за один вечір. Виконавцю надається 20 хвилин і повна свобода дій, зазвичай цього вистачає на три композиції. Після кожного сету - перерва, під час якої відвідувачі можуть поспілкуватись з музикантами.

«...двадцять п’ятого грудня гурт виступатиме в Києві». - Каже соліст наприкінці виступу. «О, тоді ми прийдемо, - чути від когось з відвідувачів. - Побачимось в Києві».

Подібні заходи допомагають виконавцям знати свого слухача.

В маленькому приміщенні стало по-справжньому гаряче, тому в перерві між виступами відчиняють вікно. Морозне зимове подвір’я освіжає кімнатку допоки відвідувачі, зайняті своїми справами, розбрелися хто куди.

«Я говоритиму без мікрофона, – каже Іра. - Вона тричі виступала на Софарі в Лондоні, тому й взяла на себе відповідальність вести перший такий івент в Львові. – Сподіваюсь ви мене чуєте. Підходьте, от-от почнеться наступний виступ»».

Багато відвідувачів не було на момент цього оголошення в кімнаті, але за неповних дві хвилини всі вже були на своїх місцях. За час їх відсутності волонтери встигли пересунути фортепіано ближче до центру. Ведуча оголосила наступну виконавицю. В супроводі фортепіано залунав голос Анастасії Ільків.

Не зважаючи на прохання не користуватись мобільними телефонами то тут, то там загоряється екран - публікують сторіз.

«Як ти туди потрапив? Коли встиг зареєструватись?» - ті, кому пощастило менше, спостерігають за дійством тільки з публікацій більш кмітливих друзів.

«Вау, так гарно! Що це таке? Де це відбувається?» - попри велику кількість заявок залишались і ті, хто нічого не чув про Sofar.

Після двадцятихвилинного виступу, знову почалась перерва. Ніхто не спішив виходити - фортепіано вкупі з  жіночим голосом розслабило публіку. Напевно через це до виступу третього виконавця майже всі відвідувачі завчасно зайняли свої місця, навіть без нагадування ведучої.

До мікрофона підійшов високий чоловік в чорному светрі. Він виступатиме сам, але в руках у нього електрогітара. З першими нотами кімната наповнилась дивною ностальгійною, частково магічною атмосферою. І знову двадцять хвилин пролітають немов під музичним гіпнозом.

Захід неочікувано добіг кінця. Відвідувачі не поспішали розходитись, хтось хотів поспілкуватись з виконавцями, а хтось підходив на розмову до організаторів.

Чиясь рука з 200 гривневою купюрою потягнулась до скриньки з написом «Donation» і за мить купюра опинилась всередині. За нею ще хтось вкинув купюру, але вже меншу за номіналом. Доброчинні внески відвідувачів - це єдині кошти, які отримує Софар за подібні вечори, а всі отримані гроші діляться між виконавцями.

«Я, напевне, зможу захостити наступний Софар», - проскочило в якійсь з розмов, що вирували в кімнаті.

«Було б цікаво зі своїм гуртом виступити наступного разу», - звучало десь поруч.
Софар кожного разу проходить в нових, секретних локаціях, тому бажаючі можуть «запросити» подію до себе, а можуть і виступити - достатньо тільки заповнити відповідну анкету на сайті.

Відвідувачі помалу виходили на морозну вулиці. Тепла кімната потроху порожніла.

Назар Салабан