дивись.info

20 років тому не стало Георгій Гонґадзе

20 років тому не стало Георгій Гонґадзе
Георгія Ґонгадзе вбили 16 вересня 2000 року.

Сьогодні українському журналісту Георгію Гонґадзе було б 51, але рівно 20 років тому, 16 вересня, чоловіка викрали у Києві та вбили.

Гія Гонґадзе

Георгій Русланович Гонґадзе народився у травні 1969 року в Тбілісі. Його батько, Руслан, був головним санітарним лікарем району, пізніше знайшов своє покликання в кіно і став відомим грузинським кінорежисером-документалістом. Леся Гонґадзе – корінна львів’янка, за фахом медична працівниця.

Дитинство Гії минало у мистецькій атмосфері: він займався танцями, малюванням, плаванням та легкою атлетикою. Добре навчався у школі. У 18 років вступив до Тбіліського державного інституту іноземних мов, де навчався на вечірньому відділенні. Тим часом працював і займався спортом.

У 1987-1989 роках проходив службу в Авганістані, а після повернення до Грузії пірнає в суспільно-політичну роботу та очолює інформаційний відділ Народного фронту Грузії.

Восени 1989 року Георгій Гонґадзе переїжджає до Львова, де продовжує навчання на факультеті іноземних мов Франкового вишу. У той час Гонґадзе бере активну участь у НРУ, Студентському братстві, засновує у Львові Грузинський культурний центр Багратіоні. Згодом одружується на львів’янці Мар’яні Стеценко, щоправда, вони невдовзі розлучились. Чоловік і дружина викладали у львівській середній школі №37.

Після воєн…

У 1992 році Гонґадзе повертається до рідного Тбілісі та бере участь у громадянській війні у Грузії. У той час він працює журналістом у Абхазії та Осетії, дістав бойове поранення в Сухумі. Наступні два роки Гонґадзе працює головним режисером творчого об’єднання «Центр Європи», його програму «Монітор» транслюють на Львівському телебаченні. Розпочинає співпрацю із місцевою газетою «Пост-Поступ».

З 1993 року він брав участь у війні в Абхазії, там його тяжко поранили під час обстрілів, деякі осколки назавжди залишились у його тілі. Пораненого Гію літаком під зенітним обстрілом вивезли з оточеного Сухумі за кілька днів до падіння міста.

Гонгадзе знову повертається до Львова, де знайомиться із майбутньою дружиною Мирославою Петришин, у 1997 році в подружжя народжуються дівчатка-близнята Нонна та Соломія.

Георгій із сім’єю.

Задовго до того пара переїжджає до Києва, де починають працювати на телебаченні. Дебютував Гонґадзе на телебаченні ММЦ «Інтерньюз» у програмі «Параграф». Ще через рік Георгій стає ведучим у телепрограмі «Вікна-Плюс» на СТБ, а згодом у «Вікна-Новини». У 1998 році Гонґадзе працює ведучим програми «Моє» і 1999 — працював прессекретарем у штабі кандидата в президенти України, лідера ПСПУ Наталії Вітренко.

З 1 жовтня 1999 року (під час президентської виборчої кампанії) почав вести щоденну інформаційну програму «Перший тур з Георгієм Гонгадзе» у прямому ефірі радіостанції «Континент». Невдовзі почалися телефонні дзвінки з погрозами на адресу керівництва радіостанції.

Правда!

Геогрій Гонґадзе став успішним і впізнаваним журналістом. Він ніколи не боявся ставити «незручні» питання. Правда стала підґрунтям його діяльності.

У 2000 році Георгій вирішує створити видання. Так у інтернет-просторі з’являється «Українська правда», де часто публікували матеріали-розслідування, показували справдні обличчя влади, зокрема тодішнього президента Леоніда Кучми.

З того часу він зізнається, що зазнає переслідувань. Наприкінці червня 2000 року за ним було влаштовано зовнішнє спостереження. Зокрема невідомі особи супроводжували журналіста на автомобілі «Жигулі». Цей автомобіль вранці очікував Георгія поблизу його будинку, а ввечері — біля роботи.

Георгій офіційно звернувся з листом до Генерального прокурора України Михайла Потебенька, у якому виклав факти щодо стеження за ним працівників міліції та невідомих осіб. Але прокуратура відреагувала на звернення журналіста формально.

Зникнення Гонґадзе

Журналіст Георгій Гонґадзе зник 16 вересня 2000 року. Так, близько 22:30 він вийшов з роботи, але вдома так і не з’явився. У листопаді того ж року в лісі під Таращею Київської області виявили його тіло без голови, яке, за висновками експертів, могло належати журналісту. Ще через дев’ять років було знайдено рештки черепа: у Генпрокуратурі заявила, що вони належали Гонґадзе.

Хто винен у смерті українського журналіста

Розслідування зрештою тривало 8 років. І 15 березня 2008 року в убивстві журналіста визнали винними трьох колишніх працівників Департаменту зовнішнього спостереження МВС України – Валерія Костенка, Миколу Протасова й Олександра Поповича. Апеляційний суд Києва висунум їм вирок щоло позбавлення волі на 13 років.

А у січні 2013 року до довічного ув’язнення засудили ексочільника департаменту зовнішнього спостереження МВС Олексія Пукача.

Офіційно замовником убивства визнали ексміністра МВС Юрія Кравченка, якого 2005 року знайшли мертвим. Утім родичі Гонґадзе не вірять цьому та вважають, що замовники досі на волі.

Восени 2000 року в Україні вибухнув касетний скандал після оприлюднення «плівок Мельниченка», які свідчили про причетність тодішнього президента України Леоніда Кучми та низки інших високопосадовців та політиків до вбивства журналіста.

За словами політика Олександра Мороза, в бесідах, записаних співробітником Служби охорони президента Миколою Мельниченком, беруть участь Кучма та його найближчі помічники — глава Адміністрації Президента Володимир Литвин, Міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко та керівник СБУ Леонід Деркач, які обговорюють діяльність журналіста та вирішують, як з ним бути.

Фото: LiveJournal

На убивство Гонґадзе відреагували як в Україні, так і за межами держави. В Україні пройшли великомасштабну акцію протесту під назвою «Україна без Кучми», де вимагали негайно з’ясувати обставини смерті журналіста та покинути пост глави держави Леоніду Кучмі.

У 2005 році президент України присвоїв Георгію Гонґадзе звання Героя України.

Тіло вбитого журналіста поховали у Києві 22 березня 2016 року.