Древній Звенигород: що археологи знайшли під час розкопок (фото)

imgonline-com-ua-CompressBySize-ikjoRo2MGKFS2

Під час розкопок у Звенигороді у фундаменті забудови XVII-XVIII століття археологи виявили тесані камені княжого палацу.

28 грудня у Звенигороді закінчилися дослідження на місці давньої княжої столиці. Розкопки проводили археологи «Рятівної археологічної служби». Експедицію очолювала старший науковий співробітник відділу археології Інституту українознавства імені І. Крип'якевича НАН України, доктор історичних наук Віра Гупало.

Це місце – територія княжої столиці літописного міста Звенигород. Цього року тут відбулися великі археологічні розкопки.

Наталія Войцещук.

«Ми завершуємо наші дослідження, які виявилися дуже цікавими. Якщо говорити у сучасному розумінні, то йдеться про площу Ринок – це серце Звенигорода. Останні археологічні дослідження тут відбувалися рівно 30 років тому. Ми не могли не скористатися можливістю подивитися, що тут є ще цікавого і чого наші колеги, які працювали ще у минулому столітті, не дослідили або залишили для нас.

Все це робиться у рамках облаштування території історико-культурного заповідника «Древній Звенигород», який народився 18 червня, але юридично став установою лише 2 жовтня. Ми дуже молоді, але маємо точку відліку. Сподіваюся, що нашій команді вистачить сили та витримки і вже роки за три будемо приймати туристів», – каже в.о. директора заповідника, археологиня Наталія Войцещук.

У 60-их роках минулого століття на території, де колись була княжа столиця, звели 14 будівель ферми, яка 1990 року припинила свою діяльність. З колгоспного комплексу потроху почали зникати шифер, цегла. Ферма потроху занепадала, водночас завдаючи шкоди культурному шару.

Віра Гупало.

«Нинішні розкопки у Звенигороді не є чимось особливим. Це чергова ланка великого ланцюжка в історії археологічних досліджень, що тривають вже понад 150 років. Звенигород є настільки цікавою і до певної міри унікальною пам’яткою, що кожен дослідник, який проводив тут розкопки, був приречений на здійснення більших чи менших відкриттів», – каже Віра Гупало.

Відкриттями може похвалитися і нинішня археологічна експедиція.

«Після знищення Звенигорода монголо-татарами рештки цієї території з укріпленнями передавалися у володіння різним шляхетським родам, які зводили тут маєтки. І ця забудова ніде не відображена. Потім ми вже дізналися з картографічного матеріалу, що у XVII-XVIІІ столітті тут існував панський будинок, а сам пагорб вважався штучним утворенням, насипаним для спорудження бастіонів. Пізніше, за радянських часів, тут відбулися найбільше перебудування. На цій території звели тваринницький комплекс. Усі ці забудови нищили те, що ще залишилося від княжого Звенигорода. Тому 1985 року вперше було започатковане дослідження найвищого пагорба. Багатьом дослідникам це здавалося нісенітницею саме тому, що пагорб вважався насипним. Але коли Володимир Чорноус – працівник відділу археології нашого інституту розпланував тут розкоп, це було для всіх величезною несподіванкою. Виявилося, що пагорб природний. І всі ці нашарування, які йому вдалося відкрити, відображають історію забудови як княжого часу, так і наступних історичних епох. Тобто ми маємо багатошарову культурну пам’ятку. Але, на жаль, так склалося, що вся документація з того періоду не дійшла до наших днів. Вона відсутня, і всі ті висновки, які робилися про укріплення, забудову, монументальні споруди виявилися голослівними», – веде далі Віра Гупало.

За словами науковиці, через брак документації тривали дискусії, зокрема про наявність на схід за укріпленнями об’єктів білокам’яних будівель, де мало що збереглося – лише ровики, заповнені землею.

«І нинішні розкопки покликані були поставити певні крапки у цих дискусіях. Під час розкопок ми добралися до материка. Особливо багато ми тут зустріли скам’янілих молюсків – різної форми белемнітів. Натомість все те, що залягає над материком та іншими передматериковими прошарками, показує, як забудовувався цей терен. На сьогодні ми можемо сказати, що відкрили два будівельні горизонти укріплень, які існували у княжу добу. Всю цю інформацію ми ще будемо аналізувати у камеральній обстановці. На профілях розкопок можна побачити дуже дрібні нашарування, де чергуються прошарки глини і дерев’яних конструкцій. Дерев’яні кліті, городні, зверху високі дерев’яні стіни, які згоріли. Про це свідчить червона випалена глина», – розповіла Віра Гупало.

Натомість справжньої несподіванкою для археологів стало відкриття фундаментів споруди XVII-XVIII століття.

«Я недарма згадувала про білокам’яні споруди. Наприкінці минулого року нам пощастило побувати у Кракові, на виставці в археологічному музеї, де ми побачили елемент білокам’яної різьби зі Звенигорода, яку пов’язують з церквою. А сьогодні у цих фундаментах ми знайшли елементи княжого палацу – гарно зашліфовані, різьблені, зі слідами обтісуваннями. Тому можна сказати, що на сьогоднішній день існування білокам’яних споруд княжої доби у Звенигороді є вже цілком доведене», – веде далі пані Віра.

За словами археологині, сьогодні можна говорити і про періодизацію забудови у Звенигороді.

«XI століття пов’язуємо із Володарем Ростиславичем – одним з братів Ростиславичів, правнуком Ярослава Мудрого. Він заснував у Звенигороді свою княжу столицю. А над горілим шаром знаходяться рештки перебудови, які здійснив князь Володимирко Володарович. Отримавши у спадщину місто від батька, він почав перебудовувати його і створив насправді столицю, яка мала європейське обличчя з регулярним розплануванням передмість, вулиць, провулків», – пояснює Віра Гупало.

Розкопки, які відбулися нинішнього року, доповнять здійснену реконструкцію і в майбутньому будуть уточнювати планувальну структуру міста.

«Щодо знахідок, то ми досліджували ті ділянки, які не зачепили 1985 року. Але незважаючи на обмежену площу, ми дістали цікаві знахідки. Тут виявлені наконечники стріл, шпора, зокрема останки чоловіка, ймовірно, оборонця міста, який стояв на валу і обороняв Звенигород від монголо-татарів 1241 року. Знайдені тут були підвісні печатки, фрагменти лампадок і, звичайно, найбільше посуду, адже лише у Звенигороді трапляється своєрідний тип мисок із заглибленим дном, які слугували одночасно і як накривка. У науковому обігу є такий термін, як миски звенигородського типу», – каже археологиня.

Вона зазначає, що попереду ще дослідження віднайденого матеріалу. Водночас цьогорічний розкоп внесе суттєві корективи у погляди на місто, початки його організаційних процесів, які тут відбувалися.

«Розкоп приніс нам багато несподіванок, і сподіваємося, що у майбутньому зможемо його розширити і добути нові матеріали», – підсумувала пані Віра.

Сьогодні науковці розмірковують над можливістю консервації віднайдених стін льоху і подальшого їхнього експонування. Наприклад, закриття об’єкту скляними елементами.

Василь Петрик.

«Цьогорічні археологічні дослідження проводилися у рамках облаштування заповідника «Древній Звенигород». Оскільки це археологічна пам’ятка, то будь-які роботи повинні супроводжуватися археологічним дослідженнями, – каже архітектор, директор ПП «Белзький мур» Василь Петрик. – Сьогодні це ілюстрація вагомості археології та історії у таких проєктах. Для нас найважливішим є дослідження, виявлення і вивчення нашої історичної пам’яті, культурної спадщини і належне її представлення для самих себе.

Під час археологічних досліджень отримуються нові, часом несподівані результати. Наприклад, віднайдення фундаментів XVII-XVIII століття було для археологів несподіванкою. Наступне – у фундаментах є вмонтовані тесані камені, які походять з будівель ще княжої доби. Це теж унікальна знахідка загальноукраїнського масштабу. Для теренів області це можливість представлення архітектури XII століття, чого ми не можемо зробити у Львові. Є надія на те, що у подальших дослідженнях, які будуть продовжені наступного року, ми віднайдемо нові артефакти і зможемо вибудувати, власне, досконалу наукову візію стольного міста Звенигород, який є для нас дуже важливим свідченням історії, вагомості в історичному процесі в контексті як Європи, так і світової цивілізації. Тому що романська архітектура в європейському контексті дуже часто для багатьох дослідників закінчується на кордоні Польщі, а Україна не входить у контекст романської культури. Про це мало знають, мало пишуть. Ми повинні це зробити – дослідити, написати та оприлюднити. Тому візія історико-культурного парку – це подорож в історію, яка має бути цікавою і захоплюючою. Я сподіваюся, що ми знайдемо сліди княжого палацу, а також відкриємо повністю сліди знайденої раніше дерев’яної церкви, яку ми збираємося відзнакувати на дитинці».

Крім того, під час археологічних досліджень були використані нові технології. Відкритий розкоп сканували лазарем і таким чином максимально детально фіксували.

Юрій Преподобний.

«Ми можемо добре зафіксувати те, що знайшли археологи, побачити кольори, розміри, чітко розуміти масштаб. Це дозволяє проводити глибші дослідження. Для детальної фіксації території ми використовуємо лазерні сканери, дрони, які допомагають створити 3D-модель місцевості, щоб краще зрозуміти, як тут було розміщене поселення. Сьогодні ми провели сканування цієї території, паралельно здійснили фотофіксацію, аби детальніше побачити всі шари, і в подальшому археологи наші напрацювання використають для детальних промірів і звітів», – зазначив представник компанії «Скайрон» Юрій Преподобний.

Навесні цю територію планують впорядкувати, зокрема очистити русло річки. Гості заповідника зможуть дізнатися, як виглядала княжа столиця за допомогою 3D-реконструкції, зокрема VR- окулярів.

Оксана ДУДАР

Фото НДЦ «Рятівна археологічна служба»

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: