Чех, який звів пів Львова, однак сам залишився таємницею
Цього року, у травні, мине вже 96 років з того дня, як у вічність відійшов архітектор Карел Боублік.
Цього року, у травні, мине вже 96 років з того дня, як у вічність відійшов архітектор Карел Боублік, який за походженням був чехом, однак пристрасна любов до Львова змусила його залишитись тут назавжди. Так, як і його творіння – десятки будівель, споруджених у цьому місті.
ІА Дивись.info розповідає про чи не найзагадковішу постать в історії архітектури Галичини XX століття.
Майбутній архітектор народився в чеському містечку Колінець, неподалік Плзеня. Однак достеменно невідомо, у якому саме році: джерела вказують то 1868, то 1969 рік. Хлопець навчався у Вищій будівельно-технічній школі при Державній просисловій школі у місті Брно, де він переймає техніку проєктування, яку привезе згодом до Львова.
Загадковість не від природи
2018 року у Львові сучасний історик мистецтва та енциклопедист Юрій Бірюльов у міському Центрі історії присвятив лекцію у межах проєкту «Гордість міста» 2.0 львівському архітектору Боубліку.
Дослідник зазначив, що його постать є дуже визначною в історії архітектури Галичини, втім, доволі загадковою. Донині не знайдено жодної світлини Карела Боубліка, тому ми можемо лише припускати, як він виглядав.
І ось наприкінці 1880-их юнак переїжджає до Львова, де потім впродовж двох років 20-річний Карел працює рисувальником, а пізніше — підмайстром, тобто стажується у технічному бюро фірми архітектора Івана Левинського у Львові.
Уже в 26 років кар’єра Боубліка стрімко пішла вгору. У 1894 році йому доручили курувати проєктом спорудження найбільшого об’єкту Галицької крайової виставки - наймасштабнішого ярмарку в історії Королівства Галичини та Володимирії, що відбувався з 5 червня до 10 жовтня 1894 року на верхній терасі Стрийського парку у Львові з метою демонстрації культурних та цивілізаційних здобутків.
Там він керував зведенням Палацу промисловості.
Це промисловий павільйон, що зведено за проєктом головного архітектора виставки Францішека Сковрона. Саме цією будовою керував Боублік.
«У листопаді 1896-го він успішно складає іспит у Галицькому намісництві: за проєкт ратуші для 50-тисячного міста він отримав оцінку «добре», за усну розповідь про будівельні статути, і будівельну гігієну — оцінку «задовільно». І через рік отримує вже саму концесію, якої добивався – патент від Львівського магістрату на право будівельної діяльності у місті», – розповів Юрій Бірюльов.
Тим часом Боублік здобуває статус уповноваженого архітектора і одразу після отримання патента починає займатись зведенням багатоквартирних будинків у Львові.
Тут, у Львові, молодик побрався із чешкою Зденкою, яка теж була родом з Брно, де Боублік навчався. У подружжя народжується єдиний нащадок — син Карел, який загине під час Першої світової війни.
Власне це, як пояснює пан Бірюльов, і стало підставою вважати, чому не зберігся його особистий архів, і неможливо знайти портрета самого Карела Боубліка.
Подружжя часто переїжджає з різних помешкань. Спершу Карел і Зденка оселяються в будинку на вулиці Кохановського (нинішня Костя Левицького у Личаківському районі) у будинку №3.
Згодом шість років сім’я мешкала на вулиці Забинкевича (тепер Івана Франка), а з 1907 проживав на вул Курковій (тепер Лисенка, 5).
Його проєктне бюро функціонувало на теперішній вулиці Павла Римляна,12. Нині же тут житловий будинок.
Ґама вподобань та умінь
Поміж усім, Боублік входив до товариства «Чеська бесіда», яке є найстаршим у світі товариством поза межами Чехії.
«Боублік був талановитим актором, мав гарний голос, чудово декламував вірші та грав на сцені аматорського театру «Чеської бесіди». Зокрема 32-річний Карел грає роль міського голови, Томаша Пєштени, в п'єсі Вацлава Штеха «Містечкові традиції». Бере участь у двох комедіях Ярослава Вихлицького в п’єсі Ярослава Дістля «Блакитна кров», у 1903 році в залі Стрільниці Боублік грає в комедії Карела Жеренського «Тета з Росії», в січні 1906 року Чеський театр поставив у приміщенні педагогічного товариства у Львові п’єсу Йосифа Каєтана Тила «Стратоницькій дудек», (дудар, тобто волинщик). І Боублік виступив на цей раз як режисер і автор декорацій. Тобто він займався і живописом», – розповідає Юрій Бірюльов.
Окрім цього, архітектор був ще й хорошим режисером багатьх аматорських вистав. Востаннє Карел вийшов на сцену театру у 44 роки, де зіграв Степана Чубакова у п’єсі Чехова «Пропозиція».
Трохи про Львів, який забудував Боублік
Архітектор є автором десятків львівських будинків, які збереглися донині, а також кількох скульптурних надбань у місті.
Одним із найвидатніших творінь Карела Боубліка вважають ансамль багатоквартирних кам’яниць підприємця Юліуша Спеннаделя, що на розі площ Галицької, 7 і Соборної, 1-2а.
Загалом він працював у напрямі історизму та необароко, що переросло у модерн. Боублік упродовж 17 років зводив житлові будинки у Львові, у яких досі хтось мешкає.
У 1911-1912 роках він споруджує «Дім преси» на розі Підвальної та Валової. Це колишній будинок Шпрехерів, збудований у стилі історизму. У 1919-1939 роках тут була редакція єврейської газети, влітку 1941 року діяла організація «Жіноча служба Україні», яка допомагала колишнім полоненим, бездомним дітям, а також безробітним жінкам.
Серед інших творінь чеського архітектора варто відзначити будинки на Дорошенка, 11, Куліша,1, Чупринки,47, будинки «Під павою» на Котляревського, 22 і 24, житловий комплекс на Парковій, кам’яницю на Личаківській, 16, «будинок з атлантами» на Грабовського, 6. Скульптурне оздоблення більшості з них виконав постійний партнер Боубліка Броніслав Солтис.
У Ходорові, що на Львівщині, Боублік збудував дім товариства «Сокіл».
Як розповів під час лекції дослідник мистецтва Бірюльов, Боублік також проєктував інтер’єр кав’ярні «Американська» з концертним залом, читальнею і більярдною, в будинку на вулиці Третього травня (нині Січових Стрільців), 11.
«Під час Першої світової війни архітектор проживав у Брно. Однак його постійно тягнуло до Львова, куди по війні він знову повернувся. Тут він і помер 1 травня 1925 року у віці 55 років. На жаль, його надгробок на Личаківському цвинтарі не зберігся», – розповів дослідник.
Коментарі