Живописець із Львівщини, який провів 1632 дні в залах музею

Ймовірно, більшість чули про мозаїку «Море і риби», розміщеної на колишньому магазині «Океан» на вулиці В. Великого, 26а, яку спершу зруйнували під час будівельних робіт, а згодом відновили. Це і є робота Володимира Патика — заслуженого художника України родом із Львівщини.

ІА Дивись.info розповість про живописця, який за своє творче життя вималював майже 600 кілограмів фарби та залишив по собі неймовірну художню спадщину.

У жовтні нинішнього року мине 95 років із дня народження митця. Володимир Патик народився у селі Чорний Острів, що на Стрийщині. Він навчався у Львівській художньо-промисловій школі, що на вулиці Снопківській, 47. (Тепер навчальний заклад носить ім'я живописця Івана Труша).

Згодом майбутній художник стає учнем засновника Львівської школи образотворчого мистецтва Романа Сельського, Йосипа Бокшая — одного із творців Закарпатської школи образотворчого мистецтва та українського маляра-реаліста Миколи Федюка.

У 27 років Володимир Патик випускається із інституту прикладного та декоративного мистецтва та вирушає у мандрівку. Якось він скаже, що у дорозі загалом провів більш ніж 16 років і 27 місяців.

Живописець об'їздив майже всю Україну, де черпав натхнення для своїх полотен. Мандрівник побував на півночі Росії, в Мурманську, малював у Прибалтиці, Сибіру, Середній Азії — і всюди митця захоплювала краса природи, люди та їхні заняття.

«Моїми ідеалами є краса природи і жіноча, людська доброта і правда», – зізнався митець у інтерв'ю.

І справді, далечінь наснажувала Володимира і так, поступово з'являється особлива живописна манера Патика.

Його твори рясніють палітрами, жовтогарячими вибухами та спокійними тонами.

Митець вдається до контрастій червоного й зеленого, оранжево-жовтого і синьо-фіолетового, червоного й білого, до різноманітних технічних засобів — мозаїки, фрески, найбільше — до олійного живопису, пастелі, різних графічних засобів.

Уже з картин та інших творів живописця початку 90-их років можна розгледіти, що його мистецька манера хилиться до чистого кольору — емоційно насичені картини в динаміці.

Тут Володимирові Патику, примітно, близькі українська ікона і тосканські примітиви, равенські мозаїки і живописці італійського Проторенесансу (Раннього Відродження, якому притаманне утвердження гідності і краси реальної людини, її розуму та волі, її творчих сил).

У 70 років живописцеві присвоїли почесне звання Заслуженого художника України, а через три роки — присуджено Шевченківську премію за серію робіт «Земля Шевченка» і твори останніх років.

Читайте також: Зберегли 99% зруйнованого об’єкта: як виглядає відновлена мозаїка «Море і риби» (фото)

Митець відзначав 80-літній ювілей на тлі експонування власної виставки в Національному музеї, а у 83 роки його нагородили орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня за видатні заслуги перед Україною.

Володимир Патик малював Україну від Криму до Карпат, плекаючи надію про те, що той образ Батьківщини ніколи не зникне. Він малював краєвиди, дерев'яні церкви, селян, які господарюють у особливих кольорах — нібито й звичних людському окові, та водночас вибухово-яскравих і рідних.

Митець відійшов у вічність 28 серпня 2016 року за кілька днів до власного 90-літнього ювілею, залишивши десятки полотен і стиль, який багато сучасників намагаються перейняти, та безуспішно. Поховали його на Личаківському цвинтарі.

До речі, у щойно облаштованому Музеї модернізму у Львові експонуватимуть виставку митця у виставковому залі неоавангарду.

Підготувала Мар’яна КОВАЛЕНКО