«Образ міста»: у Львові відкрили виставку творів Леопольда Левицького (фото)

сірий фон 1

30 вересня у виставкових залах Національного музею ім. Андрея Шептицького відбулось відкриття виставки творів Леопольда Левицького, під назвою «Образ міста».

Вона присвячена 115-ій річниці з дня народження українського графіка.

Тема виставки продиктована стилем життя митця, його творчими вподобаннями. В експозиції представлено графічні твори 1930–1960-их років: офорти, лінорити, монотипії та роботи, виконані в авторській техніці. Творчість Л. Левицького цікава своєю багатогранністю, широким тематичним спектром і жанровим різноманіттям. Під час навчання в Краківській академії мистецтв (1926–1932) і в Парижі (1929–1931) Л. Левицький, учасник Краківської групи митців (1932–1937), перебував під впливом мистецьких методів авангарду, що позначилося на його подальшій творчості. У доробку майстра домінують дві образні теми – людина і місто.

Композиції експоновано за хронологічним принципом: 1930-ті, 1940-ві, 1950-ті, 1960-ті роки.

1930-ті роки

Образи людини та міста з’явились у роботах художника на початку його творчого шляху, а саме в 1930-их роках. Хоч Леопольд Левицький провів юність у маленькому провінційному містечку Чорткові, його творчість репрезентує урбаністичну культуру Центрально-Східної Європи міжвоєнного періоду. Творчий інтерес до мистецьких методів авангарду, захоплення пізнім кубізмом та експресіонізмом, активна суспільно-політична діяльність художника і його особиста позиція обумовили тематику його робіт. Велике значення для митця мало зображення людини. Він вважав, що присутність постаті гуманізує твір, емоційно збагачує його.

«Попри численні впливи, графічна творчість Леопольда Левицького індивідуальна і, попри свою мініатюрність, емоційна та експресивна. Це талановитий та глибокий митець, який своєю творчістю показав нам цілий калейдоскопом напрямів і форм», – так про виставку творів Л. Левицького та С. Осотовича у 1937 році відгукнувся критик на шпальтах часопису “Dziennik Polski”.

1940-ві роки

Незважаючи на складний час, Леопольд Левицький багато і захоплено працював та опановував нову для себе техніку – гравюру на лінолеумі. Можливість різких і виразних контрастів чорного та білого, відносна швидкість і простота виконання якнайкраще відповідали тодішньому творчому настрою художника, який поспішав утвердитись у мистецтві й житті, заявити про себе в новому середовищі. Якщо в композиціях 1930-их років виразно прочитуються модерні мистецькі тенденції, то у роботах кінця 1940-их простежується прагнення автора дотримуватися реалістичної манери зображення. Ці твори є своєрідною даниною часу, тодішній ідеології.

1950-ті роки

Друга половина 1950-их – це початок творчого піднесення Л.Левицького. Він не шукав пафосних тем і сюжетів, а зображав людей, їхнє життя в місті, прагнув передати людські емоції та переживання. Манера зображення змінювалася з часом. Ранні монотипії прозорі та легкі – «акварельні». Усі роботи емоційно насичені – іронічні чи глибоко філософські. «Увечері», «Тихий вечір», «На машині», «Розмова» – це сюжетно реалістичні монотипії, вирішені у стилізованій манері, яка була органічною для цієї техніки виконання.

1960-ті роки

Творчість Л. Левицького 1960-их років є логічним продовженням тенденцій, започаткованих у попередньому десятилітті. Одночасно це був і період змін, які стосувалися не лише мистецтва. Він дозволив собі експериментувати.

1960-ті роки – це квінтесенція творчості митця. Твори 1960-их років за тематикою можна умовно поділити на три групи. Перша продовжує тенденцію попереднього десятиліття: показ реальних сюжетів у стилізованій манері.

Цю групу репрезентують роботи «Вулиця», «Кінотеатр “Парк”»,«Місто», «Естрада», «Сім’я», «На околиці», «У нашому місті ввечері», «Велике місто», «Вулиця ввечері», «На вулиці міста», «На вулиці».

Другу групу представляють лінорити «Будні маленького містечка», «Велике місто (місто вночі)», «Селище», «Увечері»,«У місті». Це складні композиції, часто багатосюжетні та кількарівневі: в одній картинній площині розгортається непроста динаміка життєвих історій, які можуть відбуватись у великому чи в маленькому місті. Кожен сюжет художник показує по-своєму, шукає цікаві нетипові композиційні ходи та рішення.

Третю групу формують твори «Будівлі», «Люди на площі», «Чорно-білі ритми», «Геометрична композиція», «Захід сонця в місті», «Вікно», «Відчинена брама», «Місто», «Нові будинки» – абстрактно-геометричні композиції, натхненні простором міста. Ці урбаністичні пейзажі – складні геометричні структури, які, на перший погляд, не мають нічого спільного з образом міста, – варті особливої уваги. Л. Левицькому вдалося, використовуючи максимально прості зображальні засоби, передати драматизм заходу сонця, напружене кружляння людей на площі, щільність сучасної міської забудови багатоповерхівками.

Безумовно, творчість художника мала значний вплив на розвиток львівського мистецтва другої половини ХХ століття.

«Виставка дуже сучасна, вона вражає та врізається в пам’ять. Роботи по-новому відкриваються. Оце і є наймодерніше, найсучасніше мистецтво. В 50-60-их рр. воно теж було модерним, але в той час людей за таке переслідували», – сказав художник та мистецтвознавець Володимир Стасенко.

«Леопольд Левицький був геніальним художником, надзвичайно багатогранним та цікавим. Це стосується і його життєвого шляху, і творчості. Тема виставки – місто, бо саме воно було мейтмотивом творчості художника впродовж всього його шляху. Він походить з Чорткова, але життя прожив у трьох великих містах - Кракові, Парижі та Львові. Однак єдине місто, портретоване художником – рідне. Це данина свому походженню. Та все ж  Левицький великий урбаніст, людина, яка наскрізно пов'язана своєю філософією з містом. Якщо на початку творчості він зображає місто в різних техніках, згодом складність життя за радянськими стандартами диктує зовсім інші творчі бачення. Пізніше художник створює складні, багаторівневі композиції, які дуже цікаво розглядати. Адже там і різноманіття сюжетів, і нашарування, де зображуються різні життєві ситуації. Це завжди наштовхує на роздуми. Не перестаю дивуватись глибині та масштабам мислення цього великого митця», – розповіла кураторка проєкту, завідувачка художньо-меморіального музею Леопольда Левицького, кандидатка мистецтвознавства Оксана Жмурко.

Організатори виставки

Виставку можна відвідати за адресою вул. Листопадового Чину, 7; другий поверх (будівля Музею Олени Кульчицької). Вона триватиме до 21 листопада.

Анастасія БЕДРІЙ

Фото автора

 

 

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: