«Український Босх»: Олександр Аксінін – вільний художник і геній

9
Фото з відкритих джерел.

Українського художника-графіка Олександра Аксініна називали «львівським Дюрером» за досконале володіння технікою офорта та прецизне опрацьовування деталей, «Піранезі ХХ століття» за драматичні і бездоганні конструкції, а також «українським Босхом». 

Українського художника-графіка Олександра Аксініна називали «львівським Дюрером» за досконале володіння технікою офорта та прецизне опрацьовування деталей, «Піранезі ХХ століття» за драматичні і бездоганні конструкції, а також «українським Босхом».

Шлях вільного художника

Народився Олександр 2 жовтня 1949 року в сім'ї військового картографа Дмитра Аксініна та працівниці львівської зілізниці Людмили. Його бабуся Олександра Нестерова було репресована і після 10 років перебування у засланні, 1952-го, переїхала до доньки у Львові. Саме бабуся, яка була вчителької російської мови та літератури, вплинула на виховання та освіту майбутнього художника.

З 1956 по 1966 рік Олександр навчався у престижній 52-ій середній школі Львова. З юних років розкривався його художній талант.

З 1963 по 1966 рік він відвідував вечірню художню школу, яка містилася на третьому поверсі будинку №9 на пл. Міцкевича, якого ібльше не існує Відтоді збереглося багато його малюнків.

1967-1972 навчався в Українському полігарфічному інституті імені Івана Федорова, на відділі графіки.

Після закінчення академії і до призову в армію кілька місяців працював художнім редактором у Львівському обласному управлінні у справах видавництв, поліграфії і книжкової торгівлі.

З травня 1973 року по травень 1974 року служив в армії: спочатку в Бродах, а згодом у Львові, був направлений для участі в оформленні виставки Музею Армії Карпатського військового округу.

Фото з відкритих джерел.

З 1974 року Аксінін працював конструктором в ОКБ Міністерства легкої промисловості.

Але 1977 року він назавжди залишив офіційну роботу і присвятив себе виключно мистецтву як вільний художник. Квартира Аксініна та його дружини, письменниці й художниці Гелі Буряковської стала одним із центрів неформального мистецтва у Львові, де відбулася перша «квартирна» виставка.

Геля

Геля народилася 1 липня 1944 у Запоріжжі. Наступного року родина, на чолі з бабусею Енгеліни Стефанією Калиновською-Титович, перебирається до щойно звільненого Львова. З раннього дитинства дівчинка займається музикою.

У середині 1970-их вона закінчила навчання у Львівській консерваторії, але зрештою професійною піаністкою Енгеліна Буряковська так і не стала. 1974 року в домі львівського художника Веніаміна Сіпера знайомиться з відомим графіком Олександром Аксініним, який стане її третім чоловіком. Померла Геля 11 серпня 1982 року.

Олександр і Геля мали тісні зв'язки з  андеґраундом Москви і Ленінграда — з художниками, мистецтвознавцями, поетами, які працювали поза офіційним мистецтвом.

Олександр і Геля.

Сам проти світу

Творчі партнери Аксініна – Дмитро Пригов, Віктор Кривулін, Ілля Кабаков, Оскар Рабін, Едуард Гороховський, Всеволод Некрасов і Генрі Сапфір. Аксінін також дружив і тісно співпрацював з балтійськими художниками, найвідомішим з яких є естонський графік Тініс Вінт, з яким у нього глибоке творче взаєморозуміння, а також Стасіс Ейдрігевічус, Велло Вінн, Маре Вінт та Володимир Макаренко. Також Аксінін підтримував зв’язок із польськими художниками – Станіславом Фіалковським, Анджеєм Струмілло, Войцехом Якубовським.

1981 року Аксінін написав свою лаконічну автобіографію для статті Віктора Крівуліна, де він свідомо протиставив свій внутрішній світ зовнішнім подіям, а факти біографії поєднав з власним художнім та метафізичним досвідом:

1949 року начебто російська людина народилася в начебто європейському місті Львові.
Православний.
1972 рік — диплом Поліграфічного інституту, за фахом графік.
1977 рік — 1-ше одкровення з супутнім відчуттям часу.
1981 рік — 2-ге одкровення з супутнім відчуттям вічності.
1979 рік — перша персональна виставка в Таллінні.
1981 рік — друга в Польщі.
Все.

З 1974 року Аксінін брав участь у групових виставках; 1979 року його перша персональна була організована в Таллінні при сприянні художника Т. Вінта.

3 травня 1985 року в небі поблизу Золочева сталося лобове зіткнення двох літаків: пасажирського Ту-134А, що виконував рейс Таллінн—Львів—Кишинів, і військово-транспортного Ан-26, що летів зі Львова в Москву. В результаті зіткнення загинули всі 94 особи в обох літаках, серед них був і Олександр Аксінін.

Могила Аксініна, його бабусі і матері на Янівському кладовищі.

Творчість

Аксінін створив 343 офорти (не рахуючи великої кількості варіантів їх друку і оформлення), близько 200 листів нетиражної графіки (малюнків аквареллю, тушшю і гуашшю, в тому числі виконаних на відбитках офортів), і п'ять живописних робіт. 27 томів щоденників художника за 1965—1985 роки містять понад 200 ескізів і велику кількість малюнків-ідей. Тетяна Білінська-Сіпер, фактично друга дружина Аксініна, зберегла й впорядкувала його мистецьку спадщину та особистий архів.

Офорти Аксініна двічі нагороджені (у 1979 і 1985 роках) почесними медалями міжнародного бієнале «Малі форми графіки» в Лодзі. 1981 року екслібрис Аксініна, виконаний для бібліотеки Абатства ордену бенедиктинців (Любінь, Польща), визнали найкращим на конкурсі, присвяченому 1500-річному ювілею св. Бенедикта. У 1990 році О. Аксініна нагородили спеціальною почесною нагородою жюрі міжнародного бієнале графіки «Інтердрук ’90» у Львові.

Роботи А. Аксініна знаходиться в колекціях Національного художнього музею України (Київ, Україна), Музею сучасного образотворчого мистецтва на Дмитрівський (Ростов-на-Дону, Росія), Львівської національної галереї мистецтв ім. Б. Возницького (Львів, Україна), Кабінету мистецтв Наукової бібліотеки ім. В. Стефаника (Львів, Україна), Музею сучасного мистецтва України (Київ), Державного центру сучасного мистецтва (Москва, Росія), Музею особистих колекцій Державного музею образотворчих мистецтв імені А. С. Пушкіна (Москва, Росія), Художнього музею Естонії (Таллінн, Естонія), Колекції сучасного релігійного мистецтва музеїв Ватикану, Арт-центру Ієроніма Босха (Хертогенбос, Нідерланди), Обласного художнього музею (Хмельницький, Україна), Галереї «Дукат» (Київ, Україна), Stedley Art Foundation (Київ, Україна), Grynyov Art Collection (Київ, Україна), а також в приватних зібраннях багатьох країн світу.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: