• USD: 36.50
  • EUR: 38.90

«Я зрозумів, що мушу бути українофілом», – Агатангел Кримський

«Я зрозумів, що мушу бути українофілом», – Агатангел Кримський
Фото з відкритих джерел.

Сьогодні, 25 січня, виповнюється 80 років з дня смерті Аганатела Кримського – одного з організаторів Академії наук України, який знав близько 60 мов і став жертвою сталінського терору.

Юний ерудит

Агатангел Крисмький народився 15 січня 1871 року у місті Во­лодимир-Волинський у сім'ї етнічного кримського татарина з білоруським корінням, вчителя історії та географії Юхима Степановича Кримського та польки з відомого польсько-литовського роду Аделаїди Матвіївни, прадід Кримського був муллою у Криму, а потім почав сповідувати християнство. Вчений згадував, що прадід 1696 року після конфлікту з ханом покинув Бахчисарай й оселився в ХVІІ столітті на території сучасної Білорусі.

Батьки Кримського.

Кримський писав про своє походження: «Мій батько з білоруського міщанського роду, мати — полька литовська, — я знацця, ані кровинки вкраїнської не маю, тільки що вродився та виріс на Вкраїні. Хоч я родом не вкраїнець, але цілком проукраїнився».

Агатангел був дуже обдарованою дитиною. У три роки він уже навчився читати і відтоді не розлучався із книжками. Через два роки батьки віддали його до школи, а через п’ять уже перевели на навчання до протогімназії в Острогу.

Родина була знаною в місті. Батько майбутнього вченого – Юхим Степанович Кримський мав друкарню в Острозі, в якій  друкувались книги, оголошення, візитівки. Рідна тітка Агатангела по батькові відкрила в місті першу публічну бібліотеку, яка користувалась великою популярністю. Серед читачів був і Агатангел, який, за його власними свідченнями, активно читав різні книжки, що призвело до часткової втрати зору вже в 12-річному віці.

Кохання на арабській

Любов до української мови прийшла до Агатангела Кримського під час навчання у Колегії Павла Ґалаґана (1885–1889 роки), саме там він познайомився з Михайлом Драгомановим, Павлом Житецьким та Лесею Українкою.

Леся Українка присвятила свою драму «В катакомбах» – «шановному побратимові А.Кримському». Не маючи щастя в особистому житті, Кримський лишався самітником. Дослідники, вивчаючи їхнє листування, говорять про не звичайні дружні стосунки, а таємне кохання Агатангела до відомої літераторки. Згадують також і вірш, який Павло Тичина присвятив Кримському на 60-ліття, в якому прямо говорилося про «вічно мрійну Лесю Українку».

Фото з відкритих джерел.

Саме у Колегії Агатангел Кримський повчав вивчати мови: польську, французьку, англійську, німецьку, грецьку, італійську, турецьку. Усього він знав шістдесят мов

1889 року Кримський вступив до Лазаревського інституту східних мов у Москві, після закінчення якого його залишили при кафедрі арабської філології для підготовки до професорського звання.

Агатангел Кримський. Бейрут. Фото 1898 р. Фото з відкритих джерел.

Упродовж 1892-1896 років молодий учений пройшов також курс історико-філологічного факультету Московського університету під керівництвом мовознавця, фольклориста й етнографа Всеволода Міллера, славіста Романа Брандта, фахівця з порівняльно-історичного індоєвропейського мовознавства Пилипа Фортунатова, істориків Павла Виноградова, Володимира Гер'є, Василя Ключевського і склав у Санкт-Петербурзькому університеті магістерські іспити з арабістики та в Московському університеті - зі слов'янської філології.

Після повернення Кримський викладав у Лазаревському інституті, а з 1901 року очолив кафедру арабської лінгвістики. За роки роботи у Москві Кримський підготував і видав цілу бібліотеку підручників із арабістики, історії ісламу, вивчення Корану та інших напрямків мовознавства.

Однак після жовтневого перевороту 1917 року і приходу до влади в Росії більшовиків Агатангел Кримський вирішує повернутися в Україну і долучається до створення під егідою гетьмана Павла Скоропадського Української академії наук.

Кримський українофіл

Агатангел Юхимович приділяв багато уваги проблемам розвитку української літературної мови, фольклористичним та етнографічним дослідженням, зокрема з антропології. Він став науковим редактором багатьох словників та збірників.

Кримський вважав, що в Україні принципово необхідно спілкуватися українською мовою. Для себе він свідомо обрав українську мову і для спілкування, і для наукової роботи, і для творчості.

«Я зрозумів, що мушу бути українофілом – це я зрозумів цілком свідомо. І от я жадібно ухопився за українство. Кожнісіньку вільну від «офіційних занять» часину я присвячував Україні. Перша ознака національності є мова – я й нею найперше заклопотався, пильно читав усякі книжки, особливу вагу звертав на етнографічні матеріали, перечитав усякі філологічні праці», – писав Агатангел Кримський у своїй автобіографії.

Перше спільне зібрання 27 листопада 1918 обрало президентом УАН професора Володимира Вернадського, а неодмінним секретарем — Агатангела Кримського. Гетьманський уряд виділив кошти для організації перших науково-дослідних кафедр, інститутів та інших установ академії. У перший рік діяльності Академія складалася з трьох наукових відділів — історико-філологічного, фізико-математичного і соціальних наук, які охоплювали 3 інститути, 15 комісій і національну бібліотеку.

Посвідчення А.Кримського – дійсного члена Академії Наук УРСР. 1939 р.

У цей час  Кримський працював професором на кафедрах україністики та східної історії Київського державного університету, очолював Інститут української наукової мови. З його ініціативи у Харкові було засновано Всеукраїнську наукову асоціацію сходознавства.

Кримський заперечував теорію про «колиску трьох братніх народів», висуваючи натомість гіпотезу про українську мову, яка вже в ХІ ст. постала «як цілком рельєфна, цілком означена, яскраво-індивідуальна одиниця».

«Націоналістичне підпілля»

З 1929 року Кримського почали переслідувати, позбавляти посад. У 1930-их роках Кримський був практично усунений від науково-викладацької роботи в академічних установах України. Академіків один за одним заарештовують. Кримський живе на одну пенсію, здоров'я його гіршає. Микола Левченка також репресують, але він своїми свідченнями встиг урятувати від цієї ж долі Агатангела. У нього лишилася вагітна дружина, і Кримський одружується з нею, щоб «дати ім'я дитині».

Лазар Каганович (генеральний секретар ЦК КПУ) запрошував Кримського укласти «Російсько-український словник», але той рішуче відмовився: «не хочу рискувати своїм чесним ім'ям перед галичанами, що досі твердо вірили в мою непідкупну чесність і рішуче усуваюся від участи в Словникові, де безшабашно гарцюють усякі мовокалічники та мовозасмітники».

Фото з відкритих джерел.

1941 року постановою НКВС Агатангела Кримського, без жодних доказів, звинуватили у тому, що він був «ідеологом українських націоналістів, який упродовж років очолював націоналістичне підпілля», його заарештували.

Кримського разом з багатьма іншими представниками інтелігенції у холодних вагонах відправляють до Казахстану. Є кілька версій його смерті. За однією з них, Агатангел Юхимович помер у кустанайській лікарні, що «славилася» своїм суворим режимом. Проте є сумніви стосовно цього факту, адже досі невідоме місце його поховання. Можливо, професор так і не доїхав до Кустанаю й загинув у дорозі.

Там, у кустанайській в’язниці НКВС, 25 січня 1942 року Агатангел Кримський помер. За однією із версій дослідників, не лише від фізичного виснаження і хвороби, а через тортури, яким його піддавали.

Остання фотографія Кримського.

Визнання та пам'ять

Агатангел Кримський – автор понад 1000 публікацій: монографій, підручників, статей. Вагоме місце в доробку вченого посідають праці з арабістики, семітології, тюркології, іраністики. Багато уваги приділяв Агатангел Юхимович проблемам розвитку української літературної мови, фольклористичним та етнографічним дослідженням, зокрема з антропології. Учений був також науковим редактором багатьох словників та збірників.

З перекладів А. Кримського починається школа художнього перекладу східної поезії в Україні й загалом у Європі. Крім того, Кримський залишив велику художню спадщину (поезії, оповідання, повісті), у якій відчувається увага до відтворення психології персонажів.

Загальне визнання йому як поетові принесла збірка «Пальмове гілля», яка насичена орієнтальною тематикою і поєднує в собі мистецькі традиції Сходу і Заходу, та один з перших в Україні прозових модерністських творів – повість «Андрій Лаговський».

Омелян Пріцак, американський науковець українського походження, філолог, сходознавець, історик, останній учень Кримського, якось влучно сказав, що Агатангел Юхимович є «найкращим кримським подарунком Україні».

Ім'я Кримського міститься в затвердженому XVI сесією Генеральної Асамблеї ЮНЕСКО переліку видатних діячів світу.

Інститут сходознавства НАН України носить ім'я Агатангела Кримського.

Підготувала Софія ДУДАР

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама

Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: