Рома Прийма-Богачевська – львів'янка, яка підкорила балетний світ

Рома Прийма-Богачевська була балериною, яка змогла підкорити сцени Нью-Йорка, Відня, Парижа, Мюнхена, Женеви, Лондона, Торонто та Афін.

Рома Прийма народилася 1927 року, у Перемишлі в сім’ї музикантки та лікаря.

Мати, Іванна Шмериковська, була професійною піаністкою, віолончелісткою і співачкою й мала великий успіх у міжвоєнній Галичині. Батько-лікар теж був небайдужим до мистецтва, тож у їхньому домі завжди лунала музика або велися цікаві розмови про неї.

Танцями Рома почала займатися в 5 років у Львові, закінчила балетну школу при Львівській опері. Виступала з 13 років, швидко дорісши до прими.

1944 року дівчина з матір’ю виїхали до Австрії, де з відзнакою закінчила Академію музики і драматичного мистецтва у Відні та стала солісткою балетної трупи Національного театру в Інсбруку.

На Австрії подорож матері з донькою не закінчилась і згодом вони перебралися до Канади, де вона виступала  як солістка в Королівському балеті у Вінніпезі, танцювала в театрі знаменитої балерини Рут Сорель у Монреалі.

А 1951 року стала громадянкою США та оселилася в Нью-Йорку, де танцювала у популярному танцювальному гурті всесвітньо відомої Марти Ґрем.

Згодом зі своєю мамою-акомпаніаторкою вона здійснила концертне турне з програмою «Танці і характери України». Програму побачили у головних культурних центрах Канади, Північної і Латинської Америки. Ще 5 років дівчина виступала в різних містах Європи і США.

Заміж вона вийшла 1963 року в Римі за оперного співака Юрія Богачевського, невдовзі після цього подружжя вирушило у спільне турне Італією, згодом виступали в Австрії, Швейцарії, Німеччині.

У США Рома Прийма-Богачевська створила свою школу балету та українських народних танців у Нью-Йорку, Йонкерсі, Ньюарку. Її школа здобула популярність поєднанням класичного навчання й українського фольклору.

Серед її учениць була і відома Квітка Цісик, яка захоплювалася балетом.

Серед відомих постановок балерини були повні балети: «Попелюшка» (1967, в головній ролі — Квітка Цісик), «Квіт папороті» (1970), «Пригоди Пер Ґюнта» (1973); хореографічні креації: чайка, ікона, верховина, жах війни, відьма, мамона; танцювальні креації: «Ікона» (з нагоди 1000-ліття християнства в Україні), «Чорнобиль», «Боротьба за волю» та «Сюїта Івасюка».

Крім того, вона проводила для дітей літні табори українських танців, які стали надзвичайно популярними серед української діаспори. За 40 років активної роботи з дітьми вона навчила тисячі українців та українок в Америці танцювати. Успішним був і створений нею у 1978 році ансамбль «Сизокрилі», з яким вона 1992 року приїхала до вже незалежної України. Ансамбль виступив у Львові, Києві, Харкові та Івано-Франківську. З життя талановита українка пішла 23 травня 2004, у віці 77 років.