Білий ангел: як понад тисяча людей прощались із Ігорем Білозіром, якого убили за українську пісню

ІА Дивись.info розповідає про його постать з нагоди роковин прощання.

Перша пісня, сьомий клас

Ігор Білозір народився 24 березня 1955 року у містечкові Радехів на Львівщині. Був четвертою дитиною в сім’ї. Ще під час навчання у місцевій школі, в сьомому класі, Білозір написав першу пісню. Створивши свій ансамбль, брав участь не тільки в шкільних заходах, а й грав на весіллях і танцях.

Коли Ігорю було 14 років - відбувся його перший професійний запис на Львівському радіо в програмі «Мандрівний меридіан». Це трапилося влітку 1969-го, коли підліток разом з однокласниками приїхав до Львова. Тоді хлопець вирушив на обласне радіо до ведучої Марти Кісаневич, поки його однокласники пішли до цирку та ні про що не здогадувались.

«Так сталося, що вона повірила мені, ще зовсім сопливому пацану, і зробила перший професійний запис моїх пісень, – розповідав Ігор Білозір. – З відомих творів там були «Квіти у росі» і «Любити – не любити».

Життя до 45-ти

Хлопець переселився до Львова, де мешкав неподалік центру, на вулиці Фредра, 4. Тут він прожив до 2000-го року, поки його життя трагічно не обірвалось через кілька місяців після 45 дня народження. Нині у помешканні облаштували музей композитора, а на будинку висить пам'ятна табличка.

Білозір навчався у Львівському музично-педагогічному училищі та Львівській консерваторії, але так і не отримав диплом про вищу освіту, хоч крокувати на пари йому доводилось якихось дві хвилини від дому. Ігор навчався у того ж викладача, що й творець славнозвісної «Червоної рути» Володимир Івасюк – Лєшека Мазепи, музикознавця та педагога родом зі Стрия.

Проте хлопці не товаришували. Ігор тільки згадував ті моменти, коли вони з Івасюком сиділи поруч на лекціях у Львівській консерваторії.

Паралельно чоловік стажувався у США та Канаді.

У 22 роки юнак знайшов своє кохання. 1977 року Ігор одружився з Оксаною Розумкевич з містечка Смига на Рівненщині. У серпні цього ж року чоловік очолив самодіяльний ансамбль «Ритми Карпат» Львівського автобусного заводу.

Разом із дружиною Оксаною Ігор прожив 14 років, а офіційно пара розлучилася на День сміху першого квітня 1991 року, ще через три дні 36-річний Білозір познайомився зі своєю долею — майбутньою дружиною Ольгою.

«Увечері до мене зайшли друзі, з ними була Ольга. Я побачив її і подумав: «Які дивні очі». На відбірковому турі обласного фестивалю «Червона рута» вона була провідною, а я – в журі». Одружилася пара 12 червня 1993 року.

У гурті його дружина стала солісткою. Через два роки ансамбль запросили виступати до філармонії. Так «Ритми Карпат» перейменували на «ВІА Ватра».

Ще через кілька років 42-річному митцеві присвоїли звання Народного артиста України.

Як п'яні росіяни обірвали життя композитора?

У ніч з 8 на 9 травня 2000 року Ігор Білозір був жорстоко побитий двома п’яними росіянами, які напали на композитора за те, що він заважав буцімто своїми піснями групі відвідувачів в кав’ярні «Цісарська кава» на проспекті Шевченка співати та слухати російський «блатняк». Це відбувалося на очах у десятків людей в центрі Львова, за п’ятсот кроків до рідної домівки.

За його життя медики боролись двадцять днів. 16 травня чоловік пережив півгодинну клінічну смерть, а 28 травня — його серце зупинилося у Клінічній лікарні швидкої допомоги Львова на Миколайчука. Йому було 45 років.

Попрощатися із ним прийшли тисячі людей. На похороні Ігоря Білозіра, за різними підрахунками, були від ста до двохсот тисяч людей.

Увага! Відео, оприлюднене нижче, може вразити

Похований композитор на Личаківському цвинтарі. 2013 року на його могилі з'явився білий ангел: скульптура з мармуру, привезена з Італії, символізує пісню, вічність, чистоту. Вона скорботно тримає лист.

Винуватцями нападу визнали Дмитра Воронова – сина першого заступника начальника Львівського Міністерства внутрішніх справ, та підприємця Юрія Калініна. Перший отримав 15 років як убивця, другий – 12, як співучасник. Згодом вироки скоротили до 10 та 8 років.