Яким був Головний залізничний вокзал у Львові понад сто років тому

У межах Днів Європейської спадщини, що тривали у Львові, 13 вересня відбулася екскурсія Музеєм історії Львівської залізниці. Цікаві фрагменти з історії Головного залізничного вокзалу у Львові журналістці ІА Дивись.info розповів завідувач музею Роман Патик.

Коли відбулося відкриття львівського залізничного вокзалу

Будівництво Львівської залізниці відбулося в ХІХ столітті. У 1841 році уряд Австрійської імперії затвердив будівництво залізниць у Королівстві Галичини та Волині.

Відкриття Головного залізничного вокзалу у Львові відбулося 4 листопада 1861 року. В цей день відкрили не тільки будівлю вокзалу, але й стартував рух галицької залізниці, яка тоді отримала назву імені Карла Людвіга. Через деякий час затвердили регулярний рух потягів зі Львова до Відня і Кракова.

«Перший потяг до львівського вокзалу прибув о 14:40 год на близько сім метрів нижче, ніж зараз вони приїжджають. Цей потяг мав назву "Ярослав" та прибув до Львова з Перемишля. Він приїхав приблизно зі швидкістю 25 км/ год. Хоча такі паровози могли їхати й до 60 км/год. Це було грандіозною подією для людей. У газетах писали, що тоді Галичина поєднається з цивілізованою Європою»,

– розповідає Роман Патик.

На фотографіях того часу можна побачити, як на колію були поставлені карети. Адже за допомогою них можна було потрапити безпосередньо з перону в купе потяга. Назву такі вагони мали «каретники»:

«Потягом керував чоловік, одягнений в чорний сюртук, фрак і білосніжну сорочку. На голові мав циліндр. Він обов’язково носив білі рукавички. Його називали "пан машиніст". Додатково в потязі був кочегар, який підкидав вугілля, допомповував воду та виконував таку більше фізичну роботу».

Роман Патик каже, що де зараз біля вокзалу курсують трамваї, тоді ходили кінні трамваї, а з лівої сторони – електричні трамваї.  На той час у Львові був лівосторонній рух, який проіснував у місті до 1922 року.

Раніше у Львові було декілька залізничних вокзалів

Завідувач Музею історії Львівської залізниці каже, що не випадково залізничний вокзал у Львові до сьогодні називають «головним», оскільки раніше тут був не один вокзал. Таких у місті налічували сім. Зокрема, у 1866 році поруч з головним відкрили ще один вокзал — Чернівецький. Від цього вокзалу спочатку відправлялися потяги на Чернівці, а згодом й до Кракова.

Загалом до Львівського залізничного вузла належать 15 станцій та зупинкових пунктів. А саме – Львів, Підзамче, Підбірці, Клепарів, Дубляни-Львівські, Батарівка, Рясна, Брюховичі, Рясне-ІІ, 5-й парк, Рудно, Скнилів, Персенківка, Сихів, Личаків та колійний блокпост 1479 км.

Як Головний залізничний вокзал виглядав 120 років тому

На початку ХХ століття у 1902 році розпочали будівництво нового Головного залізничного вокзалу. Його вирішили будувати на місці старого. Проєкт для будівництва розробив львівський архітектор Владислав Садловський. Згодом у цей план вніс свої правки також тодішній директор львівської залізниці Людвік Віжбіцький.

«Старий вокзал повністю розбирають. Зводять на новому фундаменті. Його починають будувати приблизно вкінці весни. 26 березня 1904 року будівля була повністю готова. Як писали в газетах, це був один з найгарніших вокзалів у всій Європі», – підкреслює завідувач музею.

Він зазначає, що було найновіше в технологіях – те й використали для будівництва Львівського вокзалу. Для прикладу, сталеві конструкції в накритті перонів були пофарбовані фосфорною фарбою. Тому вночі вони світилися зеленим світлом.

«На старих фотографіях можна побачити, як спеціально для відкриття вокзал прикрасили сотнями метрів гірлянд з живих квітів та хвої. Також на світлинах помітно, що відкритті центральні двері. Це означає, що була тепла пора року. Адже в холодну пору ходили боковими дверима. Зараз ж ми так постійно ходимо. Біля цих бокових дверей є повітряні духоводи. Коли заходиш при вході на вокзал, то є завіса з теплого повітря. Так зробили ще тоді для енергозбереження».

Роман Патик розповідає, що у ХІХ столітті на вокзалі було парове опалення. Всі приміщення були з електричною вентиляцією. На той час залізниця мала свою енергоустановку, тому завжди було електричне світло:

«На Головному залізничному вокзалі було близько 70 годинників, працювали від єдиної матриці. Усі вони показували однаково точний час. На перонах стояли такі лавки, які тепер можна побачити на площі Ринок».

Раніше під вокзалом було п’ять тунелів для пасажирів.

Після відкриття на вокзалі діяв один технічний повздовжній тунель, який називали «поштовий тунель». Цим тунелем на електричних візках за допомогою ліфтів підіймали багаж до потягів.

«На вокзалі була система противопотоків. Тобто пасажири, які від’їжджали, та ті, які приїжджали до міста, – між собою не перетиналися. В торці залу розміщувалася пакувальна лава. Туди люди здавали свій багаж на візочки (не пізніше ніж 15 хв до відправлення потяга), а працівники залізниці його везли окремо до станції в багажному вагоні. По квитанції пасажир потім його отримував. Зараз схожий принцип діє в аеропортах», – каже Роман Патик.

Коли заходити в центральний зал львівського вокзалу, то наліво були каси першого та другого класу, а направо – третього класу. Відповідно там і були їхні «почекальні» для пасажирів.  Зверху були цісарські «почекальні», з яких можна було потрапити одразу на перон.

«Під час проєктування вокзалу були придумані навіть такі дрібниці як черги. Тоді був чіткий розподіл. Каси розділяли спеціальні конструкції, відлиті з металу. Тому люди могли пройти до каси вікна по одному – чітко по колії».

Роман Патик підкреслює, що на початку ХІХ століття, за часів Австро-Угорщини, написи між вікнами каси, на білетах, на станціях, назви самих станцій і навіть частина документації (але не вся) у Львові були тримовними: німецькою, польською та українською.