Тепер слово «інвалід» вважається застарілим терміном, який не рекомендують вживати. Його пропонують замінити на сполуку «людина з інвалідністю» для того, щоб насамперед акцентувати на особистості, а вже опісля — на її певній характеристиці.
Детальніше про те, які слова краще вживати для іменування людей з інвалідністю — в матеріалі журналістки ІА Дивись.іnfo.
Чому не варто використовувати слово «інвалід»?
У громадській організації «Доступно.UA» зазначають, що слово «інвалід» є застарілим радянським терміном, який сьогодні вживати недоречно. Натомість словосполучення «людина з інвалідністю» вказує спочатку на людину, а тоді на її певну ознаку. У такому контексті інвалідність слугує другорядним фактором під час сприйняття людини.
У 2017 році Верховна Рада ухвалила законопроєкт «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо застосування терміну «особа з інвалідністю» та похідних від нього». У тих законах, де були такі терміни, як-от: «інвалід», «інвалід війни», «дитина-інвалід», «інвалід з дитинства» замінили на: «особа з інвалідністю», «особа з інвалідністю внаслідок війни», «дитина з інвалідністю» та «особа з інвалідністю з дитинства».
Згодом, у 2018 році, термін «інвалід» офіційно вилучили з українського законодавства. Відповідний закон підписав п'ятий президент Петро Порошенко.

А що пише в конвенції про права людей з інвалідністю?
У грудні 2006 року Генеральна асамблея ООН прийняла «Конвенцію про права людей з інвалідністю». У 2009 році її ратифікувала.
Основними принципами угоди стали:
- повага до гідності людини, її особистої самостійності, зокрема свободи робити власний вибір, і незалежності;
- недискримінація;
- повне й ефективне залучення та включення до суспільства;
- повага до особливостей осіб з інвалідністю і прийняття їх як компонента людської різноманітності й частини людства;
- рівність можливостей;
- доступність;
- рівність чоловіків і жінок;
- повага до здібностей дітей з інвалідністю, що розвиваються, і повага до права дітей з інвалідністю зберігати свою індивідуальність.
У преамбулі до конвенції визначають: «інвалідність — це поняття, яке еволюціонує, і що інвалідність є результатом взаємодії, яка відбувається між людьми, які мають порушення здоров’я, і відносницькими та середовищними бар’єрами і яка заважає їхній повній та ефективній участі в житті суспільства нарівні з іншими».
Таким чином, оновлені терміни відображають принципи міжнародної конвенції, дотримуючись лінгвістичних рекомендацій «person first language» («спочатку людина», а тоді її характеристика).

Які слова потрібно вживати, коли йдеться про людей з інвалідністю?
Журналістка ІА Дивись.іnfo переглянула словник коректної термінології, який уклала громадська організація «Доступно.UA» та «Довідник безбар’єрності».
Нижче подаємо основні слова, які необхідно знати, щоб правильно говорити та писати про людей з інвалідністю і реалії, які з ними пов’язані.
Неправильно — Правильно
- Інвалід, людина з особливими потребами, людина з обмеженими можливостями, неповносправна людина, людина з вадами, каліка, людина з нюансами, особлива людина, людина з особливостями, неповноцінний, неповносправний, недієздатний — людина з інвалідністю, людина з фізичними / сенсорними / психічними / інтелектуальними / ментальними порушеннями, людина з порушеннями опорно-рухового апарату, людина з порушеннями рухової функції.
- Людина, яка страждає на… ; людина з вадами / недоліками / дефектами — людина з порушеннями/ порушеннями функцій.
- Людина з проблемами здоров’я — людина з порушеннями здоров’я.
- Інвалідний візок, інвалідне крісло, колісний візок — колісне крісло.
Підкреслимо, що в «Довіднику безбар’єрності» зазначено термін «крісло колісне». Однак редактор та медіакритик Отар Довженко пояснює, що такий порядок розташування слів (спочатку іменник, а тоді — прикметник) не властивий для української мови, поняття є калькою з англійського слова «wheelchair». Тому краще вживати сполуку «колісне крісло».
- Колясочник; прикутий до візка чи ліжка — людина, яка користується/пересувається колісним кріслом; людина, яка має порушення рухових функцій.
- Ампутант; безрукий; безногий — людина з ампутованою верхньою чи нижньою кінцівкою; людина, яка користується протезом верхньої чи нижньої кінцівки.
- Сліпий, підсліпуватий — незряча людина, незрячий.
- Людина з вадами зору — людина з порушеннями зору; людина з частковою втратою зору.
- Глухонімий, глухий — людина з повною/ частково втратою слуху.
- Мова жестів, мова глухих, сурдопереклад — жестова мова.
- Перекладач/-ка мови жестів, сурдоперекладачі — перекладач/-ка жестової мови.
- Маломобільні люди і люди з інвалідністю — маломобільні групи населення.

Рекомендації від НУШ
За освітніми рекомендаціями Нової української школи (далі НУШ — приміт. ред), не варто вживати словосполуки зі словом «особливий», наприклад, «особлива дитина» чи «особливі потреби». Адже кожна дитина може бути чимось винятковою для своїх батьків. Також потреби, які створюють для людей з інвалідністю не є особливими. Елементи доступності можуть стати в пригоді іншим людям. Зокрема, пандусом користуються не тільки людини на колісному кріслі, але й ті, — хто травмували ногу та перебувають в гіпсі; бабуся чи дідусь з палицею чи хтось, коли котить валізу.
Крім того, в НУШ підкреслюють, що не потрібно використовувати сполуку «людина, яка страждає на…», оскільки таким чином наголошуємо на болі, що викликає певна недуга, а не на самій людині. Краще вживати — «людина з порушеннями».
Водночас вдалим варіантом під час спілкування з людиною, яка користується колісним кріслом, буде сказати «разом прогулятися». Адже в такому разі можна не акцентувати на способі її пересування. Також коректно буде використати «радий/-а тебе бачити» або «побачимося», коли спілкуємося з незрячими.

Стратегія зі створення безбар'єрного простору у Львові
12 вересня 2024 року у Львові затвердили Стратегію із створення безбарʼєрного простору на період — до 2030 року.
Раніше уповноважена Львівської міської ради з питань доступності апарату виконавчого комітету ЛМР Ірина Маруняк розповіла ІА Дивись.іnfo, що ця стратегія включає шість основних напрямків, як-от:
- Фізична безбар'єрність.
- Економічна безбар'єрність.
- Освітня безбар'єрність.
- Інформаційна безбар'єрність.
- Цифрова безбар'єрність.
- Суспільна та громадська безбар'єрність.
«У місті збільшується кількість людей з інвалідністю і травмами. Ми маємо створити для них відповідні умови в усіх сферах життя. Разом із тим, суспільство має переформатувати своє мислення та бачення стосовно понять "доступність", "безбар'єрність" та "інклюзія". Бо ж реальність така, що сьогодні людина є здоровою, а завтра їй і самій можуть знадобитися спеціальні умови для буденних справ», — наголосила Ірина Маруняк.
Детальніше про Стратегію зі створення безбар'єрного простору у Львівській громаді — дивись тут.
