Яким був перший журнал мод в Україні родом зі Львова

Про те, що містилось в журналі та які модні тенденції панували на той час, — далі в матеріалі журналістки ІА Дивись.info.

Перше число журналу побачило світ 1 січня 1840 року, а вже в другому випуску від 16 січня редакція писала: «Зараз мода жіноча стала на найвищий щабель свого блиску».

Структура та зміст журналу

Спершу видання виходило двічі на місяць — 1-го та 16-го числа, згодом його почали друкувати раз на два тижні, по четвергах. Перші номери мали чотири сторінки, пізніше — вісім, доповнені кольоровою вставкою з ілюстраціями модного одягу. Малюнки виконував Кароль Ауер, чех за походженням, який жив і працював у Львові.

У кожному випуску містилися викройки з порадами для кравчинь. Головний акцент робили на жіночій моді — їй присвячували у три-чотири рази більше тексту, ніж чоловічому вбранню.

Так у випуску від 16 січня 1840 року автори радили жінкам активно використовувати мереживо:

«Воно зараз становить основну частину дамського костюма: вживане до суконь, шалів, чепчиків і волосся, служить кожній нагоді і кожному вікові. Здається, що чорне мереживо візьме цієї зими гору над білим. До оздоблення волосся деякі дами використовують пір’я пташок, званих колібрі».

Також публікували рекомендації, де у Львові можна купити тканини для пошиття одягу:

«Галантерея пана Вінцентія Кірхнера на Ринку під номером 155 на цьогорічні потреби карнавальні запаслася найновішими і найкращими товарами. Дами, що прагнуть вишуканих строїв, знайдуть тут численні тканини для бальних суконь...»

Окрім модних новинок, журнал містив рецензії на театральні вистави та концерти, літературні твори.

Редакція та розповсюдження

Редакція «Вісника мод паризьких» розташовувалася в будинку на площі Фердинанда (сьогодні ж це рожевий будинок біля пам’ятника Адаму Міцкевичу). Друкували журнал у друкарні Петра Піллера — одній із найкращих у місті, де надрукували першу львівську газету «Gazette de Leopol».

Річна передплата коштувала 10 злотих ринських — це приблизно місячна зарплата робітника. Спочатку видання мало 130 передплатників, згодом їхня кількість зросла до тисячі.

Попри популярність серед читачів, львівська інтелігенція ставилася до журналу скептично. Кульчицького зневажали, вважаючи, що «швець не може видавати солідний журнал».

«Весна народів» та доля журналу

1848 року, під час революційних подій у Європі, редактором журналу став Ян Добжанський — відомий львівський журналіст. У березні того року австрійський імператор Фердинанд І розпустив уряд і проголосив свободу преси. Львівська редакція журналу ініціювала збір підписів під петицією до імператора, підтримуючи демократичні зміни.

Однак, попри початковий успіх, видання стикнулося з фінансовими труднощами. Точна дата припинення випуску журналу невідома, але відомо, що його популярність з часом зменшилася, і видання припинило своє існування.

Що відомо про Томаша Кульчицького

Томаш Кульчицький (1803–1871) — відомий львівський кравець, новатор у сфері моди та видавничої справи. У 1829 році він відкрив власну кравецьку майстерню на сучасній площі Міцкевича, яка швидко здобула популярність завдяки індивідуальному підходу до клієнтів та впровадженню новітніх методів крою.

Надихнувшись паризьким кравцем Гійомом Компеном, Кульчицький опанував метод крою за математичними розрахунками, що дозволяло створювати одяг, максимально адаптований до особливостей фігури замовника. У 1839 році він опублікував підручник «Про крій одягу згідно з математичними розрахунками», ділячись своїми знаннями з колегами.

За переказами, під час візиту графа Жевуського до Відня його костюм викликав захоплення, і всі були переконані, що його виготовили паризькі кравці. Однак граф відповів: «Не мусимо їздити до Парижа, бо маємо у Львові пана Кульчицького».

Розуміючи важливість модних тенденцій, Кульчицький у 1840 році започаткував вищезгадане видання «Dziennik mód paryskich» («Вісник паризьких мод») — першого журналу мод у Галичині та на території сучасної України.

Попри успіхи, Кульчицький зіткнувся з фінансовими труднощами, що змусило його перенести майстерню до менш престижної частини міста. Проте його внесок у розвиток львівської моди та видавничої справи залишився значним. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові, де його надгробок відреставрували у співпраці з Міністерством культури Польщі.

У матеріалі використано аналіз журналу на ресурсі «Фотографії старого Львова» та дослідження Юлії Ліщенко про стиль львів'ян за часів Австро-Угорщини.

Читайте також: Юрій Кульчицький: популяризатор кави в Європі родом зі Львівщини.