На Львівщині буде ще один індустріальний парк: мер Червонограда шукає інвесторів (інтерв’ю)

Незважаючи на радянську назву, Червоноград – це місто з великою історією, з якого, до речі, почався ленінопад ще в 1990-му році.

Його історія розпочалась ще наприкінці 17 століття, коли польський шляхтич Потоцький заснував там Кристинопіль. Та поки про повернення місту старої назви не йдеться, адже назва «Червоноград» під закон про декомунізацію не підпала.

Незважаючи на багату історію, останні ж 65 років це місто знають виключно як потужний промисловий центр Львівщини – шахтарський Червоноград. Про його майбутнє, створення індустріального парку як альтернативи шахтам та пошук інвесторів і розповів міський голова Андрій Залівський.

– Пане Андрію, шахти мають вичерпні ресурси і цілком ймовірно, що з часом ці підприємства почнуть закривати. Львівські гірники чи не щороку чують, що гірничовидобувна галузь – нерентабельна в Україні, і ще рік-два-три та шахти закриють. А от в ДП «Львіввугілля» працює понад 10 тисяч людей, половина з них – червоноградці. Що буде тоді з великим гірничим містом? Яке бачення майбутнього Червонограда?

–  Візію міста ми бачимо у промисловості. У нас є професійні робітничі кадри, які готові працювати. Адже місто фактично працює нон-стоп, через  безперебійну роботу шахт. Люди в нас задіяні цілодобово, бо шахти працюють в чотири зміни.

У місті акцент на вугільній промисловості, звісно, ми цього не змінимо. Ми підтримуємо, як можемо, існування шахт. Адже місто отримує 40% ПДФО (податок з доходів фізичних осіб) власне від шахт, а це чверть бюджету Червонограда. Це дуже багато. Але справа не лише в грошах, а й в зайнятості людей, вони мають роботу на шахтах.

Другий акцент – легка промисловість. У місті працює велика панчішна фабрика, дуже багато професіоналів цієї справи. Ми за те, щоб ця сфера розвивалась. Оскільки ми живемо неподалік кордону, маємо сподівання на співпрацю з виробництвами Польщі.

– Ви неодноразово заявляли, що Червоноград активно шукає інвесторів. Що пропонує місто?

– Зараз велику увагу звертаємо на пошук інвестицій. Для інвесторів ми маємо лише дві умови – це створення нових робочих місць і реєстрація фірми у Червонограді, щоб тут платили податки. Інших вимог у нас немає. Ми навіть готові розглянути пільгове оподаткування. Зараз ми стукаємо у різні двері, і віримо, що інвестори таки зайдуть на наш ринок, просто потрібен час.

У Червонограді є завод «Зміна» (колишнє підприємство військово-промислового комплексу), він працює лише на кілька відсотків від своїх можливостей. На цьому заводі колись працювали 6000 людей, площа – 22 га. Нині задіяна не вся територія. Ми б хотіли на базі заводу «Зміна» зробити індустріальний парк. Зараз із співвласниками цього заводу обговорюємо, яку площу вони готові здати в оренду.

– Індустріальний парк – це масштабний проект. Це фактично велика територія, на якій розташовуються складські, виробничі  приміщення низки підприємств. Які компанії хотіли б бачити червоноградці у себе в місті?

– На заводі «Зміна» колись виготовляли оснащення до ракет, інженерна галузь була розвинута дуже сильно. Було б цікаво, якби у нас з’явився завод з виготовлення світлодіодних ламп. Галузь текстилю чи виготовлення меблів – теж цікаво, адже є фахівці.

Також на балансі заводу «Зміна» є дитячий табір «Казка». Він розташований в лісі поруч з річкою та давно не діє. Там можна зробити чудову базу відпочинку. Можливо це когось зацікавить? Там дуже гарна територія.

Роздумуємо також над заводом з переробки сільськогосподарської продукції. Сокальський район має хороші землі, тому тут би пасував завод з переробки чи консервації продуктів. Зараз ми лише працюємо над стратегією розвитку, вимальовуються певні напрямки.

– Що цікаво, Червоноград шукає інвесторів і для комунальних проектів. Розкажіть детальніше про це.

– Ми зараз шукаємо фірму для переробки сміття. У нас наразі є сміттєсортувальна лінія, зведена за всіма європейськими вимогами. Нам ще треба запустити завод з переробки відходів. Наразі відсортовується лише 1% сміття, ми б хотіли цей показник підвищити принаймні до 20-30%. Тому потрібні інвестиції.

З міським бюджетом ми не можемо цього зробити. Бо зараз забираємо всю соціальну інфраструктуру від вугільників (ПТУ, дитячі садочки) – це буде велике навантаження на бюджет, це мільйони гривень, яких наразі немає.

– Впродовж останніх місяців йдеться й про передачу комунального підприємства «Червоноградтеплоенерго» інвестору. Які умови концесії?

– Й справді, передання цього комунального підприємства у концесію обговорюється активно. Є проект, конкурсна комісія, ми готові приймати пропозиції від інвесторів. Згідно умов концесії, «Червоноградтеплоенерго» передають інвестору на 49 років. А це інвестиції на тривалий період в мережі, котли і так далі.

Одразу зазначу, про приватизацію не йдеться. Все майно залишається у власності громади, ми його лише передаємо в управління. Усі поліпшення, які зроблять, залишаться у власності громади. До прикладу, замінять кілометр трубопроводу – це залишиться на балансі міста, тобто громади.

– Чому вдаєтесь до таких кроків?

– Ми маємо одну з найбільших заборгованостей в обласні по оплаті за газ. 61% користувачів в місті вже від’єднанні від централізованого теплопостачання. І ще не відомо, скільки квартир найближчим часом відключиться від «Червоноградтеплоенерго». Тому потужність наявних мереж занадто велика, ми багато втрачаємо. Якщо ми зараз не приймемо кардинального рішення, то наступну зиму буде дуже складно прожити.

– Вже є зацікавлені інвестори, які б хотіли взяли комунальне підприємство?

– Наразі жоден інвестор на концесію не подався. Але ми не покладаємо зусиль і сподіваємось, що хтось таки зголоситься. Концесійний збір від цього має бути понад 2 мільйони гривень в рік. Ми сподіваємось, що це дасть змогу отримати кредит від ЄБРР у сумі 1 мільйон євро для встановлення станції знезалізнення води, щоб покращити якість питної води. За рахунок того концесійного збору ми б могли перекривати позику в ЄБРР.

– Зараз навколо Червонограда шахтарська агломерація. Як буде після адміністративної реформи?

– Ми бачимо велику громаду. Моя позиція – щоб це був промисловий район, і щоб під Червоноградом об’єдналися всі ті населенні пункти, які мають шахти чи стосунок до гірничої галузі. Бо великою громадою ми зможемо вирішувати великі проблеми. Чи дослухаюся до цього в Києві? Подивимось.

Однак, сільські громади не охоче до цього ставляться, є побоювання, що ми заберемо у них землю. Хоча цього не буде. Пропонуючи землі інвесторам під великий індустріальний парк, виграли б всі.

Розмовляла Ольга ЛЕХ