Легкість рук і жодного обману: як зникають українські ліси (інтерв’ю)

310
Легкість рук і жодного обману: як зникають українські ліси (інтерв’ю)

Українське законодавство дозволяє маскувати знищення лісу під санітарні рубки, а будь-яка вирубка, зазвичай, документально оформлена. Натомість у разі потреби сліди злочину лісівники ховають за лісовими пожежами. Що відбувається у лісах Львівщини, які збитки завдаються державі, як ділова деревина перетворюється на «дрова» і потрапляє за кордон, Дивись.info розповів керівник Держекоінспекції області Микола Маланич.

b3edb598331020e07f901e1203a88acc

– Як часто інспекторам Держекоінспекції доводиться виїжджати у ліси з перевірками?

– За фактом перевірки здійснюються щодня. Є планові, які проводяться у той термін, який встановлено. Їх на цілий рік може бути 50-ть. Тобто перевіряються усі лісові господарства. Але є ще питання позапланових заходів. Вони проводяться на підставі заяв від громадян. Все це узгоджується у центральному апараті і після погодження ми проводимо позапланові перевірки. Тільки за тиждень їх може бути 10-15. На один і той самий об’єкт ми можемо приїжджати щотри дні.

– Чим це зумовлено?

– Найчастіше підставою є скарга. Люди не мають повної та об’єктиної інформації. Я не буду взагалі захищати лісівників, але якщо подивитися, як працює державне підприємство (ДП), то вони виставляють усі свої рубки офіційно на сайті. Тобто кожен, кому це цікаво, може зайти і подивитися. Такого, наприклад, не робить комунальне підприємство Галсільліс. Там постійно тривають якісь рубки, бо ліс спеціально вирощений для того, щоб заробляти гроші. Люди цього не знають, тому пишуть скарги. Це холості перевірка. Ми пройшли всю бюрократичну процедуру, отримали всі документи, виїхали, а там є всі лісорубні квитки, всі документи у порядку.

– Часто таке трапляється?

– Як правило, так, досить часто. Це затрати пального, грошей, а головне – часу. Кожен інспектор у нас на вагу золота, бо їх дуже мало. У нас 5 оперативників, які можуть їздити і проводити перевірки, ще 12 працівників відділу, з яких 3 мають опрацьовувати всі документи, відписувати, належним чином реагувати. А решта – роз’їжджаються по всій області, а область в нас немаленька. У нас є 17 державних підприємств у лісовій галузі і 17 – комунальних, тобто входять до Галсільлісу. Загалом 34, вони мають шалено великі площі, які треба обійти, провести перевірку, написати заключення, підписатися.

– Ви співпрацюєте з громадськими організаціями?

– Так. Є громадські організації, є АТОшні, які приєдналися та активно працюють по усіх регіонах Львівщини. Саме зараз вони працюють з громадськістю по Турківському, Дрогобицькому і Сколівському районах. У нас, крім державних інспекторів, є і громадські. Вони працюють в частині охорони навколишнього середовища. Громадський інспектор може зафіксувати порушення і після цього виїжджає його куратор, тобто державний інспектор.

– Наскільки великі масштаби незаконних вирубок?

– Сказати, що в нас всюди незаконні рубки, буде недоречно. Як правило, усі рубки відбуваються у межах закону. Всі навчилися правильно працювати, тому що закон у нас досить хиткий, відтак, лісники виписують відповідні документи,отримують відповідні погодження, тоді проводяться рубки. То як вони можуть бути незаконними? Там, де самовільна рубка, її відразу видно, бо нема жодного документа. Або рубка вже закрита, а вона продовжується і надалі. Тільки 2016 року складено 143 протоколи, порушено десь до 20 кримінальних проваджень за нашими матеріалами. Найчастіше провадження порушуються стосовно інженерів лісу і керівників підприємств.

Нам важко зайти у ліс, як було це раніше. Ми даємо самому порушнику час, і всі це знають. Поки заява піде туди, потім – туди, поки вона пройде адміністративну процедуру усіх підписів, доки інспектори зайдуть на перевірку, за цей час знищуються докази – пні. Їх просто викорчовують, і пнів немає. Тоді вже не можна нарахувати збитки і порахувати, яка кубомаса була вивезена. Однак все ж таки вдається фіксувати порушення. По останній рубці у Сколе виявили півтора гектара. Матеріали скеровані до райвідділу, прокуратури і Служби безпеки.

– Чи є зараз мораторій на санітарні рубки?

– Мораторію немає. Під приводом хвороби дерев проводять санітарну рубку, а потім ми спостерігаємо голе поле, де вирубано все. Наприклад, по Оброшинському лісництві – це державне підприємство, яке належить до Міністерства АПК. Вони занизили кубатуру, йдеться десь про 450 кубометрів, а це мільйонні збитки.

– Як можна вирішити проблему із санітарними рубками?

– Проблема може вирішуватися тільки комплексно. Маємо лісову охорону, яка ні за що не відповідає. Ми маємо низку підприємств і організацій, які дають псевдовисновки, де можна проводити ці рубки. Ми маємо зібратися і зрозуміти, що промислова лісова галузь має працювати, але у правильному режимі. Мають бути відповідальні особи, має залучатися громадськість, повинна надаватися якнайширша інформація і тоді матимемо менше резонансів щодо лісу. Кожен громадянин, який цим цікавиться, тоді буде розуміти, яка рубка є законною, що після її проведення буде висаджений молодняк. А не зрубали і забули. Тоді на тому місці утвориться самосів. Якщо природа нам щось дає, ми, натомість, теж маємо щось віддавати.

– Яким є співвідношення вирубки лісу і його відновлення?

– За звітами показують, що все зроблено, а за фактом бачимо, що молодняк горить, знищується. Не виключено, що у такий спосіб хочуть щось приховати. Наприклад, на останній перевірці Буському лісгоспу донарахували ще півтора мільйона збитків, завданих державі. Загалом йдеться десь про 30 мільйонів збитків. Утім, питання не в збитках. Нам треба знайти механізми, які допоможуть зменшити розкрадання і знищення лісу.

– Чи не щодня ми бачимо вагони, завантажені діловою деревиною. І всі ці ешелони рухаються за кордон. Як вдається ділову деревину видавати за дрова?

– Президент наклав мораторій на вивезення ділової деревини. Але спритники знайшли шпарину у законодавстві саме у вигляді цих же дров. Я цілком підтримую губернатора Закарпатської області, що вся деревина має йти метровками і наполовину розрубана. Але чи підтримають це на державному рівні? Нам треба міняти низку законопроектів, над якими просто не хочуть працювати. На нашу діяльність на півтора року був накладений мораторій. Ми не працювали. Функція Держекоінспекції звелася до того, що приходило рішення суду і за цим рішенням ми йшли на перевірку, яких максимум могло бути 10-15 на місяць. Лишень можна собі уявити, що могло робитися у лісах, доки в нас були зв’язані руки. Всі контролюючі структури мали повну заборону на проведення планових і позапланових перевірок. Ми самі себе за півтора року й знищили. Ніхто не подумав, для чого це робити? Зараз пожинаємо плоди. Наслідки ми ще років 5 відчуватиме не тільки у лісовій галузі, а й загалом – у природоохоронній. Проблема – у наших законотворцях. Закони створюються не під державу, а під себе, під політичні структури для запровадження певних всевдосхем.

– У яких районах найгірша ситуація з вирубками лісу?

– У гірських. По всіх цих районах порушено кримінальні провадження про розкрадання, незаконні рубки, знищення лісу, спалювання, коли у такий спосіб щось приховують. Я запровадив систему, коли про кожен незаконний вчинок у лісі має знати прокурор. Після всіх проведених перевірок ми пишемо інформаційну довідку у прокурору області.

– Яких наслідків очікувати через варварські лісові рубки?

– Насамперед це повені, зсуви. Щоб цього не було, є інститути, академії, цілі управління, які можуть проводити моніторинг і казати, що в цьому лісі, на цьому схилі, можна зрізати не 100 дерев, а лише 20. Науковці разом з лісниками мали б усе розрахувати і повідомити про загрози. Зрозуміло, що дерево вічно стояти не буде. Воно може і захворіти, і зсихатися, тоді його треба відразу зрізати і садити молодняк. Коли він вкоріниться, він триматиме воду, нехай не у тій кількості, але таки буде. Ось європейські ліси – вони гарні, прозорі, ніде нема гілочок. А в нас провели законну рубку, трелюють як хочуть, ніхто не проводить очистки залишків. Воно все пропадає в лісі. Є маса механізмів і підприємств, які переробляють ці залишки на брикети, наприклад. Тобто це заробляння грошей, а в нас все залишається у лісі. Простіше заплатити адмінштраф, ніж покращувати екологію. Потрібно дозволити людям працювати у лісі під контролем держави. Тоді ми матимемо і чистий ліс, і молоді ліси тощо. Зрештою великий збиток завдають і звичайні громадяни. Наприклад, у гірських районах далеко не всюди є газове опалення. Як правило, опалення пічне і використовуються дрова, бо брикетів нема. У Славську, наприклад, тільки половина дворів мають газове опалення, а півтори тисячі дворів користуються лісом. Де вони ліс беруть? Законно купують? Аж ніяк. Багато людей зрізають дерева у лісі. Тут винні не лісівники, а лісова охорона.

– Яким чином працює лісова охорона і що входить у коло її завдань?

– Лісова охорона має здійснювати нагляд і контроль за порядком у лісі. Тобто кожна рубка, кожна особа, яка потрапляє у ліс, має контролюватися лісовою охороною. Нехай вона не помітила зникнення одного-двох дерев, але як можна не помітити згоряння 10 гектарів? Де була лісова охорона? Наприклад, у Турківському районі згоріло півтора гектара лісу. Погодьтеся, немала площа. Яким чином воно горіло, де у цей час була лісова охорона? Це все приховано. Ловлять когось хіба для показників. Держекоінспекція здіснює в рік близько 500 рейдів, з них 95-97% – це зафіксовані порушення. Як правило, такі рейди ніколи не йдуть в холосту, працюється за попередньою інформацією. Потім нараховуються збитки і кошти повертаються у державну скарбницю. А лісова охорона здійснює практично таку ж кількість рейдів (за звітами), спалює умовно 5 тонн бензину і ловить… 34 порушники. Тобто виходить, що вона працює у збиток.

– Крім рубок, є така проблема як пилорами…

– На жаль, повноваження щодо пилорам у нас були до 2013 року. Пилорами – це найбільша проблема у лісі. Тут зрубав, практично на місці порізав кругляк і вивіз ділову дошку. Проблема знову через мораторій проведення перевірок приватних підприємців, а всі пилорамщики, як правило, на єдиному податку. Є підприємці, які нормально працюють на загальній системі оподаткування, які сплачують податки тощо, але з фізичними особами ми нічого не можемо вдіяти. Так буде доти, доки діятиме мораторій.

– Очевидно, не всім подобаються перевірки. Вам пропонують хабарі?

– Мені особисто ні. За п’ять місяців, що я тут, жодна особа до мене не зайшла і не запропонувала якусь подяку. Думаю, що поцікавилися мною і знають, що після подібної пропозиції, просто вижену з кабінету. Знаю, що діє людський фактор. Є таке, що люди, яких оштрафували за якісь порушення, потім кажуть: «Ось я не дав грошей, відтак мене притягують до відповідальності». На мене є багато скарг, звинувачують у зловживанні і перевищенні.

– А тиснули, погрожували?

– Намагаються, але особисто на мене це не впливає і на результат перевірок теж.

– Які основні фактори можуть запобігти тотальному знищенню лісу?

– Потрібно розробити першопочаткові кроки, щоб об’єднати громаду і лісівників. Розробити програму по роботі лісової охорони на законодавчому рівні. Якщо лісова охорона від фіксації завданих збитків мала би відсоток, у них би з’явилося зацікавлення. Важко не скористатися можливістю, коли у тебе зарплата 2-3 тисячі. Тобто насамперед це зарплата, далі – програма з фіксування при нарахуванні всіх збитків (нарахування відсотків кожному працівнику лісової охорони) і останнє – інформативність. Тоді проведення рубок буде більш прозорим…

Досьє

blIgOyB5YDI

Маланич Микола Миколайович – уродженець села Ясениця-Замкова Старосамбірського району Львівської області. Закінчив Західноукраїнський інститут інформаційних технологій та управління ім. В.Чорновола за спеціальністю правознавство і університет ім. І.Франка, де здобув кваліфікацію юриста. Друга освіта – Львівський національний аграрний університет, факультет – «Землевпорядкування та кадастр».

2007 року обіймав посаду провідного спеціаліста Сокальського міжрайонного відділу з контролю за використанням та охороною земель. У 2009 році був на посаді начальника відділу Центрального регіонального відділу з контролю за використанням і охороною земель. З 2012 – спеціаліст відділу оперативного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства Управління з контролю за використанням та охороною земель Державної інспекції сільського господарства в Львівській області, а з 2013-го – перший заступник голови Держсільгоспінспекції.

2014 року Миколу Маланича звільнили з посади заступника голови Держлісгоспінспекції, коли він разом з братом-близнюком відправився служити у зону АТО у складі 80-ої окремої аеромобільної бригади. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

2016 року Миколу Маланича призначили керівником Державної екологічної інспекції у Львівській області.

Оксана ДУДАР

P.S.

Завтра ІА Дивись.info опублікує ще одне інтерв’ю з Миколою Маланичем про грибовицьке сміттєзвалище.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Хочеш повідомити новину? Дій!
ПОДІЛИТИСЬ

Реклама

Loading...

Реклама