дивись.info

Скандальна забудова у Жовківському історико-архітектурному заповіднику: як заливають бетоном пам’ятки України

Скандальна забудова у Жовківському історико-архітектурному заповіднику: як заливають бетоном пам’ятки України

У Жовкві на місці дерев’яного кіоску, де все літо тривали археологічні розкопки, вже залили фундамент, незважаючи на відсутність висновків археологів, погодження Вченої ради і протести громадськості. На ділянці, де кілька століть тому розташовувались унікальні фортифікації, цінні для України як архітектурна спадщина, тепер бетонний фундамент сумнівної псевдоісторичної будівлі. 

Головна причина невдоволення активістів, що протестують проти забудови – це територія, яка належить до зони історико-архітектурного заповідника, в ній ведеться нове будівництво з порушенням історичної забудови, отримати дозвіл на нове будівництво у цьому місці у законний спосіб практично неможливо.

Почалося все з кіоску – дерев’яної будівлі, без фундаменту, в міському сквері. Спочатку там торгували пивом, а згодом оформили як капітальну будівлю та перепрофілювали на ветаптеку. Згідно із документами, площа споруди 30 кв м. 2013 року на сесії міської ради ухвалили виділити земельну ділянку площею 0,0130 га для обслуговування нежитлової будівлі терміном на 5 років. Однак згодом власник кіоску Роман Чепіль вирішив звести тут зовсім іншу будівлю – вже не тимчасову, перепродавши її іншому власнику. Тепер цим власником офіційно є дружина Чепіля Уляна.

Реконструкція та добудова

Варто зазначити, що формально йшлося аж ніяк не про капітальне будівництво, а про реконструкцію існуючої будівлі із добудовою. Директору ПП «Белзький мур» Василю Петрику замовили історико-містобудівне обґрунтування так званої реконструкції з добудовою, у якому рекомендується змінити площу забудови з 30 кв. м до 100, поверховість – з одного поверху – на поверх з мансардою, а висоту в стінах – 4,60, а до гребеня дахів – 7,80 м.

15749664_1395591273837052_1851947468_n

Щоби зробити наступний крок до будівництва у зоні державного історико-архітектурного заповідника, пану Чепілю конче був потрібен позитивний висновок Вченої ради заповідника. Саме цей документ мав би розв’язати руки підприємцю.

Процедура виглядає наступним чином: спочатку свій висновок надає Вчена рада заповідника, а потім на підставі цього висновку своє погодження надає Міністерство культури України.

Вчена рада Жовківського заповідника зібралася 20 червня 2014 року.

«Чепіль замовив історико-містобудівного обґрунтування у Василя Петрика, директора ПП «Белзький мур». Воно було подане на розгляд Вченої ради заповідника і Вчена рада обґрунтування відхилила. Було виявлено низку порушень», – розповів заступник директора заповідника, відповідальний секретар Вченої ради Михайло Кубай.

У зауваженнях до історико-містобудівного обґрунтування зокрема зазначається: даються неправдиві посилання про розташування об’єкту проектування у кварталі забудови та в межах червоної лінії кварталу – в дійсності об’єкт розташовується поза сусіднім кварталом забудови та поза його червоними лініями (яких розробник не привів на кресленнях); додаються неправдиві посилання про відсутність на ділянці проектованого об’єкта об’єктів культурної спадщини, – хоч об’єкт фактично розташований на території державного історико-культурного заповідника та на пам’ятці національного значення Башти та мури міста, охоронний № 392. Зазначається, що пропонований проект будівлі не властивий для даної території, не проаналізований вплив на історичний ландшафт. Багато погрішностей (випадкових чи навмисних) у визначенні меж історичного кварталу.

«Усі вище зазначені помилкові і неправдиві твердження та замовчування історичних обставин роблять дане історико-містобудівне обґрунтування необ’єктивним і тенденційним з метою узаконити будівництво об’єкта, дисонуючого в традиційному історичному середовищі заповідника», – зазначається у зауваженнях до проекту.

Зрештою члени Вченої ради вказали на те, що про жодну реконструкцію з добудовою не йдеться, а про цілком нове капітальне будівництво. Адже кіоск збираються знести, натомість на його місці збудувати будівлю значно більшу і вищу.

Вчена рада дала такі висновки: 5. Відхилити Історико-містобудівне обґрунтування реконструкції з добудовою нежитлової будівлі на пл.Є.Коновальця, 11А до узгодження принципових рішень по цілому кварталу історичної забудови та відтворенню міських оборонних стін. 6. Заповіднику необхідно з залученням розробника Історико-містобудівного обґрунтування та кафедри РРАН НУ «Львівська політехніка» опрацювати концепцію детального планування кварталу із синагогою включно та узгодити концептуальні рішення з його регенерації та реставрації оборонних стін.

Директор проти Вченої ради

Здається, на тому питання будівництва на оборонну мурі, який є національною пам’яткою культурної спадщини, можна було б вважати закритим. Заповідник проти і нема на то ради. Але відбувається одна дуже дивна річ. Директор заповідника Володимир Герич, який би першим мав виступити на захист історичної території, не підписує протоколу Вченої ради, головою якої він є, натомість передає до Львова зовсім інший документ, з іншими висновками і єдиним підписом – своїм. (Саме копію цього документа було надіслано на адресу ІА Дивись.info у відповідь на запит)

Якщо різниця у тексті протоколу не така вже й помітна, то висновки геть інші: 1. Замовнику та проектанту виготовити концепцію регенерації кварталу з можливістю відтворення будівель з врахуванням попереднього опрацювання цієї території НУ «Львівська політехніка». 2. Не погодитися із застосуванням при відтворенні будинку на Коновальця, 11А виносних дерев’яних конструкцій, забезпечивши збереження внутріквартального проїзду. Остаточні рішення проекту прийняти за наслідками археологічного нагляду.

23 жовтня 2014 року відбулося засідання Консультативної ради з питань охорони культурної спадщини та культурних цінностей ЛОДА.

Одним із спікерів, який проштовхував проект будівництва на площі Коновальця, виступив не хто-небудь, а сам директор заповідника Володимир Герич, який зокрема сказав: «На мою думку, в цьому кварталі при відтворенні було б доречно відтворити будинок з фахверковими або дерев’яними конструкціями із збереженням важливої для міста комунікації – існуючих проходів». Виходить, що директор заповідника не просто заплющив очі на скандальне будівництво, а виступив, фактично, його адвокатом. Про інтерес чиновника тепер можна хіба здогадуватися.

Зрештою Консультативна рада вирішила: вважати можливою забудову ділянки після проведення археологічних досліджень та коригування меж ділянки, враховуючи результати досліджень з локалізації залишків оборонного муру; допрацювати дане історико-містобудівне обґрунтування, згідно із зауваженнями ради; проектну документацію виготовити на підставі результатів археологічних досліджень.

Власне цей документ і став підставою для виготовлення проектної документації.

«Там є дуже багато фальсифікацій і підмін. Саме у тому місці ніколи не було будинку. Там була дорога, оборонний мур і невеличкі торгові ятки. Тільки згодом, у ХІХ столітті, коли оборонний мур розібрали, у тому місці збудували будинок, який стояв вже на самому мурі. Мур має ширину 2 метри, плюс до дороги було 4 метри. Тож такий 6-метровий будинок стояв на самому мурі. Сам мур –пам’ятка національного значення. Одне слово, планований будинок опинився посередині середньовічної дороги, яка там раніше була, майже у притул до фундаментів микви – важливої ритуальної споруди євреїв.

Той будинок ні за формами, ні за місцем розташування не є відтворенням історичної будівлі, регенерацією, що передбачено законодавством для цієї території. Не було погодження органів охорони культурної спадщини на відведення земельної ділянки. Як стояв там павільйон, так там і почалися роботи. У межах тієї ділянки бабахнули будівлю. Звертався кілька разів у поліцію щодо порушень при розташуванні кіоску на охоронній території, здійсненні процедур відведення ділянки, переведенні тимчасового павільйону в капітальну будівлю, фальшуванні цільового призначення ділянки та ін., але вони жодного порушення у тому не побачили», – розповів заступник директора заповідника Михайло Кубай.

Археологічні розкопки

Незважаючи на те, що вищеописані події відбулися 2014 року, до 2016 нічого цікавого не відбувалося. Тобто жодного активного будівництва не було. Однак у липні 2015-го у ДАБІ зареєстрували декларацію про початок виконання будівельних робіт. А ось у лютому нинішнього року навколо веткіоску почалися археологічні розкопки, які й викликали інтерес у громадськості. Адже Консультативна рада вирішила, що будувати можна, але після досліджень історичних шарів.

15731136_1395592043836975_1223246287_n

Виконавцем робіт виступила НДЦ «Рятівна археологічна служба».

«Все почалося зі звернення Романа Чепіля, щоб забезпечити виконання археологічних робіт до початку будівництва. У таких містах, як Жовква археологія має бути супутником будь-яких будівельних робіт. Але виникло одне «але» – археологію залучили безпосередньо перед початком будівництва. Взагалі археологія мала би передувати проектним роботам, а ще краще – виділенню земельної ділянки. Тоді б можна було уникнути маси конфліктів. У даному випадку археологія була залучена, коли земельна ділянка була вже виділена, а проект будівництва вже виготовлений», – розповів Олег Осаульчук, директор Науково-дослідного центру «Рятівна археологічна служба».

Археолог переконаний, принаймні усі б мали дочекатися наукового звіту і тільки тоді прийняти якесь концептуальне рішення. «Натомість будівництво йде паралельно з археологічними дослідженнями. Об’єкт, який би пасувало не втратити – це рештки оборонної стіни, щоб замовник не залив її бетоном, а хоча б включив її у цокольне приміщення, тобто як одну з стін цокольного приміщення», – наголошує Осаульчук.

Безпосередню участь у розкопках брав археолог, а за сумісництвом депутат Жовківської міської ради Тарас Іванишин.

«Дослідження проводилися з лютого нинішнього року і щойно завершилися. З історичної довідки ми знали, що це історичні квартали. Інвентарні описи засвідчують, що там мешкали люди. Квартали були втрачені у період Другої світової війни під час артобстрілу. Ми готувалися знайти залишки тих споруд, але насправді вдалося отримати інформації набагато більше. Тобто писемної інформації про це не збереглося. Отримали дуже цікаву інформацію про фортифікаційну споруду міста, адже Станіслав Жолкевський, засновник міста, був дуже потужним фортифікатором. Дослідження ми поділили на два етапи – фортифікаційний період і житловий. Перший етап дуже важливий. Ми побачили внутрішній оборонний рів, дорогу, яка вела повз оборонну стіну, десь простежили їхній розвиток. Йдеться про початок ХVII століття.

Удосконалення цієї фортифікаційної системи – побудова підвищення. Наступні етапи – побудова житлових споруд, їхня перебудова, оскільки місто часто горіло. Зокрема ми побачили такі вже монументальні споруди – кам’яні фундаменти ХІХ століття, йдеться про культові споруди, зокрема єврейські лазні – микву. Саме тому вулиця отримала назву Лазнева. Вдалося зафіксувати параметри дороги, яка там була, параметри споруд, починаючи з ХVII століття і до початку ХХ. Наразі науковий звіт ще не готовий, це питання кількох тижнів. Бо зібрати усю інформацію в одне ціле – доволі складно, адже йдеться про період у 400 років», – розповів археолог.

Бетон на історичні пам’ятки

Однак забудовник вирішив не чекати на завершення археологічних робіт, які, як виявилося, для нього від самого початку були простою формальністю, і бетонний фундамент стали заливати на археологічних об’єктах паралельно із проведенням досліджень, не кажучи вже про висновки археологів. Зрештою, на підставі археологічного звіту мала б зібратися ще раз Вчена рада заповідника і ухвалити якесь рішення.

Крім того, що стартом для будівництва став фальшивий протокол Вченої ради, з’ясувався і ще один цікавий факт: Жовківська міська рада не давала дозволу на виготовлення детального плану території на пл. Коновальця, 11А і жодних рішень з цього приводу не приймалося. А вони б мали бути, оскільки сквер, де відбувається скандальне будівництво, є комунальною власністю і територією загального користування та відпочинку.

15725815_1395600347169478_2014100215_o

За словами заступника директора заповідника Михайла Кубая, йому стало відомо, що міська рада подала у прокуратуру оскарження, щоб розірвати договір оренди земельної ділянки, яка виділялася під обслуговування будівлі. Оскільки будівлю знесли, відповідно, нема підстав для її обслуговування, і ділянку потрібно повернути назад, до попереднього стану.

Тим часом, на будівництво завезли цеглу і вже почали зводити стіни…

Оксана ДУДАР

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама

Реклама