Молодому поетові рідко вдається заробити на випуску книжки, - Христина Панчак

Приблизно рік тому у світ вийшла друга збірка молодої авторки із Дрогобиччини Христини Панчак. Дівчина видала збірку за власні кошти. Про те, як працюється молодим авторам, про муз, а також про читачів Христина Панчак розповіла кореспонденту «Дивись.Info»

- Як Ти почала писати свої вірші?
- У вісім років я виявила, що вмію римувати речення. Записала свої думки на аркуші в косу лінійку. А далі це стало для мене способом життя. Вірші «виросли» разом зі мною.

- Що Тебе надихає на написання поезії?

- Важко передбачити, що мене надихне. То може бути що і хто завгодно! Ніколи не шукаю «муз», це зайве.

- Розкажи, коли автор розуміє, що йому терміново потрібно писати? Як це відбувається у Тебе?

- Я зненацька беру записник і ручку або ж сідаю за комп’ютер і пишу. Вдень це, вночі, є на чому писати чи немає – не важливо. Можу занотовувати навіть в мобільному телефоні. Тому що в мене є ідея, тому що маю що сказати і це треба втілити в поезію, тому що мене роздратував сусід і т.д. Веду такий собі діалог з оточенням через вірші. Часом випробовую сама себе: чіпляюсь до якогось слова і з нього розвиваю цілий твір. Це як допінг: мені погано, коли довго мовчу.

- На Твою думку, що потрібно робити молодим авторам для того, щоб про них почули?

- Я не з тих, хто шукає слави. Зараз можна по-різному «засвітитися». Велике значення має Інтернет. Це поки єдине середовище, де автор може заявити про себе безкоштовно, сидячи вдома на дивані. Якщо ти тільки починаєш писати, але тебе не лякає плагіат або що твої безцінні ідеї підуть в широкі маси і талановите ім’я загубиться в купі репостів, тоді це твій варіант. Якщо ти пишеш щось дійсно вартісне, то одна публікація на Facebook чи YouTube може «зірвати» Інтернет. Одна проблема: все більше народу надає перевагу функції «завантажити» в Інтернеті і їм ні до чого платити за твої купи паперу. Тому збірки публікувати варто, поки ще не перевелися істинні бібліофіли.

- А де Тебе можна почитати в Інтернеті?

- Посилання на сторіночку моєї поезії у Facebook https://www.facebook.com/christiepanchak а також Вконтакті http://vk.com/christina_panchak
Мій «живий журнал» http://lymonna-kava.livejournal.com/1561.html

- Чи можна обійтись без спонсорів?

- Без спонсорів можна обійтись, якщо самому бути реально заможним, або ж відкладати гроші на книжку, відмовляючи собі в певних речах. Рідко буває так, що молодому поетові вдається заробити на видавництві збірки. Обов’язково треба мати якусь іншу роботу, бо самими віршами практично неможливо себе забезпечити. І спонсорів, які б не хотіли, щоб їх реклама красувалася на обкладинці, знайти складно.

- На Твою думку, що найбільше цікавить автора? Письменник чи поет повинен писати про те, що він хоче, чи про те, що хоче публіка?

- Справжній письменник чи поет має писати те, що він сам вважає за потрібне. Інакше він не буде унікальним, потрапить до загальної маси штампованих «митців». Зараз таких – хоч греблю гати. Але, як на мене, на будь-який стиль чи погляд знайдеться прихильник, не варто «заманювати» читачів «ходовим товаром».

- Які поради Ти б дала молодим авторам?

- Не бійтеся експериментувати. Поєднуйте непоєднуване, але не опускайтеся «нижче плінтусів». Не люблю віршів, від яких стає бридко і розумієш, що дурість людська не має меж. Не дивіться ні на кого, але вчіться у справжніх. Створюйте щось нове і спонукайте замислитись. Якщо поезія – ваше покликання, тоді багатого вам словникового запасу, вишуканої ідейності та витончених рим!

Розмовляв Олег Довганик