Журналістів не злякати танком, «градом», кулеметом та зануренням під воду! Фото

Прагнення журналістів до набуття нетривіальних вражень – одна з позитивних особливостей професії медійника. До свого професійного свята, отримати дійсно цікаву та, подекуди, ексклюзивну інформацію, понад 50 львівським журналістам допомогли військовослужбовці Академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

З самого ранку на території Міжнародного центру миротворчості та безпеки Академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, що у Яворівському районі Львівщини, на журналістів очікувала різнопланова програма, що розкривала непосвяченим, але цікавим до усього журналістам, цікавинки військової професії. Родзинкою ж дійства стало те, що журналісти були не просто пасивними спостерігачами процесу, але його безпосередніми учасниками. А головною несподіванкою те, що по прибутті до назначених місць їх зустрів не лише начальник Академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного генерал-лейтенант Павло Ткачук, алей голова Львівської обласної державної адміністрації Віктор Шемчук одягнутий у військовий однострій нового зразка – камуфляж із піксельною текстурою, який лише нещодавно був прийнятий на озброєння Збройними Силами України. Не зважаючи на щільний робочий графік, губернатор Львівщини та керівник потужного військового навчального закладу упродовж цілого дня разом із журналістами були учасниками журналістського десанту на полігон.

Розпочалося усе із того, що кожному із них запропонували змінити цивільне вбрання на військовий однострій. Для кожного гостя знайшовся камуфляж за розміром. У особливому захопленні від обновки були, звичайно, жінки-журналісти. Військовий «haute couture»  відразу став особливим об’єктом для гордості чоловічої частини журналістського десанту і основною деталлю численних фотосесій дівочо-журналістського пулу.

Першою зупинкою на полігоні став комплекс водолазної підготовки. Загальні дані про призначення цього комплексу у системі навчального процесу розповів начальник факультету спеціалістів інженерних військ та військ РХБЗ полковник Михайло Івасюк. Потрібно наголосити, що на даний час – це єдиний на території України, спеціалізований об’єкт, де може проводитися спеціальна підготовка військових водолазів, але й підготовка екіпажів танків для подолання водних перешкод методом занурення. Згодом, журналісти поетапно оглянули усі його елементи. Перший із них – закритий басейн комплексу, призначений для навчання екіпажів танків діям та заходам безпеки під час занурення. Керівник занять відзначив, що практично норматив виконують лише психологічно треновані бійці. Адже не кожен здатен подолати психологічний бар’єр, втиснувшись у порівняно невеликий простір танку, що перебуває під товщею води. Він також зазначив, що, про всяк випадок, є екстрена можливість швидкісного спуску води у басейні. Ємність повністю звільняється від рідини за 30 секунд. А басейн, до слова, умішує не менше 300 кубометрів води. Наступний зал ознайомлює із методами боротьби із кесонною хворобою. Курсанти навчаються працювати із барокамерою. Адже і такі навички майбутньому офіцерові гіпотетично стануть у пригоді.

І, зрештою, родзинка комплексу – відкрита водойма, а точніше: озеро, де переправа танками по дні та занурення водолазів  виконується практично. Відразу, к журналісти вийшли на берег озера, їм практично показали, як навчально-бойовий танк Т-64 проводить занурення під воду. Танк герметизується, а постачання кисню для  забезпечення функціонування двигуна та дихання екіпажу, здійснюється за допомогою спеціальної труби-шноркеля. Після цього, викладач кафедри інженерної техніки Академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного капітан Дмитро Окіпняк, провів занурення у  у удосконаленому три болтовому ветильованому водолазному спорядження УВС-50.  Ця система добре відома  завдяки художнім кінострічкам: розроблена ще у 50-х роках минулого сторіччя, вона складається водолазного шолома, водонепроникного костюма, та важких водолазних калош. Не зважаючи на архаїчність конструкції, вона є досить надійною та практичною у застосуванні. Споряджені у неї військові водолази можуть, зокрема, обстежувати підводні поверхні на предмет виявлення вибухонебезпечних предметів, затонулих кораблів, або проводити інші спеціальні роботи. Єдиний мінус такого спорядження – його вага. Понад 80 кілограмів. Тому військові водолази мають мати відмінне здоров’я і добру фізичну форму. Слід додати, що курсанти для завершення навчальної програми із водолазної підготовки мають занурюватись по одній годині на день. «Зануритись» у підводні «мокрі» факти журналістам не дозволили: адже для цього необхідно пройти попередній курс навчання. Показали їм також й роботу легких водолазів, споряджених у акваланги сучасної моделі. Зазвичай, драйвери працюють у парі: водолаз у важкому костюмі та аквалангіст у легкому спорядженні, який здійснює під страховку колеги у аварійних ситуаціях.

Із дна водойми – до піднебесся. Саме так можна охарактеризувати переміщення групи журналістів між навчальними точками МЦМБ. Але і цей переїзд не був тривіальним. З вікна автобусів гості побачили напружену роботу особового складу 184-го Навчального центру Академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, який був створений на базі військовогого навчального закладу у Львові шляхом переміщення Центру підготовки інженерних військ з  Кам’янця-Подільського, 180-го Навчального центру військ радіаційного, хімічного і біологічного захисту з Харкова та відділу підготовки фахівців топографічної служби з Шепетівки. Основні зусилля курсантів направлені на складання державних іспитів, а також на підготовку до найбільших міжнародних навчань Сухопутних військ поточного року – «Репід Трайдент-2013», які зберуть понад 1300 осіб з армій 19 країн світу у липні цього року.

Як було сказано вище, із комплексу водолазної підготовки журналісти перемістилися на майданчик тренування фахівців високо мобільних десантних військ.  Як то кажуть, «зі старту», курсанти-десантники приголомшили присутніх блискавичною демонстрацією прийомів десантування із різних типів повітряних суден. Зокрема, показали пошарову методику наземної підготовки парашутистів, відпрацьовуючи елементи на спеціальних тренажерах. Тут також були представлені зразки спорядження бійців спеціальних підрозділів ВДВ: польові однострої, амуніція для альпінізму, костюм снайпера «Кікімора», або як його називають іноземці «костюм Гіллі». Окремо – спорядження, яке десантник носить на собі. Відповідно до  новаторських розробок Академії Сухопутних військ ЗС України, були представлені зразки іноземного виробництва а також їхні вітчизняні аналоги. Це, зокрема, модульне спорядження з системою кріплення типу MOLLE. Кожен бажаючий міг приміряти на себе понад 30 найменувань спорядження. Зокрема, губернатор Львівщини Віктор Шемчук вподобав рейдовий наплічник десантника, відзначивши його місткість та зручність. Фіремною «фішкою» десантників залишається володіння прийомами рукопашного бою. Перемогти голіруч трьох і більше супротивників, розколоти рукою цеглину чи дошку, витримати удар кувалдою, надути грілку чи розірвати руками алюмінієву банку з безалкогольним напоєм, або ж…філігранним ударом ноги збити склянку води із голови товариша – усе це до снаги майбутнім офіцерам-десантникам. Звичайно, що дівчата-журналістки, після завершення показового виступу буквально розтягнули курсантів у смугастих тільниках на інтерв’ю. А журналістка одного з регіональних телеканалів  Мар’яна Пітковська навіть взяла декілька практичних уроків з рукопашного бою. І, навіть, поклала на лопатки одного із десантників. Щоправда, перемога над сильним і тренованим суперником дісталася їй у більшій мірі завдяки вроді і жіночому шарму.

Кожне слово має влучати у ціль. Це журналістське кредо гості полігону змогли практично реалізувати на вогневому містечку МЦМБ. Підполковник Юрій Мєзєнцев провів для журналістів короткий курс правил  поводження зі стрілецьким озброєнням. А також ознайомив присутніх із найбільш розповсюдженими системами озброєння піхоти. Пістолети, гвинтівки, автомати, гранатомети та кулемети – усе це можна було не лише взяти у руки, але й випробувати власні снайперські можливості на вогневому рубежі. До послуг журналістів, зокрема, були автомат Калашникова АК-74, пістолет Макарова, снайперська гвинтівка Драгунова та ручний кулемет Калашникова. Одягнувши бронежилет та сталевий шолом, журналісти вправно вражали пострілами мішені. Згодом, грамоти за влучну стрільбу отримали понад 20 медійників. А ті, хто не поцілив цього дня у мішень, отримали такі ж грамоти, але вже з формулюванням: «За збереження військового майна, збереження життя і підтримання миру на планеті». Це, звичайно, жарт, але він прийшовся журналістам до вподоби.

–                Я так готовий на роботу ходити, – каже журналіст радіо «Львівська хвиля» Дмитро Тернущак, одягнувши на себе бронежилет «Корсар» та шолом СШ-68, – Тоді мені відразу зарплатню підвищать…І, навіть, залюбки проміняв би диктофона на щось подібне!

А журналістка газети «Львівська пошта» Вікторія Савіцька, відзначила, що армійський дрес-код їй значно більше імпонує ніж щоденне ходіння на підборах.

Леся Бурбан з інтернет видання «Вголос» вважає, що стрільба – найкращий постачальник адреналіну в організм. «Це просто шалене задоволення. Я ніколи не думала, що стрільба по мішенях – це так круто!»

Штурвал або важелі, замість зручного крісла та клавіатури комп’ютера. Справжні чоловічі іграшки – танки та бойові машини стали на деякий час транспортом для журналістів. На танковй директрисі полігону медівники, переодягнувшись у комбінезони екіпажу, «осідлали» танк Т-64 та БМП-1. Годі й казати, що навіть найзатятішим майстрам слова бракувало слів для вираження власних вражень. Був лише вир емоцій, справжній вибух. Не дивно, адже кожен із присутніх журналістів проїхав по маршруту танкодрому у якості члена екіпажу, навідника оператора або командира бойової машини. До слова, голова Львівської ОДА Віктор Шемчук, особисто сів за штурвал БМП-1 та вдало подолав усі перешкоди складної 5-ти кілометрової дистанції. У якості командира екіпажу в губернатора Львівщини був начальник Академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного генерал-лейтенант Павло Ткачук.

Після механізованого рейду, губернатор поділився власними думками щодо стану справ в українському війську.

– Академія Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у повній мірі відповідає світовим стандартам військової освіти. Що ж до такого суперечливого питання щодо вступу України до будь-якого військово-політичного блоку – ми маємо використовувати наші можливості і шукати вигідних партнерів . Ми повинні працювати із тими, хто виступає гарантами нашої безпеки. – відзначив Віктор Шемчук.

У цей день погода журналістів майже балувала. Лише наприкінці водіння танків пішов дощ. А «Град» застав журналістів просто посеред поля. Йдеться про БМ-21 – реактивну систему залпового вогню, що має індексну назву «Град». Одна із найпотужніших артсистем українського війська зіграла гучний фінальний акорд у програмі ознайомлення із можливостями Міжнародного центру миро творчості та безпеки. За бойовим пуском ракет журналісти спостерігали зі спеціального обладнаного спостереженого пункту на висоті Тартак. Водночас, офіцери факультету ракетних військ і артилерії розповіли про тактико-технічні характеристики цієї грізної зброї. Ну а практична демонстрація її можливостей лише ефективно підтвердила ці слова.

Повернення до Львова членів журналістського десанту було напрочуд веселим. Медійники, відчули себе бодай на один день частиною єдиного бойового організму під назвою АРМІЯ.

Текст і фото - підполковники Тарас Грень, Володимир Скоростецький, Регіональний медіа-центр МО України (м. Львів)