Польща прориє дірки, і разом з Україною пожене газ по всій готової газової мережі, де раніше йшов газ з Росії. І на розробці Штокманівського родовища Газпром офіційно поставив хрест - кінець надіям. Чи може в цій ситуації щось зробити Газпром? Відповідь: нічого.
Традиційний видобуток газу полягає в тому, щоб знайти під землею класичне газове родовище, проткнути дірочку і вставити соломинку. Собівартість такого газу складає від 20 доларів за 1000 м³. Газпром був до недавнього часу світовим лідером з експорту газу, продаючи його по 400 доларів - в основному, до Європи.
Сланцевий газ - іншої природи. Він залягає дуже глибоко (від 1,5 до 4,5 км), але не збирається там в одному місці, а дрібно розкиданий в шарах порід. Проткнути дірочку не вийде - сам газ не піде. Знали про нього давно (серед теоретиків були і радянські вчені), перші досліди видобутку відбулися майже 100 років тому, але тільки зараз американські технології дозволили видобувати його повною мірою.
Для видобутку свердлять глибоку діру приблизно на три кілометри, а коли пласт сланцю досягнутий, шахту повертають і далі свердлять горизонтально - ще кілометрів зо три. І ще кілька таких підземних ходів в різні сторони. Але навіть так газ не піде.
Нарешті роблять гідророзрив - в шахту закачують воду з 1% соляної кислоти і реагентів для кращого розчинення породи, і потім по всій довжині горизонтальної частини шахти в її стінках з'являються сотні тріщин в усі сторони в товщу сланцю. У підсумку свердловина, як дерево, отримує розгалужену кореневу систему на величезній глибині. І ось тільки тоді починає щедро надходити газ.
Справа ускладнюється тим, що в таких глибинах температура досягає 150 градусів, тиск 600 атмосфер (для порівняння: промисловий чавунний балон високого тиску витримує 300 атмосфер). А товщина сланцевого пласта може бути всього 5 метрів, тому бурити треба зі складним комп'ютерним моніторингом і моделюванням. Загалом, завдання високотехнологічне, на межі інженерних можливостей. Не дивно, що його вирішили у тій країні, де слова «інтелігенція» та «креативний клас» не є лайкою.
Собівартість такого видобутку - від 100 доларів США. Що стосується обсягу запасів сланцевого газу, то сказати, що його на планеті дуже багато - це ще м'яко. У США газ завжди імпортували. Через океан це зробити важко, але везли скраплений з Катару, він коштував 500-600 доларів. Далі відбувалась цікава річ: кілька років тому в США запустили сланцеві родовища і ціна газу в США різко впала - сьогодні він коштує 140 доларів:
За обсягами газовидобутку США відразу виходять на перше місце в світі, потіснивши звідти Росію з Газпромом. Катарський скраплений газ тепер США не потрібен. Тому газ Катару йде до Європи. Газовий ринок починає лихоманити. Ринкова вартість Газпрому як світового концерну падає вдвічі, а європейські партнери починають один за іншим відмовлятися від закупівель газу, і Газпром з ними судиться: в контракті написано, що ви обіцяли купувати до 2015 року за цією ціною, ніхто вас за язик не тягнув, продовжуйте купувати. Зрозуміло, подія такого масштабу породжує значну кількість чуток, теорій, та «експертів».
Мені знадобилося чимало часу, щоб вивчити різні аргументи, намагаючись зрозуміти, хто правий, а хто – ні. Наведу список найбільш вподобаних думок:
- Це все нісенітниця і провокація, сланцевого газу не існує;
- Сланцевий газ поганий - він не горить і не зріджується;
- Сурогатний газ ніколи не замінить нам звичний - теплий і ламповий;
- Сланцевий газ був, але ось-ось закінчиться (або навпаки: сланцеві родовища взагалі ніколи не закінчуються, бо постійно самооновлюються через реакцію водню земного ядра з органікою);
- Сланцевий видобуток несе пекельну шкоду екології, тому його зараз заборонять і більше не згадають.
І, як завжди, прекрасна наука екологія - найбільш високооплачувана повія сучасності. Якщо треба щось просунути - заніс пару мільярдів у світові екологічні секти, і завтра вже преса кричить, що літак Boeing руйнує озоновий шар, а не руйнує його тільки літак Airbus. Або навпаки.
Яких тільки я не прочитав казок про газовидобуток на трикілометрової глибині! І газ цей - радіоактивний! І землетруси від цього бувають! І питна вода у всіх колодязях Пенсільванії тепер запросто підпалюється сірниками і горить (!), А бабак Філ вилазить з нори і бачить не тінь, а калюжу чорної хімії...
А суть в цифрах. Цифри прості. Ціна газу в США знизилася в кілька разів. США стала з імпортера провідним експортером, і обмежує її в цьому лише відсутність труби через океан. Тому зараз в США одна за одною створюються все нові газові компанії і свердлять шахти, а також будуються транспортні термінали, які дозволять цей газ зріджувати і продавати за океан. Тому що газ цей - звичайний: суміш метану, пропану, бутану та іншої органіки, готової видавати енергію при горінні.
Крім США, запаси сланцевого газу є чимало де. А технологія видобутку дозволяє свердлити шахту навіть в житлових зонах. Тому і мережа великих газопроводів через пів континенту виявляється в майбутньому не дуже потрібна.
Як і монополіст-Газпром, який сидить на трубах. І, нарешті, третій нюанс полягає в тому, що в Східній Європі є значні запаси сланцевого газу - в Україні і особливо в Польщі. І в цю Польщу вже виїхали 22 фірми з США та Канади, отримали 68 ліцензій на видобуток і свердлять наввипередки шахти. Чи ви думали, що американці будуть зберігати свої технології в таємниці, щоб заокеанському ворогу не дісталися? Ці польські шахти запрацюють практично одночасно в 2014 році. А трохи пізніше стартує Україна. Підкреслюю: в 2014 році. Офіційні дати запуску в експлуатацію.
І ось це для росіян дуже сумна новина. Тому що це означає прийдешні зміни в їхньому житті, і зміни ці будуть не радісні. Адже не секрет, що Росія живе, хоч місцями і бідно, але дивлячись з ким порівнювати. Ціни на продукти і товари там ніяк не нижчі, ніж у благополучній Європі, а ціни на квартири приведуть в шок будь-якого іноземця. Якось так чарівно виходить, що живуть вони небагато, але ціни в них - високі.
В результаті середній росіянин з глибинки, працюючи ліниво і з пляшкою, може собі дозволити купити телевізор тієї діагоналі, яку не може собі дозволити китаєць, що працює на заводі телевізорів по 14 годин на добу. І цю саму різницю в рівні життя при нашому зупиненому виробництві нам дають саме нафтогазові гроші. І за останні 10 років ми дуже сильно розучилися шити, паяти і будувати, при такій нафті і газі нам не потрібно працювати:
Є теорія, ніби злий Горбачов розвалив країну, і тоді народові стало нічого їсти, а потім прийшов сильний державник, і повернулася ситість. Ось тільки дивним чином зростання економіки Росії співпало з цінами на нафту, яка в 1999 коштувала 20 доларів і за десять років зросла до 140 доларів:
А якби зникли зараз з кіосків всі імпортні товари і продукти, - і стане знову як у дев'яностих: Балабанівські сірники, місцевий хліб, воронезька кілька в томаті та куртки, пошиті на зоні Н.Толоконнікової. Так що нафтові гроші, хоч і в різному обсязі, але дістаються всім у Росії, навіть якщо до продажу газу вони не мають ніякого відношення.
Тому сьогодні тільки повний кретин може радіти біді Газпрому - адже це спільна біда всіх росіян. Ким би ти не був – перукарем чи дизайнером, ти в Росії отримуєш за свою працю солідну нафтогазову надбавку від вершини ланцюжка.
Ти б міг отримувати незрівнянно більше, якби верхівка не витрачала мільярди на особисті офшори, а розвивала країну й інвестувала в економіку, медицину, культуру та освіту, як робить зі своїми нафтодоларами, наприклад, уряд Еміратів. Але все одно гроші в країні є, і люди це відчувають, коли щоденно купують пакет соку за 3 долари, а не 1 долар, як у Німеччині. Якщо ти цього не відчуваєш, то їдь верстати свої візитки в Китай, там тобі швидко пояснять, скільки треба на добу працювати, щоб отримати до хліба скибочку соєвого масла.
Чи може в цій ситуації щось зробити Газпром? Відповідь: нічого. По-перше, запаси сланцевого газу в Росії дуже малі, Господь обдарував цим в основному США, Канаду, Китай і Австралію, залишивши трохи Польщі з Україною:
Обсяг родовищ Польщі оцінюється в 5,3 трлн дол. кубометрів - це якраз те саме, що почне надходити з 2014 року до Європи замість Газпрому, який раніше був монополістом. Для порівняння: обсяг знаменитого Штокманівського родовища в Баренцевому морі, на яке так сподівався Газпром, становить 3,7 трлн доларів. Але його ще треба дістати з морського дна і якось транспортувати на материк.
А Польща прориє дірки, пустить коріння - і разом з Україною пожене газ по всій готовій газовій мережі, де раніше йшов газ з Росії. І на розробці Штокманівського родовища Газпром офіційно поставив хрест - кінець надіям. Аналітики Газпрому так відкрито й пишуть: мовляв, зробити вже нічого не можна, залишилося намагатися «стримувати» і «регулювати» ринок. Читай: пакостити і будувати перепони поширенню нової технології. Маються на увазі всілякі позови, екологи та Кіотський протокол з озоновою дірою.
Звичайно, в росіян залишається нафта. Але енергоресурси - це пластична штука, а не комод із трьома ящиками, один з яких спорожнів, тоді як інші, як і раніше, повні.
Простий приклад: сьогодні в Росії бензин коштує 30 рублів, а газ завтра, припустимо, коштуватиме 13 рублів, і всі автовласники, всі таксисти, автобуси, маршрутки й вантажівки кинуться ставити собі редуктор з газовим балоном в багажник, як ставили в 90-х. І кому буде потрібна нафта? Хоча Росія зможе ще поторгувати нікелем і алюмінієм, тут не посперечаєшся.
Джерело: argumentua.com
Коментарі