У Німеччині офіційно визнали третю стать

З правової точки зору це означає, що надалі людина, у якої існують ознаки обох статей, може бути не тільки чоловіком чи жінкою. Ставши дорослою, така людина зможе сама обирати собі стать або зовсім не робити такого вибору, повідомляє Deutsche Welle.

Скількох людей торкнеться новий закон, поки не зовсім зрозуміло: в Німеччині не існує офіційних даних про кількість інтерсексуалів. Але фактично в німецьке законодавство вводиться "третя стать".

"Ми тішимося, адже протягом багатьох десятиліть держава просто не брало до уваги наявність у країні інтерсексуалів, - каже керівник німецької громади трансідентичності і інтерсексуальності Андреа Будзинські. - Тепер же вперше держава визнає, що такі люди є, і при цьому не вважає їх якимись збоченцями".

Досі в німецьких свідоцтвах про народження був вибір тільки між чоловічою і жіночою статями, і зробити його вимагалося обов'язково. Багатьох дітей, інтерсексуалів від нарордження, без їх згоди оперували, щоб вони відповідали суспільним нормам.

"Це призводило до того, - зазначає Андреа, - що багато прооперованих в дитинстві людей мимоволі опинялися суперечливій для їхньої натури статевої ролі. Це було порушенням прав людини, зокрема права на самовизначення".

У зв'язку з новим порядком виникають і питання, на які поки немає відповідей. Що, наприклад, будуть заносити у відповідну графу в закордонних паспортах? Адже при в'їзді в деякі країни можуть виникнути проблеми, якщо в паспорті не буде вказано стать власника. Неясно також, чи зможуть інтерсексуали вступати в законний шлюб.

Деякі інші країни в цьому відношенні вже просунулися далі. Так, в Австралії стать інтерсексуалів визначають як "інший". Його вносять у документи замість попередньої вказівки на чоловічу чи жіночу стать.

Такі мусульманські країни, як Афганістан, Непал або Пакистан теж вже офіційно визнали існування двостатевих людей.
"Причина в тому, - вказує Біндія Рана з Пакистану, - що інтерсексуальність згадується навіть в Корані, і він терпимо ставиться до цього явища". Правда, і Рана вважає, що на її батьківщині належить зробити ще чимало, щоб такі люди і в повсякденному житті відчували себе рівноправними. Особливо це стосується перспективи працевлаштування.