Повторний штурм "Беркутом" Євромайдану цілком можливий, - експерт

Активний учасник студентського голодування і революції на граніті у 1990-му та Помаранчевої революції у 2004-му львів’янин Андрій Рожнятовський сьогодні не залишається осторонь Євромайдану. У нього є те, чого бракує більшості протестувальників, — досвід.

— Те, що сьогодні відбувається в Україні, Ви назвете революцією, чи лише масовими протестами, чи якось інакше?

— На жаль, як показує історичний досвід, усе, що закінчується добре, називають революцією. А все, що менш вдало, називають повстанням. Тому зараз визначення давати рано, бо немає жодних наслідків тих дій.....

— Спробуйте дати порівняльну характеристику «революції на граніті», «Помаранчевій революції» і Євромайдану?

— Нині відбувається маса речей, які мають багато спільного з попередніми подіями. Перше — те, що в 1990 році рушійною силою були студенти, але потім політики забрали їхні досягнення. В 2004 році були політики, але також першими, хто вийшов, були студенти. І в 1990 році студенти висували своїх лідерів, і я думаю, що тепер студенти теж почнуть самі висувати своїх керманичів, і ми побачимо нову політичну еліту, яка змінить цю країну. У 2004 році її просто призначили.

— Кажуть, Ви один із тих, хто рятував львівських студентів після «чорної п’ятниці»?

— Студенти щиро робили те, що вважали за потрібне, тоді коли політики ще не знали, що робити. Коли студенти вийшли, багато моїх товаришів, які брали участь у голодуванні у 1990 році, вирішили їх підтримати. У Києві було створено групу з учасників голодування, ми її назвали умовно «батьківський комітет». Ми не втручались, просто допомагали. Після погрому ми зрозуміли, що багато дітей просто розбіглися по Києву, вони не могли додзвонитися до спеціально створеного кол-центру, постало питання про повернення їх додому. Ми зробили реальні кроки з порятунку. Депутати Верховної Ради орендували в готелі приміщення і організували можливість прийняти там біженців і постраждалих, зібрати докупи. Співачка Руслана з чоловіком забезпечили приватну медичну допомогу за власні кошти. Ми всі разом витягнули багатьох побитих молодих людей і допомогли повернутися додому.

— Чому тієї ночі з мітингарями не було жодного депутата Верховної Ради?

— Гадаю, депутати просто зневажили безпеку людей. Але це питання коректніше ставити депутатам і тим, хто взяв на себе відповідальність за координацію протестних заходів. А це була Третя Республіка Луценка.

— Яка зараз атмосфера на Євромайдані?

— Важка. Усі були налаштовані на те, що політики, які сказали, що майдан без політики програшний, і долучилися до нього, принесуть більше користі.

— Угода з ЄС не підписана. Відставку уряду провалено. Імпічмент Президенту — довга складна процедура і шансів, що вона увінчається успіхом, мало. То який подальший план дій, які вимоги?

— Влада так само міцно тримається за своє крісло, як і депутати… Коли збирали людей на майдані в неділю після розгону, попередньо було запропоновано чіткий план дій з трьох пунктів. Перше: звернутися до народу з проханням зберігати мир і спокій у державі. Друге: ухвалити Закон про перевибори депутатів України та Президента, повністю переформувати ЦВК. Третє: сформувати перехідний уряд, який би не ухвалював політичних рішень, а контролював ситуацію в державі, і йти на вибори нового президента і нової Верховної Ради через три місяці. Але коли люди з’їхались на майдан, вони почули дві вимоги: відставка Кабміну і звільнення Юлії Тимошенко. Хоча виходили, по суті, за інші дві вимоги: вступ до ЄС і покарання винних у кровопролитті. Ці вимоги опозиція не озвучила. Після цього позиція опозиціонерів мені стала незрозуміла.

— Робота КМДА через підселення страйкарів заблокована?

— Це приміщення — у власності територіальної громади міста Києва, заяв ради з того приводу не було, та й сама рада нелегітимна. Протестувальники перебувають у сесійному залі, народні депутати розбили там свої громадські приймальні. Доступ до кабінетів чиновників і голови КМДА Попова не заблоковані, вони можуть собі працювати. (Щоправда, по факту, ні Попов, ні інші чиновники не з’являються на свої робочі місця з початку тижня. — Авт.).

— Наскільки серйозні чутки про силовий розгін протестувальників з приміщення КМДА?

— Судячи з того, що я не побачив справжнього осуду кровопролиття від чинної влади, що ніхто із силовиків чи тих, хто віддавав їм накази, не затриманий і не покараний (а прізвища багатьох відомі), зважаючи на те, що сьогодні відбувається над учасниками подій, штурмів (судові процеси, вироки. — Авт.), це все криваве жахіття може повторитися. І штурм «Беркутом» КМДА, і ще один силовий розгін Євромайдану — цілком можливий варіант розвитку подій. Перед тим можуть зганяти «тітушок» для провокацій. Як от було під час штурму на Банковій: ті, хто кидав каміння у силовиків, безперешкодно проходив їхні кордони. Це мали побачити і нейтралізувати ті люди, які назвалися старими досвідченими польовими командирами майдану. Але я їх там чомусь не бачив. Тоді чесно вчинили політик Порошенко і громадський діяч Положинський, які стали перед бульдозером. Якби вони цього не зробили, ми б уже до обіду мали військовий стан. Якби ввечері після штурму Тягнибок і Кличко не пішли і не відвели тих людей, які були на Банковій і не розуміли, що відбувається, то ми вже над ранок мали б біду. І я думаю, що спроби ввести у столицю надзвичайний стан ще будуть здійснюватися.

— А надзвичайний стан — це…

— Це заборона виходу в місто громадянам після певної години ввечері й до певної години вранці. Це кінець Євромайдану.

— Тобто, на Вашу думку, штурм Банкової — це однозначно провокація?

— Його очолили провокатори. Більшість учасників щиро вірила в те, що чинить правильно, там могли бути батьки побитих студентів, їх підбурити було найлегше. Чинили провокацію і правоохоронці. От коли впритул до силовиків підходить чоловік, який розмахує ланцом, а другий стоїть із фаєром, а «беркутівці» ніяк не реагують, то їх треба просто розпустити як нефахових. Чому вони ТОДІ не реагували? Хіба що за чиїмось наказом…

Розмовляла Ірина ЮЗИК, газета "Ратуша"