Якщо Україна прийме стандарти ЄС, то не зможе продавати товари у Росію, - Путін

Президент Росії Володимир Путін почав свою прес-конференцію, яка проходить у четвер, 19 грудня, з питання, присвяченого Україні. Наводимо повний текст його заяви.

Д.ПЄСКОВ: Добрий день ще раз усім! Ми починаємо. Природно, я спочатку все-таки журналістам кремлівського пулу надам слово. Вони протягом усього року супроводжували главу держави в усіх поїздках, на всіх заходах, тому давайте питання. Будь ласка.

В.ПУТІН: Як не порадіти рідній людині.

ПИТАННЯ: Олександр Чудодеев, журнал «Підсумки».

Володимире Володимировичу, Ви раніше не раз говорили про те, що «досить субсидувати економіку України». Так чим можна пояснити таку щедрість щодо України зараз?

І ще. Розраховуєте Ви на віддачу з боку України, тобто під які економічні гарантії, може бути – політичні, Росія робить настільки солідну фінансову допомогу? І чи входить в їхню кількість приєднання України до Митного союзу? Спасибі.

В.ПУТІН: Я бачив тут табличку, хтось піднімав, було написано «Україна». Хто це? Відразу ж задайте та Ваше запитання, мабуть, воно буде в такому ж руслі сформульоване. Я постараюся відповісти і на те, і на інше.

ПИТАННЯ: Цимбалюк Роман, українське агентство УНІАН. Дякуємо, що Ви почали з України.

В.ПУТІН: Я не починав з України. Я, чесно кажучи, розраховував, що ці питання будуть, але думав, що десь у середині.

Р.ЦІМБАЛЮК: Але Ваш таки пул почав цю тему. Я все-таки хотів у Вас уточнити в продовження по знижці на газ. Як так вийшло: ви три роки душили Україну цінами на газ і тут несподівано ціну знизили – чи означає це, що до цього ціна була «братська» – несправедлива і завищена для України? Ви говорили, що навіть це – тимчасові домовленості, і треба йти далі. Про що, власне, мова? І, якщо можна, уточніть, ці 15 мільярдів – це відмова України від асоціації з Європейським Союзом? Скільки ви готові ще заплатити, щоб ...

В.ПУТІН: Ну ось, вже розмова пішла серйозна. А скільки вам треба?

Р.ЦІМБАЛЮК: Секундочку. Щоб остаточно відвадити офіційний Київ дивитися в бік Європи.

Дуже дякую. Українське агентство УНІАН.

В.ПУТІН: Гаразд, Ви мене порадували своїм питанням. Я почну все-таки з колеги, який почав формулювати цю тему. В цілому, як я і припускав, це практично одне і те саме.

Чому ми прийняли таке рішення з кредитування та за цінами на газ? Я зараз це прокоментую. Ви знаєте, абсолютно серйозно вам скажу, без жодної іронії, ми часто вживаємо словосполучення «братська країна», «братський народ». Сьогодні ми бачимо, що Україна перебуває у складному становищі: і економічному, і соціальному, і політичному. Ситуація виникла з ряду обставин і причин, але ця ситуація об'єктивна. І якщо ми дійсно говоримо, що це братський народ і братська країна, то ми і повинні вчинити, як близькі родичі, і підтримати український народ в цій складній ситуації.

Запевняю вас, що це найголовніша причина, по якій ми прийняли ці рішення. Звертаю вашу увагу на те, що ми так само активно працювали з колишнім урядом України, який очолювала Тимошенко, працювали дуже напружено в усіх напрямках.

До речі, саме її уряд підписав тоді газовий контракт. І я вважав і вважаю, що цей контракт абсолютно економічно обґрунтований і знаходиться в повній відповідності з нашою практикою роботи з іншими інопартнером. Формула ціни точно така, як для всіх наших споживачів у Європі. І не потрібно тут нічого вигадувати.

І ніхто нікого не душив. З самого початку говорили, в тому числі і на Україні, і, загалом, справедливо говорили: «Якщо ми хочемо бути незалежними, треба за це заплатити, поводитись як незалежна країна і діяти за загальноприйнятими в європейській практиці і в світовій практиці нормам». Саме на цих нормах і заснований контракт, який був підписаний в свій час.

Чому сьогодні ми пішли на зміни в контракті? Чому ми сьогодні надаємо їм кредити? Адже ми говорили про те, що якщо хтось хоче субсидувати українську економіку, то нехай це робить, але не за наш рахунок.

Ми говорили це, коли сперечалися якраз з енергетичних проблем. Я і зараз так вважаю. Нема чого до нас звертатися, особливо третім країнам, з пропозицією знизити ціни або ще щось зробити. Якщо хтось хоче це зробити, нехай робить.

Повторюю ще раз, ми пішли сьогодні на ті рішення, про які ви знаєте, через складну ситуацію в українській економіці. Вона склалася через низку причин, як я сказав.

Я зараз не буду аналізувати внутрішні причини, вони теж є, так само як у нас, і я про це говорив в Посланні. У нас теж є внутрішні причини відомих економічних складнощів, на Україні є свої, але є і зовнішні, вони носять об'єктивний характер.

У чому полягають ці зовнішні складності. У кон'юнктурі ринку за основними товарними групами України. Україна приблизно рівну кількість товарів продає як до Росії, так і в країни Євросоюзу, приблизно, я зараз можу помилитися, але десь по 17 мільярдів доларів. Але структура цих товарних потоків різна. Якщо з 17 мільярдів продаваних на російський ринок товарів українського виробництва сім, а може бути і більше, доводиться на машини і устаткування і лише близько 2 мільярдів – на машини та обладнання в Європу, то при продажу в Європу п'ять з гаком мільярдів – це товари сільгоспгрупи, продовольство. Розумієте, в чому справа? Тут я Вам як спортсмен-любитель можу сказати: нам потрібно трошки поворушити мускулами, і все стане ясно.

А що стане ясно? Стане ясно, що якщо... Зараз говорили про асоціацію. Ми хіба проти асоціації? Ми взагалі не проти асоціації, ми просто говоримо, що змушені будемо захищати свою економіку , тому що розчинені ворота в рамках зони вільної торгівлі з Україною сьогодні ми не можемо залишити в такому стані, якщо Україна відкриє свої ворота в бік Євросоюзу. І ми змушені будемо це прикрити. Що це означає, якщо зіставити з товарними потоками? Це означає, що продукція машинобудування й далі буде припадати, тому що вона в основному реалізується на російському ринку, а товари сільгоспгрупи, продовольство навряд чи будуть рости в європейському напрямку, тому що там дуже багато нетарифних обмежень, пов'язаних з фітосанітарними обмеженнями. Вони навчилися це робити. А в документах, які пропонувалися до підписання, немає ніяких преференцій для українських товарів. Або спробуйте поясніть фермерам у Франції, у тій же Німеччині, в Іспанії, в Греції, у Португалії, в країнах півдня Європи, що потрібно їм трошки пригорнутися в інтересах України. Я подивлюся на їхню реакцію. Але тільки не якихось функціонерів, а роботяг, які на землі працюють. Крім того, грошей ніяких немає.

У цих умовах ми прийняли, з одного боку, рішення, пов'язане з нашими особливими відносинами з Україною. І, повторюю ще раз, не в інтересах якогось чинного навіть керівництва, а в інтересах саме українського народу.

По-друге, виходячи з прагматичних міркувань. Адже це не перше рішення подібного роду. Ви якось мимо вух пропускаєте деякі речі. Адже «Газпром» двічі підписував доповнення до чинного контракту про перенесення платежів спочатку на жовтень, потім на листопад. Зараз ще раз перенесли платежі. Ми реально розуміємо, що є складнощі з платоспроможністю. Так навіщо ж добивати свого основного партнера? Тому це прагматичне рішення. Дійсно, воно носить тимчасовий характер, це доповнення.

Ми розраховуємо на те, що нам вдасться знайти якісь рішення довгострокового характеру, які дозволять зберегти цю ціну і дозволять нам спільно працювати більш глибоко один з одним. Адже ми ще багато років тому при президенті Кучмі пропонували спільне використання, скажімо, ГТС України. Причому не збиралися купувати, не збиралися її забирати у власність, вона залишалася б власністю української держави. Пропонували створити консорціум з російських , європейських і українських підприємств, взяти його в управління, утримувати і так далі. Всі сказали: «Так». І все потім завалили. До чого призвело? Призвело до того, що ми зараз побудували «Північний потік» і приступили до «Південного». Вартість самої ГТС України вже наближається до мінімальних позначок. Розумієте?

Те саме відбувається у сфері промисловості. Ви, напевно, знаєте, а хто не знає, я скажу: вертолітні двигуни ми майже на 100 відсотків закуповували досі на Україні для наших Збройних Сил. Майже на 100 відсотків. Ми багато разів пропонували різні варіанти кооперації. Домовитися не вдалося. До чого це привело? Ми зараз під Петербургом почали будувати другий завод з виробництва авіаційних двигунів. Перший вже працює , продукція випускається, причому це ж двигуни наступного покоління. Куди український виробник піде з тим, що вони виробляють у себе? В Європу буде продавати? Я дуже сумніваюся. Напевно, це можливо, але дуже складно.

Далі. Я не випадково сказав вам про структуру товарних потоків на Україну. З 17 мільярдів до нас 7 – машини та обладнання, до Європи 5 – це сільське господарство. Але якщо Україна прийме технічні стандарти ЄС, вони до нас взагалі нічого не зможуть продавати. Розумієте? Значить, Україна стане відразу – це за визначенням просто, навіть думати особливо не потрібно, потрібно шанувати тільки папірці – так званим «сільгосппридатком». Але й придатки бувають різні: бувають здорові, бувають не дуже. Адже щоб пробратися з українським товаром на європейський ринок, треба ще попрацювати. Де преференції? Ніяких преференцій адже немає в цих паперах.

Я думаю, що саме це турбує українське керівництво сьогодні. Адже легко сказати: так, давайте ми «підзакриємо» там підприємство, нічого страшного, зате потім все буде, як Європі. Але до цього дожити потрібно. А багато підприємств просто закриються, вони не доживуть. У цьому ж вся справа. А чи можна переходити, скажімо, на ці стандарти, на торговельні норми? Можна і потрібно, вони хороші. Але це вимагає часу і капіталовкладень. Гроші потрібні. І не 15 мільярдів. Сотнями мільярдів вимірюється обсяг коштів, які потрібні для модернізації підприємств. 15 мільярдів – це на підтримку бюджету, щоб можна було заплатити зарплати, пенсії, соціальні допомоги.

Ми вважаємо, що ця частина теж досить прагматична. Чому? Тому що так, це підтримка української економіки та українського народу, без всяких сумнівів, але це кошти ФНБ, як ви знаєте, наших резервних фондів. У нас в резервах Уряду на сьогоднішній день 175 мільярдів доларів, і ще 515 мільярдів доларів – золотовалютні резерви Центрального банку. Ці кошти – 15 мільярдів – ми даємо з резервів Уряду, з ФНБ, на комерційних умовах, 5 відсотків з купона. На вимогу української сторони ці українські папери будуть розміщені на ірландської біржі, і за пропозицією української сторони менеджером цієї угоди буде «ВТБ Капітал». Це не наша пропозиція, ми готові були на будь-якого менеджера. Ось в цьому суть наших пропозицій і домовленостей. Це ніяк не пов'язано ні з «майданом», ніяк не пов'язане з европереговорами України. Ми просто бачимо, що Україна в скрутному становищі, і її потрібно підтримати. У нас є така можливість, і ми її використовуємо. Повторюю ще раз, маючи на увазі наші особливі відносини з Україною і бажаючи зберегти кооперацію, в якій ми теж зацікавлені.

До речі кажучи, ці товарні потоки машинобудівної продукції, які йдуть до нас з України, – це ж все спадщина кооперації, яка ще дісталася з Радянського Союзу. Там багато архаїчного, але в цілому це величезні наші конкурентні спільні переваги, які потрібно грамотно використовувати і розвивати. І ми можемо це зробити на благо як української, так і російської економіки.

Зрештою, я вже багато разів говорив, самі українські політики, економісти, експерти повинні порахувати і прийняти прагматичне рішення, що вигідніше – так вчинити чи інакше. Ми не наполягаємо ні на чому. Але ось ці 15 мільярдів, про які я сказав, – це поворотні гроші. Ще раз хочу нагадати, 5 відсотків з купона, розміщені на Ірландській біржі, – по-моєму, за англійським правом, тому вони захищені. Я тут не бачу ніякого марнотратства з нашого боку. Але, звичайно, це явна підтримка наших українських друзів.

А що стосується газу, то це одноразове вирішення. Воно може продовжуватися за домовленістю між партнерами. Дуже розраховую на те, що зрештою ми домовимося про якусь довгострокову спільній роботі. Вважаю, що це цілком можливо.

Дякую.

НБН