Про мазохізм у судах
СУДОмазохізм: львівська версія
Чорт завжди знайде на підтвердження своїх вчинків цитату з Біблії.
Вірите, ніколи не думав, що в новорічному номері доведеться здіймати руку на святе — на судову систему Львівщини. З одного боку, визнаю, що важко критикувати те, чого не існує в природі, але з іншого — і мовчати про конкретну, а не узагальнену суддівську сваволю якось не хочеться.
Усе почалося з газети «Ратуша», в якій 31 січня 2013 року було надруковано статтю «Садомазохізм: буський варіант». У ній ми розповіли, як під час проведення міліцейської операції з вилучення наркотиків правоохоронці знайшли на персональному комп’ютері ще низку фотографій зі сценами садомазохізму. І ще ми зазначили, що один з учасників цих сцен має ім’я Василь і раніше був суджений за наркотики. Жодних інших даних, які б дозволили ідентифікувати особу згаданого громадянина, у статті наведено не було. Окрім того, редакція дала фото цього «Василя», закривши його обличчя чорною стрічкою.
І ось, на наше здивування, мешканець села Балучин Буського району пан Василь Мацелюх через свого адвоката подав позов до Галицького районного суду, увага, не на образу «честі та гідності», а для того, щоб йому «відшкодувати моральну шкоду, завдану публікацією, опублікувавши рішення суду (без зазначення справжніх даних про осіб), попросити у мене пробачення і виплатити 10 тисяч гривень відшкодувань за завдані моральні збитки». Як підтвердження того, що в публікації згадано саме про нього, позивач наводить просто вбивчі аргументи: він теж Василь, він теж був суджений за наркотики і він… впізнав себе на фотографії!!! За два судові засідання суддя Галицького районного суду пан А.Государський ухвалює рішення, яке, без сумніву, повинно увійти в усі підручники з юриспруденції. Виплатити позивачеві Мацелюху п’ять тисяч гривень компенсації, а в надрукуванні рішення суду в газеті … відмовити (!), бо в публікації усі факти відповідають дійсності! За що ж тоді газета мала сплатити панові Василю п’ять тисяч гривень?!! За те, що він сам себе впізнав?! Підкреслюю: суддя не призначав ні порівняльного аналізу зображеної в газеті людини з фотографією позивача (та це й неможливо), не мав у справі навіть довідки про те, що позивач був суджений за наркотики! Єдиною ознакою, яка могла вказувати на позивача, було те, що він теж називається Василь і мешкає в одному зі сіл Буського району! Але, панове судді, які так люблять говорити про некомпетентність журналістів, ЦЕ Ж АБСУРД!!! Ви відкриваєте ящик Пандори: тепер будь-який Василь, що проживає в селі Буського району і «впізнав себе на фото» (до речі, адресою для надсилання йому листів добродій Мацелюх зазначив приміщення ферми!) може знову подати до суду на газету «Ратуша» і теж зажадати «пару рублів». А згодом використати кошти на купівлю таких потрібних у садомазохістичних забавах батогів чи бананів, котрі учасники дійства запихали аж ніяк не в цукерничку!
Але кожний має право на помилку. І щоб виправити цю, «Ратуша» подала апеляційну скаргу до Львівського обласного апеляційного суду. Ми підкріпили аргументацію, викладену в газеті, ще й відповідями Буського РВ та слідчого управління ГУ МВС у Львівській області, в яких за підписами М. Скоробогатого і В. Желізко чорним по білому написано: «На підставі матеріалів публікацій у газеті «Ратуша», а саме статті «Садомазохізм: буський варіант» 01.02.2013, внесені відомості до ЄРДР за ознаками кримінального провадження, передбаченого ч. 1 ст. 300 Кримінального кодексу України. Слідство у кримінальному провадженні за вищевказаними фактами триває».
Колегія суддів під головуванням судді Дмитра Монастирецького, як могла, зволікала час. Спершу вони заявили, що без самого позивача слухання провести просто неможливо (і ми їх у цьому підтримали), згодом, коли позивач так до суду і не з’явився, пан Монастирецький згадав, що слухати можна було і без позивача. Щодо міліцейських довідок судовий арбітр, (увага!) зрік: «А яке вони мають відношення до ЦІЄЇ справи?» Не зміг голова відповісти і на запитання: чи є діяльність, стосовно якої порушено кримінальне провадження за статтею 300 ККУ (ввезення в Україну творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, з метою збуту чи розповсюдження; або їх виготовлення, зберігання, перевезення чи інше переміщення з тією самою метою; або їх збут чи розповсюдження, а також примушування до участі в їх створенні) — «особистим життям людини», якщо становить великий суспільний інтерес і є правдивою, а також на запитання: «Як можна присуджувати якісь кошти людині, котру в публікації взагалі не згадували»? Та врешті, коли представник «Ратуші» заявив, що наша газета готова навіть ПРОГРАТИ цей процес, аби тільки показати всій Україні некомпетентність, примітивність і заангажованість суду, знервований пан Монастирецький покинув робити пафосні заяви про «журналістів, які пишуть, що хочуть» і зачитав рішення, яке нічим не поступалося попередній ухвалі пана Государського: «Апеляційну скаргу ЛКП «Ратуша» задовольнити ЧАСТКОВО, зменшивши суму грошового відшкодування з 5-ти до 2-х тисяч гривень» А за що, шановний?!!
То що, вельмишановні господарі законів у мантіях, ви все ще будете запевняти, що позбувшись Ігоря Зварича, судова система Львівщини очистилась, і тепер ви не ухвалюєте невмотивованих рішень і просто рішень, які роблять із вас посміховисько? Та не клейте дурня: у вас давно вже нема проблем з ухваленням будь-яких рішень: або гроші, або вказівка від керівництва, або «політична необхідність», або «прохання друга» (ти мені — я тобі), і лише невеликий відсоток залишається для торжества закону — це коли судяться два бідняки, і можна собі дозволити бути трошки об’єктивним. Пане Монастирецький і К! Невже ви думаєте, що ухвалюючи таке ТУПЕ і нічим не обґрунтоване рішення — нібито на захист приватного життя садомазохістів, ви робите добру послугу Андрієві Государському чи його батькові, екс-голові обласного Апеляційного суду Валентину Государському? Може, ви хочете прислужитися тим, хто через позов до Галицького суду просто хотів довідатися в журналіста джерела надходження інформації (адже ви чудово розумієте, що дві тисячі гривень — це не ті гроші, які компенсують якомусь нещасному колишньому наркоманові його моральні страждання і «самозасвіт» у пресі?!) Може, вам буде вдячний новий керманич Львівського апеляційного суду Петро Каблак? Маю великі сумніви. І ви прекрасно мали б розуміти: якщо ми були ГОТОВІ ПРОГРАТИ СУДОВИЙ ПРОЦЕС, то лише для того, щоб про ваші глибинні знання законів і вміння вигадувати З НІЧОГО ЩОСЬ, чи навпаки, перетворювати ЩОСЬ у НІЩО, дізнались і на загальноєвропейському рівні. Бо такі судді, які іменем України лише імітують гру в законність, усіх вже просто ДІСТАЛИ навіть не незнанням законів чи меж правового поля, а просто — браком совісті…
Микола САВЕЛЬЄВ, газета "Ратуша"
Коментарі