дивись.info

Сех пообіцяла, що усі кадрові призначення відбудуться за тиждень

Сех пообіцяла, що усі кадрові призначення відбудуться за тиждень

Новий голова ЛОДА Ірина Сех хоче освятити кабінет після свого попередника Cала і повісити тут портрети героїв Небесної сотні

Головний ньюзмейкер тижня у Львові — Ірина Сех, новий голова Львівської ОДА. Це кадрове призначення мало ефект бомби, що вибухнула. Губернаторська посада далеко не кожному чоловікові по плечу. А тут — тендітна жінка… Як то вона впорається? Перше ексклюзивне інтерв’ю на новій посаді Ірина Сех дала “Високому Замку”. Ми зустрілися вже надвечір. Пані Ірина, здавалося, була змучена і дещо приголомшена…

– Пані Ірино, як вам “драйв” першого робочого дня?

– Люблю насичений ритм життя, але в таких обставинах, як зараз, це — щось надзвичайне. Алярм. Треба увагу приділити всім — і людям, які були на Майдані, і нашим львівським “беркутівцям”, які першими відмовилися їхати у Київ, зробити кадрові призначення. Треба все швидко поєднати і нікого не скривдити.

– Як ви погодилися на цю посаду, тим більше – з посади народного депутата? Робота ж невдячна — усі тебе критикують. Та й зарплата нижча, ніж у нардепа…

– Звичайно, мені було б легше залишатися депутатом Верховної Ради. Маю певні законодавчі ініціативи, є напрацювання і можливість реалізації. Але є нагальна ситуація – треба Львівщину, не скажу так голосно – “ставити на ноги”, але стабілізувати. Львівщина завжди була складним регіоном для голів адміністрацій. Я для себе це призначення сприйняла як випробування, вирок. Спочатку мені стало зле, хоч я жінка неслабка… Але розумію, що хтось мусить це робити.

– Якими будуть перші кроки на посаді?

– Адміністрація не працює вже довший час, заступників нема. Райдержадміністрацій нема. Правоохоронна система розбалансована. Міліціянти хочуть – ходять на роботу, хочуть – не ходять. На руках у населення — близько 500 одиниць зброї, з них — 50 автоматів. Немає прокурора. Служба безпеки нібито є, але що це за Служба безпеки, якщо вона допустила, що роззброїли правоохоронну систему? Це першочергово потрібно налагодити. Друге — негайно треба призначати усіх голів РДА. Міняти усіх заступників. Маємо сьогодні коаліційний уряд. Не скажу, що треба зважати на їхні інтереси. Але треба робити так, щоб ця кандидатура була прийнятною і для громади, і для Майдану, щоб вона об’єднувала. Боронь Боже роз’єднувати суспільство, це буде біда. Треба все робити негайно, оперативно ухвалювати кадрові рішення. Можливо, це будуть непопулярні рішення, але вони потребують невідкладного втілення.

– Прем’єр-міністр дав губернаторам два тижні на усі кадрові призначення…

– Я собі поставила вищу планку – за тиждень впораюся. Уже маю кандидатури. Конкретних прізвищ не можу назвати. Ці люди мають розуміти ситуацію, розуміти економіку і не зрадити.

– Усі мають бути зі “Свободи”?

– У нас коаліційний уряд. Представники різних, не тільки політичних сил, а й бізнесових кіл взяли відповідальність за те, щоб врятувати Україну. Так само і тут мають бути представлені усі політичні сили, які є в коаліційному уряді. Союзниками нашими сьогодні є “Батьківщина” і УДАР. Обговорювати кандидатури будемо саме з ними.

– Група народних депутатів від опозиції пропонувала на посаду губернатора Ярослава Рущишина. Ви готові призначити його своїм заступником?

– Якщо Ярослав Рущишин готовий іти на цю посаду і прийде з такою пропозицією, то будемо розглядати. Думаю, депутати підписали таку заяву, бо хотіли зробити мені краще.

– Коли сформуєте команду, призначать силовиків, що буде далі на порядку денному?

– Треба корегувати обласний бюджет. Львівщина має низку проблемних питань. У нас затверджено майже 99% місцевих бюджетів, але в області останні два місяці року не вистачатиме коштів на бюджетну сферу. На селекторній нараді з головою уряду я озвучила, що Львівщина додатково потребує 230 мільйонів гривень. У нас розпочалася посівна. Маємо проблеми з неоплаченими платежами казначейської служби — по незахищених видатках загального та місцевого спецфондів держбюджету 54 мільйони гривень, місцевого бюджету — 48 млн. грн. Це паливно-мастильні матеріали, карети швидкої допомоги, шкільні автобуси тощо. Маємо гідно прийняти наших гостей з Криму — біженців. Уже розмістили першу партію — 78 осіб. Має бути більше ста осіб. Маємо хворих, постраждалих на Майдані.

– Коли ви вперше зайшли у свій робочий кабінет, про що подумали?

– Подумала, що тут чисто, і мені цього достатньо.

– Після Олега Сала освячували кабінет?

– Освячувати не маю часу. Хоча розумію, що це потрібно, але ще не встигла. Маю багато друзів і знайомих серед священиків. Приїжджали до нас на Майдан, ночували і в мене вдома, і в депутатів наших… Отець Михайло Нискогуз мені книжку подарував. Коли його онука, 17-річного Михайла, відпустили під домашній арешт, це була наша перша реальна перемога. До того усіх затриманих “за масові заворушення” утримували під вартою у СІЗО або у лікарні під арештом. Ми навіть не сподівалися тоді, що його випустять. Але Бог високо, він все бачить. Я плакала усе судове засідання. Мабуть, це вплинуло на суддю, і він його відпустив. Я того суддю запам’ятала, треба буде йому подякувати.

– Чий портрет повісите над своїм робочим столом — Тягнибока, Турчинова?

– Тут мають бути портрети хлопців, які загинули на Майдані. Не знаю, чи над столом, чи будуть стояти у рамці на столі. Але коли я щодня у Києві йшла з готелю “Україна” по вулиці колишній Інститутській, нині — Небесної сотні, то розуміла, що маю бути безкомпромісною. Тому, що була на Майдані з першої секунди. Ніколи не думала, що буду витирати поранених, накривати трупи застрелених, витягати у мертвих паспорти і мобільні телефони, дзвонити до родичів. Я раніше навіть на похорон боялася ходити. Але тоді, коли 20 лютого під стінами “України” почалася та бійня, наших хлопців почали просто розстрілювати, я не боялася. (20 лютого в готелі «Україна» медики надали допомогу 35-40 особам, пораненим на вул. Інститутській. У медпункті готелю не змогли врятувати тих, у кого були проникаючі вогнепальні поранення в серце, голову, черевну порожнину. Зафіксовано 12 смертей. – Авт.). Тоді у мене звідкись взялася сила. Мабуть, від Бога. Зараз іду по вулиці Небесної сотні і розумію: хто згрішить, його діти і онуки будуть до сьомого коліна покутувати. Такі смерті — жертовні. Хлопці йшли з дерев’яними щитами на автомати. Я просила їх — відступайте, ідіть до готелю. Навіть почала ними керувати. Хотіла зберегти їхні життя. А вони не слухали…

– Олег Тягнибок у 2015 році, очевидно, буде балотуватися на президента. Чи не буде у вас спокуси застосувати адмінресурс, аби допомогти лідеру партії?

– Про адмінресурс можна було говорити декілька років тому. Зараз про це смішно говорити. Якщо вірять політикові, то голосують і підтримують його. Якщо не вірять — жодні обіцянки, жодне фінансування не допоможуть. Усе має бути, як серце скаже.

– Як сприйняв чоловік ваше нове призначення?

– Я йому не розповідала до останнього. Поки сам у пресі не прочитав… Думала, він мене з хати вижене (сміється. – Авт.) А що зробить? Нема ради…

– У вас в сім’ї ви головна, командир?

– Ні, ми всі головні. Я вже давно присвятила себе громадській, партійній роботі. Він вже звик, вони мусять підлаштовуватися під мій розпорядок. І батьки мусять підлаштовуватися. У мами вчора руки трусилися, коли вона відчиняє двері, а перед нею — телеоператор з камерою…

– Ваша донька також хоче бути політиком?

– Дарині 17 років, вона навчається у Бродівській гімназії імені Івана Труша. Захоплюється фотографією. У політиці все розуміє. Коли їй було три рочки, вона сказала: “Мамо, Вітренчиха не пройшла” (у президенти. – Авт.). Ким вона хоче бути? Сама мусить вибрати собі дорогу.

– Де ви купуєте свої знамениті вишиванки?

– Не в Австрії, як дехто пише (сміється. – Авт.). Вишиванки – у львівському магазині “Скиба”, що на вулиці Богдана Хмельницького. А ось цю сукню, що зараз на мені, купила у магазині в Бродах. Писали про мою “норкову” шубу, але вона зі штучного хутра. Я колись мушу принести і показати її журналістам, хай самі перевірять (сміється. – Авт.). Не маю часу їздити по закордонах на шопінг. Відпочивати за кордон їжджу лише раз на рік, та й то туди, куди дозволяють кошти. Наприклад, у Туреччину.

З досьє «ВЗ»

Ірина Сех народилася 20 вересня 1970 року (село Вербівчик Бродівського району на Львівщині). 1990-1994 – Тернопільський педінститут (вчитель початкових класів). 2005 — 2009 – факультет правознавства ЛНУ ім. І. Франка (правознавець). 1998 — з посади заступника директора Бродівської гімназії перейшла працювати помічником народного депутата Олега Тягнибока (лідера ВО “Свобода”). Тоді ж вступила у партію. Упродовж двох каденцій була депутатом Львівської обласної ради. Очолювала фракцію ВО “Свобода” у Львівській обласній раді. На виборах 2012 року до Верховної Ради України перемогла в 119-му мажоритарному виборчому окрузі (65% виборців). У парламенті очолила Комітет з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Є автором або співавтором 17 законопроектів та низки постанов. Одружена, разом з чоловіком Андрієм виховують дочку Дарину. Андрій Сех — підприємець, директор МПП “Топаз” (оптова торгівля лісоматеріалами). Ірина Сех — рідна сестра екс-голови Львівської обласної ради, а нині нардепа-“свободівця” Олега Панькевича.

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.