В Університі Франка також вшанували Шевченка (фото)

11 березня 2014 року Урочистою академією з нагоди 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка академічна спільнота Львівського національного університету імені Івана Франка вшанувала пам’ять Пророка нації, повідомляє прес-служба Університету.

«Гідна, чесна університетська громадо! Національний нерв державотворчого поступу століттями окраденої, а сьогодні вкотре, в огні пробудженої, України оголений так сильно, що перед збентеженим українством нині особливо виразно відлунюють гіркі слова Богдана Лепкого, вкладені в уста нашого Апостола правди і науки – Тараса Шевченка», - звернувся до учасників урочистостей декан філологічного факультету, доктор філологічних наук, професор Ярослав Гарасим.

Ярослав Іванович зазначив, що «готуючись вступити у 2014 рік, свідома українська спільнота перебувала під гнітючим психологічним тягарем, з величезною пересторогою і невимовними побоюваннями від того, з яким набутком станемо перед світлою памʼятною Шевченковою зорею у славний день його двохсотлітнього ювілею. Як будемо виправдовуватися за власне суспільно-політичне безсилля, як признаємося в тім, що вже понад два десятки років замість того, аби розбудовувати «свою хату» й послідовно утверджувати «свою правду і силу, і волю», наша, сформована виключно «з дядьків отечества чужого», урядова старшина перетворилась на новітню Малоросійську колегію і невтомно допомагає «москалеві господарювати». Чому невпинний процес «матеріалізації Шевченкової поезії», хоча й закінчився формальним відновленням власної держави, але всупереч Маланюковим запевненням не призвів до становища, з якого можна було б твердо заявити, що «сучасність доросла до Шевченка»?»

«Та Високе Провидіння, - на думку професора Ярослава Гарасима, -  судило нам щасливу долю й саме напередодні високопрестольного Кобзаревого празника щедро обдарувало українську націю воскреслими надіями на її цивілізаційну життєствердність у європейському народів вольних колі».

«У тримісячному горнилі згуртованого й цілеспрямованого мирного спротиву відродився духовно-генетичний код українства, міцно закорінений у прадавніх демократичних традиціях середньовічної Київської Русі. Суспільно-культурні категорії «майдан» і «віче» перестали сприйматися як лексичні архаїзми, а наповнились реальним політико-правовим змістом та почали ставати серйозними важелями зорганізованого громадянства для ефективного впливу на зміну, формування і контроль владної еліти. Апокаліптичний Шевченків розпач

Погибнеш, згинеш, Україно,

Не стане знаку на землі…

змінено потужним інформаційно-пропагандистським проривом, у результаті якого сучасний, ідеологічно досить стриманий, світ одностайно схвалив кардинальні зміни в нашому суспільстві та не перестає захоплюватись шляхетною доблестю героїв Революції Гідності й аристократизмом духу всього українського народу – І ожила добра слава, Слава України!», - йшлося в доповіді професора.

Ще не минуло й сорока днів, як широкими теренами цілої України від Києва в усі географічні напрямки – на Захід, Схід, Північ і Південь – розпросторились трагічно-тужливим резонансом слова лемківського ліричного шедевру «Пливе кача по Тисині…», що вже став національним реквіємом за полеглими патріотами. Меморіально-обнадійливе, мільйонноголосе гасло «Герої не вмирають», що заповнило жалобну атмосферу велелюдних панахид і похоронних процесій, умиротвореним спокоєм знеболює незагоєні душевні рани родин загиблих та кожного небайдужого українця.

«Ювілейний 200-ий рік від часу Кобзаревого Різдва завдяки вибуховій мобілізації українського національного Духу став роком Воскресіння розіп’ятого на перехрестях стражденної історії українства і початком його відродженого сходження «з новим і праведним законом» до переможних державотворчих висот під святим покровом одержимих лицарів «небесної сотні» та апостольським благословенням світового генія і національного Пророка – Тараса Шевченка», - такими словами завершив свій виступ Ярослав Гарасим.

Хвилиною мовчання вшанували пам'ять Тараса Шевченка та Героїв Небесної сотні.

Мистецькі колективи Центру культури та дозвілля – Хорова група Народного ансамблю пісні і танцю «Черемош», Народний дівочий хор «Ліра», Народна чоловіча хорова капела «Прометей» заполонили Актову залу багатоголосим звучанням безсмертних творів Тараса Шевченка «Заповіт», «Реве та стогне Дніпр широкий», «Думи мої».

Поезію Генія української нації високомайстерно прочитали актори Навчально-професійного театру «Просценіум»: Володимир Мельніков, Андрій Матюнка, Тетяна Судомляк, Василь Мицько, Галина-Марія Павлик, Назар Павлик і студент факультету журналістики Руслан Дем’ян. Перед присутніми постали образи нескорених борців за волю України, які промовляли словами поем «Сон», «І мертвим, і живим…», «Юродивий», «Кавказ».

Завершили вечір спільним виконанням національного Гімну та словами Тараса Шевченка «І на оновленій землі Врага не буде, супостата, А буде син, і буде мати, І будуть люди на землі!»