дивись.info

Лідери регіональних еліт, представники інтелігенції та ділових кіл Західної України підтримали Юлію Тимошенко

Лідери регіональних еліт, представники інтелігенції та ділових кіл Західної України підтримали Юлію Тимошенко

Лідери регіональних еліт, представники інтелігенції та ділових кіл Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської, Рівненської, Волинської, Чернівецької, Закарпатської областей підписали відозву до українців. Подаємо текст відозви.

«Шановні співвітчизники! Дорогі брати і сестри!

Лиха година настала у житті кожного з нас і нашої молодої України. Тепер уже не із історичних підручників, а на власні очі ми бачимо, що таке московська окупація. Йде священна війна України проти московсько-фашистських загарбників.

Весь український народ піднявся на боротьбу проти окупанта, який топче українську землю та вбиває наших синів і дочок. Із коротких, як автоматні черги, щоденних відомостей із фронту, скапує кров полеглих героїв.

Сотні українців віддали своє життя за волю України не у минулих, кривавих століттях, а у буремному 2014 році, який став для нас аналогом 1941 року. Тільки тепер на місці німецького фашиста на нашу землю прийшов фашист московський.

На захист України піднявся увесь світ, і будучи загнаним у глухий кут, московський звір показує оскал крайнього звиродніння. Перед сучасною земною цивілізацією постала орда новітніх варварів, що винирнула із темних віків монголо-татарського іга.

Після звільнення від внутрішньої кримінальної окупації Україна опинилася перед зовнішньою окупацією ослабленою і дезорганізованою. І хоча війна – не найкращий час для ігор із демократичними процедурами і різного роду виборами,  але ми мусимо, тримаючи у руках зброю, прийти і проголосувати за Президента України, якого у цю лиховісну добу  немає.

Якого національного лідера потребує Україна в умовах війни? Перш за все, це має бути людина із найтвердішим характером з-поміж усіх теперішніх політиків. М’якотілість вгодованих гладких бізнесменів і демократична гнучкість лібералів  – смерті подібні.

Бо тільки та історична постать, яка володіє сталевою волею, здатна приймати блискавичні військові рішення. По-друге, це має бути людина, яка продемонструвала власним життям свою готовність йти на самопожертву, включно із готовністю віддати життя, але не зламатися. По-третє, зараз нам не потрібен улесливий мільярдер, який заради збереження награбованого готовий йти на переговори із ворогом, а лідер із поставою Воїна, який піднімає Народне Ополчення на боротьбу і  стоїть на єдиному: ворог є для того, щоб його знищити.

Так склалося, що з-поміж численного, охочого до владних ситих  посад чоловіцтва, які табунами зареєструвалися кандидатами у президенти, такими лицарськими рисами володіє жінка. І нею є Юлія Тимошенко.

Невже у нас така коротка пам’ять і ми забули, що впродовж останніх трьох років ув’язнена кримінальним режимом українка стала символом боротьби із деспотизмом для усього людства? Уже не імена боксера Кличка чи футболіста Шевченка, а ім’я політв’язня  Тимошенко стало для планети образом України. Це ім’я не сходить зі сторінок світових ЗМІ і з екранів глобальних телеканалів, як ім’я самої України, гордої і незламної.

В ув’язненні вона могла щонайменшим компромісом відкупити собі волю. Але її незламність  була протягом усього кримінального лихоліття тою іскрою, з якої спалахнуло вогнище народного повстання на Майдані, а відтак  переможна жертовність небесної сотні і наступних сотень полеглих героїв утримала над Україною знамено національної свободи.

Ми зайняті у житті, здебільшого, інтелектуальною працею, і тому прагнемо  завжди відділяти грішне від праведного. Нас поєднало те, що ми у всьому намагаємось мати  власну думку і власним баченням добратися до істини.  Тому ми спроможні не піддаватися на різного роду примітивні маніпуляції, які, на жаль, навіть в умовах війни морочать людям голови про єдиного мільярдера-кандидата, про єдиний перший тур, про наше спасіння в олігархаті, супроти якого, власне,  й піднявся Майдан. Ми здатні слухати власний розум і власну совість, тому й вас, дорогі земляки, закликаємо опісля революції гідності свято берегти її, гідність, у ваших стривожених серцях. Бо слухати  голос власної  совісті у день виборів – не менш важливо, ніж слухати цей голос на барикадах.

На президентських виборах 2010 року ми так само розуміли, що тільки перемога Юлії Тимошенко може дати шанс відвернути гуманітарну катастрофу, коли до влади прийде кримінал. На жаль, послухали не усі. Прикро це визнавати, але саме  ті голоси виборців  із патріотичної західної  України, які були віддані за Ющенка і за графу «проти всіх», привели до влади Януковича. Без цих трьох ваших «патріотичних» відсотків, дороги галичани, волиняни, буковинці і закарпатці,  зек не став би президентом. Не було би 100 мільярдів доларів, вкрадених у народу  його  сім’єю, не було би  похоронів європейської мрії, не було би  кровопролиття на Майдані, не було би масового народовбивства цієї кривавої зими, від якого здригнувся світ.

Часом на затишній виборчій дільниці може вирішуватися не менше, а може, й більше, ніж на революційному Майдані. Ми свій вибір зробили і утворили народні комітети на підтримку Юлії Тимошенко на пост Президента. Адже у цю лиху годину Президент – це Воїн, це Солдат, це Верховний Головнокомандувач  України супроти московської окупації.

Якби такої людини, як Юлія Тимошенко, мужньої і твердої, як криця і сама Україна, зараз не було на політичному видноколі, її належало б шукати. А так – вона є, і їй немає альтернативи. Вона єдина, як єдино правильним має бути наш вибір.

Бо від цього вибору залежить – чи буде завтра на карті світу така країна, як Україна, і чи будемо ми з вами доживати віка, або згинемо у згарищі московської окупації, яка збожеволілими полчищами суне на Київ.

Від Львівської області відозву підписали:

Степан Павлюк – академік НАН України, доктор історичних наук, професор, директор Інституту народознавства НАНУ

Володимир Овсійчук – лауреат Національної премії  імені Т. Шевченка, член-кореспондент Академії мистецтв, доктор мистецтвознавства, професор, заслужений діяч науки і культури України

Василь Єлейко – доктор фізико-математичних наук, професор Львівської комерційної академії,

Раїса Захарчук-Чугай – доктор мистецтвознавства, професор Львівської національної академії мистецтв

Степан Степан – народний артист України

Леонід Мацкевий – доктор історичних наук, професор Львівської національної академії мистецтв,

Сергій Кустов – народний артист України

Іван Паславський – професор, дослідник історії церкви

Леся Боровець – заслужена артистка України

Олександр Масляник – заслужений журналіст України, лауреат премії імені В. Чорновола,

Роман Лемеха – заслужений артист України

Ростислав Демчишин – композитор, заслужений діяч мистецтв України

Юрій Гав’юк – голова товариства живої етики імені Реріхів, член Національної спілки художників України

Петра Ткачук – головний редактор газети «Народна справа», кавалер ордена Данила Галицького

УКРАЇНІ ПОТРІБЕН МУЖНІЙ І НЕЗЛАМНИЙ ПРЕЗИДЕНТ-ВОЇН!

 

Відозва

лідерів регіональних еліт, представників інтелігенції та ділових кіл Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської, Рівненської, Волинської, Чернівецької, Закарпатської областей

 

Шановні співвітчизники!

Дорогі брати і сестри!

 

 

Лиха година настала у житті кожного з нас і нашої молодої України. Тепер уже не із історичних підручників, а на власні очі ми бачимо, що таке московська окупація. Йде священна війна України проти московсько-фашистських загарбників.

Весь український народ піднявся на боротьбу проти окупанта, який топче українську землю та вбиває наших синів і дочок. Із коротких, як автоматні черги, щоденних відомостей із фронту, скапує кров полеглих героїв.

Сотні українців віддали своє життя за волю України не у минулих, кривавих століттях, а у буремному 2014 році, який став для нас аналогом 1941 року. Тільки тепер на місці німецького фашиста на нашу землю прийшов фашист московський.

На захист України піднявся увесь світ, і будучи загнаним у глухий кут, московський звір показує оскал крайнього звиродніння. Перед сучасною земною цивілізацією постала орда новітніх варварів, що винирнула із темних віків монголо-татарського іга.

Після звільнення від внутрішньої кримінальної окупації Україна опинилася перед зовнішньою окупацією ослабленою і дезорганізованою. І хоча війна – не найкращий час для ігор із демократичними процедурами і різного роду виборами,  але ми мусимо, тримаючи у руках зброю, прийти і проголосувати за Президента України, якого у цю лиховісну добу  немає.

Якого національного лідера потребує Україна в умовах війни? Перш за все, це має бути людина із найтвердішим характером з-поміж усіх теперішніх політиків. М’якотілість вгодованих гладких бізнесменів і демократична гнучкість лібералів  – смерті подібні.

Бо тільки та історична постать, яка володіє сталевою волею, здатна приймати блискавичні військові рішення. По-друге, це має бути людина, яка продемонструвала власним життям свою готовність йти на самопожертву, включно із готовністю віддати життя, але не зламатися. По-третє, зараз нам не потрібен улесливий мільярдер, який заради збереження награбованого готовий йти на переговори із ворогом, а лідер із поставою Воїна, який піднімає Народне Ополчення на боротьбу і  стоїть на єдиному: ворог є для того, щоб його знищити.

Так склалося, що з-поміж численного, охочого до владних ситих  посад чоловіцтва, які табунами зареєструвалися кандидатами у президенти, такими лицарськими рисами володіє жінка. І нею є Юлія Тимошенко.

Невже у нас така коротка пам’ять і ми забули, що впродовж останніх трьох років ув’язнена кримінальним режимом українка стала символом боротьби із деспотизмом для усього людства? Уже не імена боксера Кличка чи футболіста Шевченка, а ім’я політв’язня  Тимошенко стало для планети образом України. Це ім’я не сходить зі сторінок світових ЗМІ і з екранів глобальних телеканалів, як ім’я самої України, гордої і незламної.

В ув’язненні вона могла щонайменшим компромісом відкупити собі волю. Але її незламність  була протягом усього кримінального лихоліття тою іскрою, з якої спалахнуло вогнище народного повстання на Майдані, а відтак  переможна жертовність небесної сотні і наступних сотень полеглих героїв утримала над Україною знамено національної свободи.

Ми зайняті у житті, здебільшого, інтелектуальною працею, і тому прагнемо  завжди відділяти грішне від праведного. Нас поєднало те, що ми у всьому намагаємось мати  власну думку і власним баченням добратися до істини.  Тому ми спроможні не піддаватися на різного роду примітивні маніпуляції, які, на жаль, навіть в умовах війни морочать людям голови про єдиного мільярдера-кандидата, про єдиний перший тур, про наше спасіння в олігархаті, супроти якого, власне,  й піднявся Майдан. Ми здатні слухати власний розум і власну совість, тому й вас, дорогі земляки, закликаємо опісля революції гідності свято берегти її, гідність, у ваших стривожених серцях. Бо слухати  голос власної  совісті у день виборів – не менш важливо, ніж слухати цей голос на барикадах.

На президентських виборах 2010 року ми так само розуміли, що тільки перемога Юлії Тимошенко може дати шанс відвернути гуманітарну катастрофу, коли до влади прийде кримінал. На жаль, послухали не усі. Прикро це визнавати, але саме  ті голоси виборців  із патріотичної західної  України, які були віддані за Ющенка і за графу «проти всіх», привели до влади Януковича. Без цих трьох ваших «патріотичних» відсотків, дороги галичани, волиняни, буковинці і закарпатці,  зек не став би президентом. Не було би 100 мільярдів доларів, вкрадених у народу  його  сім’єю, не було би  похоронів європейської мрії, не було би  кровопролиття на Майдані, не було би масового народовбивства цієї кривавої зими, від якого здригнувся світ.

Часом на затишній виборчій дільниці може вирішуватися не менше, а може, й більше, ніж на революційному Майдані. Ми свій вибір зробили і утворили народні комітети на підтримку Юлії Тимошенко на пост Президента. Адже у цю лиху годину Президент – це Воїн, це Солдат, це Верховний Головнокомандувач  України супроти московської окупації.

Якби такої людини, як Юлія Тимошенко, мужньої і твердої, як криця і сама Україна, зараз не було на політичному видноколі, її належало б шукати. А так – вона є, і їй немає альтернативи. Вона єдина, як єдино правильним має бути наш вибір.

Бо від цього вибору залежить – чи буде завтра на карті світу така країна, як Україна, і чи будемо ми з вами доживати віка, або згинемо у згарищі московської окупації, яка збожеволілими полчищами суне на Київ.

 

 

Відозву підписали:

Львівська область:

 

Степан Павлюк – академік НАН України, доктор історичних наук, професор, директор Інституту народознавства НАНУ

 

Володимир Овсійчук – лауреат Національної премії  імені Т. Шевченка, член-кореспондент Академії мистецтв, доктор мистецтвознавства, професор, заслужений діяч науки і культури України

 

Василь Єлейко – доктор фізикоматематичних наук, професор Львівської комерційної академії,

 

Раїса Захарчук-Чугай – доктор мистецтвознавства, професор Львівської національної академії мистецтв

 

Степан Степан – народний артист України

 

Леонід Мацкевий – доктор історичних наук, професор Львівської національної академії мистецтв,

 

 Сергій Кустов – народний артист України

 

Іван Паславський – професор, дослідник історії церкви

 

Леся Боровець – заслужена артистка України

 

Олександр Масляник – заслужений журналіст України, лауреат премії імені В. Чорновола,

 

Роман Лемеха – заслужений артист України

 

Ростислав Демчишин – композитор, заслужений діяч мистецтв України

 

Юрій Гав’юк – голова товариства живої етики імені Реріхів, член Національної спілки художників України

 

Петра Ткачук – головний редактор газети «Народна справа», кавалер ордена Данила Галицького

 

 

Тернопільська область:

 

Валерій Федорейко – професор, доктор технічних наук

Микола Ротман – заслужений журналіст України

Ірина Чорна – кандидат психологічних наук, доцент

Іван Паляниця – заслужений діяч мистецтв України

Роман Бойко – заслужений артист України

Юрій Кіцила – заслужений діяч мистецтв України

Тетяна Савків, заслужений журналіст України

Світлана Федишена – голова Кременецької районної ради попереднього скликання

Валентина Лобода – доцент кафедри педіатрії №1 дитячої хірургії Тернопільського медичного університету

Богдан Хаварівський, заслужений працівник культури України

Волинська область:

 

Олександр Середюк –  директор Музею історії сільського господарства Волині, доктор філософії в галузі історії, отаман молодіжної громадської організації «Школа козацького гарту», полковник українського козацтва Волинської Січі Війська Запорозького

 

Ростислав Кушнірук –  засновник народної капели «Посвіт», заслужений працівник культури України

 

Іван Чернецький –  член Національної спілки письменників України, лауреат Волинської обласної літературно-мистецької премії імені Агатангела Кримського

 

Галина Марчук –  голова Волинської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, генерал-осаул Волинської січі Війська Запорізького, лицар ордену «Іван Сірко», керівник науково-методичного центру дзвонарного мистецтва Волині, голова благодійного фонду «Надія»

 

Борис Ревенко – директор народної самодіяльної кіностудії Волинь, голова Волинського осередку Національної спілки кінематографістів України, заслужений працівник культури

 

Йосип Струцюк – член Національної спілки письменників України, заслужений діяч мистецтв, лауреат літературної премії імені Богдана Лепкого

 

Володимир Дручик – доцент кафедри теорії та методики фізичного виховання Луцького інституту розвитку людини університету «Україна», заслужений працівник фізичної культури і спорту України

 

Марія Сільванюк – голова Ківерцівської районної громадської організації «Жінки Батьківщини», відмінник народної освіти

 

Мирон Козак – підполковник у відставці, член Національної Спілки журналістів України

 

Роман Ковальчук – чемпіон України з бойового гопака, наставник школи козацького гарту

 

 

Рівненська область:

 

Владислав Вербець – доктор педагогічних наук, професор? директор Інституту соціальних досліджень РДГУ

 

Микола Петрук  генерал-полковник ЗСУ, колишній головнокомандувач Сухопутними військами Збройних сил України

 

Анатолій Криловець, доцент кафедри української літератури Національного університету «Острозька академія», кандидат філологічних наук, письменник

Володимир Чабан – доцент Національного університету водного господарства і природокористування, академік Міжнародної академії екологічної безпеки, Почесний працівник Держводгоспу України

 

Петро Долганов  доцент кафедри політичних наук Рівненського державного гуманітарного університету, кандидат історичних наук

 

 Олександр Постельжук доцент кафедри політичних наук РДГУ, кандидат історичних наук

 

Андрій Жив’юк заступник завідуючого кафедри історії МЕГУ ім. С. Дем’янчука, кандидат історичних наук

 

Марія Вербецьдиректор Рівненської обласної бібліотеки для молоді, заслужений працівник культури України

 

Ігор Гущукзаступник начальника Головного управління Держсанепідемслужби України у Рівненській області, кандидат медичних наук, член-кореспондент МАНЕБ

 

Володимир Годовський заслужений діяч мистецтв України, кандидат педагогічних наук, професор, зав. кафедрою хореографії РДГУ

 

Івано-Франківська область

 

Василь  Артим – заслужений журналіст України,  головний редактор газети «Рідна земля»

Євгеній Боднарук – заслужений тренер України, заслужений працівник фізичної                                   культури і спорту, майстер спорту з дзюдо та самбо, виховав дворазового призера Олімпійських ігор Романа Гонтюка

Василь Бойчук – відмінник народної освіти України, директор Івано-Франківської загальноосвітньої школи №15

Ярослав Зуб’як – голова обласної громадської організації «Вкладники та акціонери»

Петро Книшук – заслужений працівник сільського господарства України, директор ТзОВ «Прут-генетик»

Юрій Плекан  – заступник директора Коломийського інституту Прикарпатського національного університету ім.. В. Стефаника, доцент

Віталій Світлик – голова обласної громадської молодіжної організації «Центр політичних студій»

Руслан Терешко – голова правління споживчого товариства «Франківське», депутат Івано-Франківської міської ради

Олег Траско – отець-декан Надвірнянського деканату УПЦ КП, депутат Надвірнянської районної ради

Богдан Хорт – голова обласного благодійного фонду «Турбота»

Закарпатська область:

 

Михайло КАЧУР – директор ПАТ «Ужгородський завод «Турбогаз»

Юрій ШИП – член Національної Спілки письменників України, лауреат Всеукраїнської премії ім. Леоніда Глібова та крайових – ім. Ф. Потушняка і Героя України А. Волошина

Олег ЛУКША – директор Інституту людини і глобалістики «Ноосфера»

Андрій БАГАНИЧ – підприємець; депутат Ужгородської міської ради

Іван РЕБРИК – письменник, директор видавництва «Гражда»

Юрій СИТАР – заслужений економіст України;

Лідія СТЕЦІВ – заслужений учитель України

 Петро РАК – заслужений діяч мистецтв України

Володмир КРИШЕНИК – доцент Ужгородського національного університету, автор фундаментального дослідження «Наздоганяючи минуле»  про визвольну боротьбу на Закарпатті

Андрій ДУРУНДА – член Національної пілки письменників України, лауреат міжнародної літературної премії ім. Б. Лепкого і обласних літературних премій ім. Ф. Потушняка

 

Чернівецька область:

 

Андрій Савицький –  доктор фізико-математичних наук, професор,  завідувач кафедри комп’ютерних систем і технологій Буковинського університету

Георгій Кожолянко – доктор історичних наук, професор кафедри етнології, античної і середньовічної історії факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Ю. Федьковича

Василь Бялик –  доктор філологічних наук, доцент, завідувач кафедри теорії і практики перекладу факультету іноземних мов Чернівецького національного університету імені Ю. Фельковича

Володимир Ясинський –  академік Академії наук вищої школи України, доктор фізико-математичних наук, професор, завідувач кафедрою системного аналізу і страхової та фінансової математики факультету прикладної математики Чернівецького національного університету імені Ю. Федьковича, лауреат обласної педагогічної премії імені Ю. Федьковича

Марія Мандрик –  доктор історичних наук, доцент кафедри державної служби, історії та політології Буковинського державного фізико-економічного університету

Василь Федорук –  кандидат фізико-математичних наук, доцент кафедри комп’ютерних систем та мереж відділу комп’ютерних технологій Інституту фізико-технічних та комп’ютерних наук Чернівецького національного університету імені Ю. Федьковича.

Богдан Леко –  кандидат психологічних наук, доцент Буковинського університету

Ілля Михайлюк –  кандидат фізико-математичних наук, доцент

Мирослав Стасик –  кандидат фізико-математичних наук, доцент кафедри професійної та технологічної освіти і загальної фізики Інституту фізико-технічних і комп’ютерних наук Чернівецького національного університету імені Ю. Федьковича, майстер спорту СРСР, учасник Чемпіонату світу зі спортивного орієнтування

Василь Козьмик –  кандидат фізико-математичних наук, доцент, голова Буковинського православного братства імені Андрія Первозванного

 

 

 

 

 

 

 

 

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.