Чим насправді їдемо (фото)

Краще один раз попробувати, аніж сто разів побачити. Це про їзду у львівських маршрутках, зокрема в «Еталонах». Ті, хто бував у сусідніх європейських містах, мають з чим порівняти і розуміють, що нам до Європи ще трохи далеко, а ті, хто побачив стан маршруток зсередини, а точніше «знизу», розуміють, що ми дуже відстали.

Маршрутки у Львові почали з’являтись на початку 2000-х, тоді їх називали маршрутні таксі або «пижо». «Пижо» – через те, що в основному це були автомобілі французької марки Peugeot. Проте вони були низькі, маломісткі і незручні. Відтак, Львів пішов уперед і десь у 2006-му вулицями почали їздити великі «Еталони» та «Богдани» вітчизняного виробництва. Порівняно з маленькими Peugeot вони здавались проривом і суперкомфортабельними автобусами. Проте цей міф згодом розвінчався.

Галицька правда  поспілкувалася із працівником сервісної фірми, якому довелось ремонтувати львівські маршрутки. Після розмови стало зрозуміло що стан маршруток «знизу» набагато плачевніший, аніж видається з першого погляду пересічному пасажиру, який помічає хіба що бруд та порвані сидіння.

Величезний крок назад?

Жовтенькі маршрутки, які курсують вулицями міста Лева, – це, насправді, величезний крок назад. Адже виготовлені вони на основі шасі від вантажних автомобілів. Отже, перше здивування: людей у Львові перевозять не зовсім пасажирським транспортом.

Наш співрозмовник, пан Микола, ім’я якого ми змінили, розповів, що львівські маршрутки зроблені на шасі вантажного автомобіля Мерседес 80–90-х років.

«Тобто підвіска, всі силові елементи кузова не відповідають жодним нормам перевезення пасажирів. Ці автобуси – економваріант, при їхньому виготовленні економили на абсолютно всіх матеріалах. Машини не оброблені. Кузов пофарбований лише зверху, а зсередини – ні. Відтак вони гниють на очах, що зрештою можна побачити й не озброєним оком», – розповів працівник сервісної фірми.

Салон автобуса теж фактично як у вантажного – влітку неможливо всидіти, бо жарко, а взимку тупочемо ногами, бо холодно. Навіть якщо і є автономне опалення в новому автобусі, то його ніхто не вмикає, адже це додатковий розхід палива.

Чому маршрутка дубова?

Відповідь на це питання захована не лише у львівських ямах. Знову ж таки все пояснюється тим, що автобуси не зовсім пасажирські. В Європі давним-давно автобуси, які перевозять пасажирів, мають пневматичні підвіски. Це забезпечує плавність ходу, м’якість, краще управління автобусом. Львівські ж автобуси не на пневмопідвісках, а ресорах. Це одна з причин, чому вони такі дубові, і чому в них так товче.

Автобуси зроблені з дешевих матеріалів. Під час ремонту використовують дешеві китайські чи турецькі запчастини, відтак служать вони не довго.

«Добра» техніка + «львівські автобами» = ремонт

Львівські маршрутки ламаються часто. Причиною цього є як дороги, на яких подекуди більше ям, як самої дороги, так і самі дешеві автобуси, які зроблені так, що вони просто приречені постійно ламатися. На львівських сервісах це називають «Добра» техніка + львівські автобами = ремонт .

Як проводиться ремонт маршрутки? Це залежить як від власника, так і від водія. Здебільшого маршрутка їздить доти, допоки може їхати і заробляти на себе.

«Каса «капає» в кишеню як водієві, так і власнику. Тому філософія в більшості така: максимум витягнути з того автобуса сьогодні. А там притягнуть, то притягнуть. Головне ввечері касу подерибанити. Відтак, автобус їздить навіть в аварійному стані. По можливості водій сам щось там підкрутить, дротом перемотає – та й по всьому. І то не смішно, воно так і є», – розповідає Олег.

Львів’яни неодноразово ставали свідками, як в львівських маршрутках чи то не зачиняються, чи то не відчиняються двері. На допомогу йде водій з молотком чи просто сильною рукою. У будь-якому європейському місті такий автобус би відразу їхав на сервіс, але не у Львові...

Та приходить час і маршрутка таки потрапляє на сервіс. За окрему плату можна зробити повну діагностику, проте хто ж за це платитиме і кому це потрібно, коли всі думають про те, як би то більше заробити, а не як заплатити за дорогий ремонт.

Зроби мені так, щоб їхала

Тому, за словами Миколи, ремонт виглядає як «мінімальна капіталка». Капіталка – тому, що насправді поремонтувати здалось би багато. Мінімальна – тому що просять відремонтувати мінімальний набір, аби маршрутка була на ходу. Такий ремонт виглядає так: в першу чергу перевіряють, чи маршрутка по дорозі не погубила елементи ходової, простіше кажучи, деякі дрібні запчастини. А тоді ремонтують найважливіше.

Насправді ж, в якому стані виїжджає маршрутка з сервісу, залежить від водія та власника маршрутки, і від того скільки вони готові вкласти в ремонт. Проте більшість вимагають ремонту під назвою: зроби так, щоб вона їхала. В якому стані виїздить маршрутка з сервісу ніхто не контролює. Щоправда, є водії, які побачивши, що маршрутка несправна, попри те, що їде, не виходитимуть на такому автобусі в рейс. Але в більшості водії не зважають наскільки автобус справний.

Немає стандарту, за яким маршрутку ремонтують. Механіку сказали, що ремонтувати, і він те ремонтує. А що не казали ремонтувати, то його не цікавить.

Крім цього, ніхто ні за що не несе відповідальності. В Європі автобус виїхав з сервісу, і той сервісний центр надає певні гарантії на ремонт і несе відповідальність за те, щоб той автобус не зламався. У нас же все на особистісних відносинах. Максимум, то власник чи водій прийде в сервісний центр і нецензурно висловиться, що маршрутка зламалась на наступний же день після ремонту.

Європейські б. у. кращі за українські нові

Львів закупив кілька вживаних низькопідлогових абтобусів MAN, SCANIA. Вони на років 10 старші від жовтеньких «Еталонів». Та, навіть попри поважний вік, європейські автобуси в рази комфортніші та надійніші від українських.

Звісно, кондиціонери у них чи то відключені, чи то поламані, і ніхто їх не збирається ремонтувати. Але навіть попри те, що автобусам понад 15 років, вони наїздили понад мільйон кілометрів,їздити у них куди комфортніше.

Але закуповувати львівські перевізники якісний транспорт не поспішають. По-перше, у них немає грошей на такий дорогий транспорт, а по-друге, він набагато дорожчий в обслуговуванні. Запчастини для них потрібно замовляти з Німеччини чи Польщі і ціни на них відповідні.

Охайність салону – справа водія

Те, в якому стані перебуває салон маршрутки, лежить на водієві. Немає у Львові сервісу, де б доглядали за салоном: міняли обдерту обшивку, ремонтували сидіння і т. д. Тому обклеєні скотчем сидіння у львівських маршрутках не є екзотикою, а буденним явищем.

Львівські маршрутки ніхто ніколи не заганяє на професійні мийки чи хімчистки. Тому обшивка на сидіннях, особливо якщо вона з тканини, має іноді дуже плачевний вигляд.

У кращому випадку, після закінчення робочого дня, водій виливає зо два відра води по салону і розтирає бруд щіткою. У спекотні дні, щоб легше було дихати, водій може й в обідню пору вилити по салону води. Мабуть, з метою, щоб «приглушити» пилюку у вічно брудній маршрутці.

Врешті-решт, не водій має цим перейматись, а власник. Проте у власників одна відповідь – нерентабельність. Тому економлять на усьому, на воді і прибиранні зокрема.

16 годин за кермом!

На водіїв нарікає чимало пасажирів. Курять в салоні, нецензурно висловлюються, хамлять і т. д. І нечасто задумуємось, що водії львівських маршруток працюють по 16 годин на добу. Якщо в Європі водій вчасно не відпочине, то фірмі загрожують величезні штрафи: від 1500 до 2500 євро.

Львівські ж водії більш ніж півдоби знаходяться за кермом, і ніхто не думає ані про тих водіїв, ані про безпеку пасажирів.

Насамкінець

Допоки кошти перевізників перебуватимуть у тіні, допоки в країні не буде поборена корупція, чекати на покращення в транспортній сфері не варто. Львів ззовні чудове європейське місто, проте, коли зазирнути всередину, все дуже складно...

Галина СТЕПАНЮК,  Галицька правда