Політсила Петра Порошенка

Цього тижня очікується створення в Україні пропрезидентської мега-партії, чи потужного блоку, завданням якого буде перемогти на дострокових парламентських виборах в жовтні та утворити пропрезидентську більшість

За інформацією джерел Еспресо.TV, окрім очікуваного об’єднання УДАРу та частини «Батьківщини» на чолі зі спікером Олександром Турчиновим та прем’єром Арсенієм Яценюком до нового блоку запропонують увійти іншим політикам націонал-демократичної спрямованості, в тому числі і Юлії Тимошенко. Звісно, до нового об’єднання не запрошуватимуть партії одіозних Олега Ляшка та Анатолія Гриценка, які вже неодноразово довели, що в найвирішальніший момент можуть вчинити чергову провокацію, що розпочне чергове протистояння в демократичному таборі піде лише на користь ворогам України.

Об’єднання демократичних сил траплялися в країні вже неодноразово. Згадаймо «Нашу Україну» Віктора Ющенка чи створення «Об’єднананної опозиції» «Батьківщини» і «Фронту змін». Чергове об’єднання, попри всю його очевидну користь, несе і певні ризики.

По-перше, не факт, що таке об’єднання відбудеться в тому вигляді, в якому планується. Є великі і обґрунтовані сумніви, що на цей крок піде Юлія Тимошенко разом з відданою особисто їй частиною «Батьківщини». Амбіції Юлії Володимирівни усім добре відомі, і навряд чи вона погодиться бути в тіні давнього «любого друга» Петра Олексійовича.

По-друге, на заваді створення нової мега-партії може стати і лідер УДАРу Віталій Кличко. Пожертвувавши президентськими амбіціями і підтримавши кандидата Порошенка на президентських виборах, Кличко миттєво з головних гравців української політики перетворився на другорядну фігуру. Утішливий приз у вигляді крісла столичного мера, по-перше, давно не відповідає амбіціям Кличка, а по-друге, може остаточно потопити мера-боксера в господарському болоті, вибратися з якого буде майже неможливо, якщо і власна партія Кличка буде поглинена порошенківською «Солідарністю».

Отже, імовірним є як розкол «Батьківщини» на «тимошенківців» та «порошенківців» так і розкол УДАРу, частина якого залишиться з Кличком, а інша перекинеться до президента. Відповідно, президентська мегапартія буде не така вже й «мега-» і  їй доведеться ділити електоральне поле з конкурентами.

Інший ризик пов’язаний з давньою українською політичною хворобою «два українці - три гетьмани». Об’єднання великої кількості політиків, кожен з яких вважає себе непересічним і має неабиякі амбіції, рідко буває довготривалим і ефективним. Тому аж ніяк не виключено, що мегаблок Порошенка спіткає доля «Нашої України». Одразу ж після перемоги на виборах новий мегаблок розіб’ється на групи «за інтересами» на чолі зі своїми міні-вождями і, відповідно, почне буксувати. Ані про ефективну законодавчу роботу, ані про впровадження вкрай важливих реформ, звісно, в такому випадку не йтиметься. Відповідно, і весь український парламент вкотре перетвориться місце беззмістовних балачок, популізму та зведення політичних рахунків.

Але є один фактор, який врешті може прищепити українським політикам імунітет від старої хвороби – зовнішній агресор. В умовах розв’язаної Путіним терористичної війни на Сході, разом з торговельними війнами, які з приходом осені лише посиляться, витрачати сили на міжусобиці та з’ясування політичних стосунків – це не просто дурість, це злочин, наслідки якого можуть бути катастрофічними. Наші політики не можуть цього не розуміти, а тому просто мусять відкласти власні амбіції на другий план і гуртом рятувати державу.