У Львові практикуючі психологи обговорили питання бойового стресу (фото)

10 вересня 2014, 14:12
golos
499

10 вересня у львівському прес-клубі Укрінформу відбувся круглий стіл на тему «Подолання бойового струсу та психологічний супровід родин учасників АТО». Тема для сьогодення дуже актуальна. Тому для участі у заході були запрошені практикуючі фахівці у цій галузі. Зокрема, лікар-психіатр Військово-медичного клінічного центру західного регіону Василь Павлов, кандидат психологічних наук, керівник науково-дослідного відділу (підготовки військ) Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного підполковник Тарас Мацевко, психолог-практик Оксана Наконечна, менеджер Української спілки психотерапевтів Андрій Сидоренко.

Отже, як адекватно сприймати навіть негативні новини з фронту? Що робити родичам бійців, які повернулися додому із зони АТО? Як командирам подолати прояви паніки та некерованості у підлеглих в ході бою? Як вивести бійців зі стресового стану і повернути їх до нормального життя? Ці питання були ключовими у обговоренні між учасниками круглого столу.

Зі слів підполковника Тараса Мацевка, військові психологи фактично були ліквідовані як клас в українському війську. Однак, цю службу тепер піднімають фактично з нуля, користуючись послугами тих практикуючих знавців галузі, які свого часу звільнились в запас із лав силових структур, або залишилися у війську але на інших посадах. Офіцер підкреслив, що потреба у фахівцях цього профілю буде зберігатись і вони однозначно потрібні у військових формуваннях у ланках підрозділів рота-батальйон. Такі фахівці надавали б первинну психологічну допомогу, готували особовий склад до ведення бойових дій, оскільки є певний відсоток військовослужбовців та військовозобов’язаних, які психологічно не готові до кризових станів воєнних дій.

Оксана Наконечна, яка не припиняє практичної психологічної діяльності з часів Майдану розповіла, що основною проблемою на даний час є кризова ситуація, яка не припиняється. Тобто, практикуючі психологи та психотерапевти наголошують, що легше справитись із наслідками кризового стану, аніж виводити людину зі стресу в умовах кризи, яка не припиняється, а лише переходить з однієї фази в іншу. Реальна ефективність роботи в таких умовах, з її слів, доволі невисока. Можна лише дещо пригасити реакцію людини на деякі ситуації. Та й досвід роботи можна перейняти хіба що у колег з Ізраїлю, країни, яка упродовж 60 років живе в стані війні і суспільство якої навчилося із цією дійсністю співіснувати.

Зі слів учасників заходу, досвід України щодо психіатрично-психологічної протидії стресам в умовах гібридної війни є унікальним. Тож іноземні фахівці, які приїжджають надавати методичну допомогу українським спеціалістам, працюють не стільки на передачу інформації та власних напрацювань, скільки на обмін думками та матрицями дій у певних ситуаціях.

Учасники круглого столу запропонували і декілька практичних порад щодо подолання стресових станів для військовослужбовців, цивільного населення і журналістів.

Насамперед, первинна психологічна допомога потрібна надаватись безпосередньо у бойових умовах. Бійці мають усвідомлювати, що звернення за психологічною допомогою – це не визнання власної неадекватності , а намагання уникнути проблем із психікою у майбутньому. Потрібно долати у собі комплекс щодо звернення до профільного лікаря-фахівця. Командири мають усвідомлювати, що усі підлеглі по різному реагують на зовнішні подразники: комусь потрібна глибока бесіда, а комусь вистачає дружнього плескання по плечу, або окрику. До того ж, командири мають виявляти осіб-панікерів зі слабкою і нестабільною психікою, а також тих, які можуть у кризовій ситуації поставити під загрозу життя усього підрозділу, виявити непокору, втекти з місця бою. Таких осіб необхідно знати та, по можливості, ізольовувати від решти. Зазвичай, 80-90 відсотків осіб, яким було вчасно надано допомогу психолога у польових умовах, поверталися в стрій.

Для батьків військовослужбовці АТО також запропоновано варіант дій. По перше – не передавати солдатам негативних емоцій. Адже зв’язок батьків і дітей науково ведений. Навпаки – вселяти у бійців силу і упевненість в їхніх діях. Якщо солдат прибув у відпустку додому, батькам та друзям слід оточити його увагою та переключити психіку військовослужбовця із думок про війну на інші, більш позитивні теми.

Є поради від психологів і представниками засобів масової інформації, як модуляторам і ретрансляторам суспільних настроїв. Висвітлюючи навіть негативну інформацію щодо бойових дій, журналіст має структуризувати та стабілізувати її. Тобто у споживачів інформації замість того, щоб скласти руки і поринути у депресію, має з’явитися стимул щось робити і допомагати фронту. Адже зі слів менеджера Української спілки психотерапевтів Андрія Сидоренка, психологічна складова гібридної війни, яку веде проти нас Росія, спрямована якраз на те, щоби залякати суспільство і не дати розвиватися усім тим добрим започаткуванням, які з’явилися у нашому соціумі. Одна із задач, щодо перемоги у психологічній війні – кожному члену нашого суспільства продовжувати бути ефективним і успішним на робочих місцях. Для цього, стверджують фахівці, потрібно розвивати і робити доступним психологічні послуги, консультації для населення. Залишаються основними об’єктами роботи три основні групи: це військовослужбовці, вимушені переселенці та родичі і близькі учасників АТО.У найближчих планах діяльності практикуючих психологів активізація роботи Центру кризових інтервенцій та реабілітаційно-адаптаційних центрів для учасників бойових дій.

Загальним підсумком проведеного заходу є необхідність обов’язкового запровадження на усіх рівнях державної діяльності аспектів психологічного супроводження і допомоги населенню в умовах зовнішньої агресії. Також найближчим часом у Львові буде проведено інформаційно-дорадчий тренінг психологів для представників ЗМІ щодо роботи журналістів та інформування суспільства в умовах психологічного тиску з боку супротивника.