Більшість харків’ян та майже всі львів’яни є стійкими до засобів проросійської пропаганди

За результатами дослідження, яке провела у травні 2015 року соціологічна агенція «Фама» на замовлення ГО «Львівський медіафорум» та за підтримки представництва Європейського Союзу, 61% харків’ян не піддаються проросійським впливам, які циркулюють в українському інформаційному просторі. У Львові таких мешканців на половину більше – 94%.

Досліджуючи чутливість до пропаганди, усіх опитаних було поділено на наступні групи: «несамостійні-стійкі», «несамостійні-ті, що піддаються впливу», «самостійні-стійкі» та «самостійні- ті, що піддаються впливу».*

У Львові, як і у Харкові більше є тих, які мислять несамостійно. Проте, у Львові таких більше:  59% – у Львові, а 51% – у Харкові. Найбільшою у кожному з міст є частка осіб, які мислять несамостійно, проте є стійкими до російської пропаганди (34% – у Харкові, та 56% – у Львові).

Відмінним у містах є те, що у Харкові більше тих, які піддаються впливу російської пропаганди (39%)  («самостійники» + «несамостійники») та  у десять разів більше, ніж у Львові тих, які є самостійними у свої поглядах та піддаються впливу російської пропаганди.

Львів’яни  більше схильні до обговорення новин політичного та суспільного характеру з ким би то не було – друзі, родичі, колеги, навіть випадкові перехожі потрапляють в їхні інформаційні тенета; 39% опитаних роблять це часто або постійно. Харків’яни більш стримані у розповсюдженні та обговоренні новин: 22% респондентів зізнались, що обговорюють новини із друзями, родичами та колегами.

«Хоча підтверджується те, що у Харкові більше, ніж у Львові, тих, які піддаються впливу проросійської пропаганди, проте частки осіб, які мають потенціал до сприйняття пропаганди є майже однаковими у двох містах. Слід зауважити, що в Харкові саме ті, які піддаються впливу проросійської пропаганди є більш комунікативно активними, тобто часто обговорюють новини політичного та суспільного характеру. Натомість  ті, які стійкі до проросійської пропаганди, тримають свою думку при собі, не особливо активно її обговорюють. У Львові – активне обговорення новин на рівні 40% випадків», – зазначила кандидат соціологічних наук, директор соціологічної агенції «Фама», Мар’яна Малачівська-Данчак.

Третина у Львові (30%)  та більше третини (39%) у Харкові опитаних стверджують, що ніколи не перевіряють правдивість тверджень, які вони отримали з певного новинного джерела на інших ресурсах, що свідчить про достатньо високий рівень некритичного мислення у двох містах.

Найчастіше, як львів’яни, так і харків’яни перевіряють новини на політичні, економічні теми, питання, пов’язані з АТО та місцеві новини. Теги, які називалися респондентами дуже часто перегукуються, що підтверджує те, що питання, у яких мешканці хочуть бути впевненими чи переконатися є спільними.

Помічено дві тенденції: харків’яни значно менше довіряють новинним ресурсам, аніж львів’яни; серед опитаних харків’ян є дещо вищим рівень довіри до російських новинних ресурсів, на відміну від львів’ян, де рівень довіри до цих ресурсів є практично на рівні «0».

Частка осіб, яким притаманна “сліпа віра” у повідомлення медіа-ресурсів у містах є однаковою – по 13%. Також однаковою у містах є частка тих осіб, які скептично сприймають будь-яку інформацію незалежно від джерела подачі – по 2%.

 Довідка

Дослідження проводилось соціологічною агенцією «Фама», методом «face to face» інтерв’ю у травні 2015 року у двох містах – Львові та Харкові.

Було опитано загалом 800 респондентів, старших 18 років (по 400 респондентів у кожному місті). Похибка репрезентативності вибірки для кожного з міст з довірчою ймовірністю 0,954 не перевищує 4,8% для показників близьких до 50%, 4,2% – для показників близьких до 25% або 75%, 2,9% – для показників близьких до 10% або 90%, 2,1% – для показників близьких до 5% або 95%, не перевищує 1% – для показників близьких до 1% або 99%.

* Самостійність мислення було виміряно за  методологією ціннісних орієнтацій Шалома Шварца (критерії диференціації – притаманність цінностей самостійності та конформності), а чутливість до проросійської пропаганди  через тестування відповідних пропагандистських маркерів на опитаних. Для цього респондентам запропонували 10 різного плану пропагандистських тверджень, щодо яких вони висловлювали міру своєї згоди.