За чиї кошти взимку грілись українці і що цікавить ЄБРР у Львові

Першу частину розмови читайте тут. Розповідати продовжує старший радник ЄБРР у Східній Європі та Кавказі Антон Усов.
— Найцікавіші і найдорожчі проекти ЄБРР стосуються газотранспортної системи України. Чи вдалося їх успішно реалізувати?

— Справді, ми мали два великі проекти. Перший з них був підписаний в кінці 2014 року на 150 мільйонів євро і стосувався газопроводу Уренгой-Помари-Ужгород. Мова йшла про модернізацію інфраструктури 120 кілометрового газопроводу та вдосконалення газокомпресорної станції в Полтавській області.

В 2015 році був підписаний ще більший, можна сказати, історичний проект, на 300 мільйонів доларів. За ті кошти Україна закуповувала природній газ для опалювального сезону.

Щодо останнього проекту, то він виявився дуже успішним: закупівлі відбувалися за прозорими процедурами на європейському газовому ринку. ЄБРР уважно стежив та контролював процес закупівлі. Можна твердити, що вперше за історію незалежної України закупівля газу відбувалася за абсолютно прозорими та зрозумілими процедурами, ми слідкували і за ціною і за об’ємами. Більше того, цей проект можна буде продовжити. Тобто, щойно виникне потреба закупити газ, Міністерство звертається до ЄБРР і проект продовжується автоматично. Він розрахований на кілька років. Його мета – забезпечити Україну постачанням газом на період опалювального сезону.

А от перший проект вдалим назвати навряд чи можна, принаймні поки що. Річ у тім, що реалізувати такі масштабні плани треба тільки разом з відповідними реформами. В цьому конкретному випадку, реформувати треба було «Нафтогаз», який ще зовсім нещодавно вважався чи не найбільш непрозорим корпоративним суб’єктом в Україні. Було абсолютно не зрозуміло кому підпорядковується компанія, хто нею реально керує, за якою схемою компанія закуповує газ, скільки газу закуповує… Багато виникало питань і проблем. Перш за все, реформа «Нафтогазу» вимагала розкрупнення або ж поділу компанії. Зокрема відділити контролюючу та регулюючу функцію від транспортування та георозвідки.  Також необхідною умовою було створення незалежної ради директорів. Останнє нарешті відбулося, буквально нещодавно. Ще вартувало б забезпечити незалежність компанії від органів влади, наскільки це можливо. А також – врівноважити тарифи, адже компанія, яка займається газом, хоча би збитків не повинна мати.

На жаль, через низку об’єктивних причин, перша програма просувається не так швидко, як би нам хотілося. В першу чергу, перешкодою до реалізації плану є повільне реформування сектору і компанії «Нафтогаз».

Проте, з першими кроками реформи, ми сподіваємося, що робота над проектом пришвидшиться. Далі будемо спостерігати, як проходить реформа. Якщо вона буде успішною і всі вимоги не тільки наші, а й решти іноземних кредиторів будуть виконані, то компанія зможе отримати додаткову допомогу. Всі розуміємо, що головний актив підприємства, газопровід, перебуває в, м’яко кажучи, не дуже хорошому стані. Він потребує значної модернізації та закупівлі всієї необхідної техніки. До прикладу, пристроїв, які б вимірювали об’єм закачаного газу.

— У 2014 році ЄБРР вклав мільярд євро в українську економіку і сподівався на плідну роботу. Чи можна зараз оцінити роботу попереднього уряду? В своєму інтерв’ю New York Times президент ЄБРР Сума Чакрабарті сказав, що «оптимістично» налаштований з приводу нового уряду. Чи означає це, що попередній Кабмін не зміг реалізувати спільні проекти? На чому саме б радив ЄБРР зосередити увагу новому Прем’єр-міністру?

— ЄБРР – аполітична організація і коментувати роботу уряду не беремось. Єдине, що можу сказати: через низку причин, на які уряд не завжди мав вплив, реформи в кінці 2015 і на початку 2016 фактично завмерли.

Великі інвестори оцінювали ситуація, як «незадовільну».

Певна річ, така ситуація не сприяла залученню інвестицій ні зі сторони Європейського банку, ні з Світового банку, ні з МВФ. Тож, зараз усі наші сподівання стосуються нового уряду. Наразі, всі зустрічі, які були проведенні на найвищому рівні між керівництвом ЄБРР та українським керівництвом, засвідчують, з обережним оптимізмом, що відновимо роботу по усіх попередніх напрямках та напрацюваннях. Будемо бачити, як обіцянки реформ будуть втілюватися на практиці.

— ЗМІ повідомляли, що ЄБРР інвестував 4 мільйони євро в одну з ІТ компаній в Україні. Чи розглядає Банк цей сектор? Чи варто сподіватися на інвестиції і в інші компанії?

— Ми намагаємось працювати в цьому секторі, але, на жаль, в нас немає ще достатнього досвіду роботи з таким незвичним бізнесом. Адже в ЄБРР звикли працювати з, так би мовити, традиційними джерелами доходів. А як оцінювати роботу ІТ компанії ми не завжди знаємо, тож, наразі, робота з ІТ сектором є чимось новим. Звичайно, ми спостерігаємо за роботою цієї галузі і розуміємо, що вона є важливою.

Певна річ, Львів можна вважати флагманом індустрії, де працює багато компаній і цей напрямок буде розвиватися. Робити якісь анонси я не буду, але ІТ бізнес -- наш пріоритет на найближче майбутнє.

До слова, форми роботи в секторі можуть бути різними. По-перше, ЄБРР може кредитувати самі компанії, а по-друге, ми працюємо над створенням інфраструктури для ІТ бізнесу. На приклад, ЄБРР профінансував будівництво спеціального офісного приміщення для «ІТішників» в Одесі. Інший приклад – участь Європейського банку в будівництві схожих приміщень в, так званому, Мінському технопарку. Там розташовуються багато ІТ компаній, він вважається найбільшим технопарком регіону. Зокрема там «мешкає» одна з частин компанії EPAM. Тож, напрямок новий і цікавий, будемо дивитись, що можна зробити.

Третю частину розмови читайте завтра.

Спілкувалась Христина ІНЖУВАТОВА