Львів'яни презентували документальні фільми про своє місто (Відео)

Майстерня URBAN DOC — це проект мистецької формації WIZ-ART у партнерстві з Urban-бібліотекою, що реалізувався в рамках Майстерні міста впродовж 6-18 червня. 12 днів учасники та учасниці працювали над документальними фільмами про місто та його простори.

Філософія майстерні полягала в тому, щоб зафільмувати живі процеси творення громадських просторів Львова різними верствами населення. На думку організаторів, документальний фільм повинен провокувати дискусію поза екраном, завдяки максимально правдивим історіям, що спонукають до роздумів, а не насаджують власну думку. 6-7 червня відбулась перша теоретична частина, під час якої кристалізувались ідеї. 8-12 червня тривав безпосередній процес зйомки під керівництвом кураторів проекту. 13-17 червня учасники опрацьовували та монтували відзнятий матеріал, а вже 18 червня відбулась презентація та обговорення робіт на Майстерні міста.

Спочатку охочих взяти участь у майстерні було більше, але завершили роботу над власними проектами 4 учасники: Ірина Когут, Юліан Кухлевський, Лілія Петровська та Ірина Ковальчук. Вони презентували короткі документальні фільми та поділились враженнями від роботи над ними.

Проект-випадковість. Ірина працювала над іншим фільмом, який мав показати життя нічної вахтерки гуртожитку. Але відзняти нічого не вдалось, а матеріали потрібно було презентувати вже, і тому в роботу пішли кадри розмови з бабцею, які були результатом перевірки позиченого об’єктиву. І вийшло доволі цікаво: діалог різних поколінь про пошук свого місця в світі, про простір, у якому ти маєш чи не маєш перебувати. Ірина заміксувала розмову з бабцею про Китай кадрами з громадських просторів Львова, що асоціюються з цією країною: ринки, будівлі, люди. Дуже персональна історія з цікавою ідеєю.

Фільм про нове життя старого заводу. Тема ревіталізації індустріальних просторів Львова зараз дуже актуальна, а тому фільм про зміни, які відбуваються з заводом на Підзамче наголошує на тому, що процес незворотній. Також є вдалі акценти на момент співіснування молодих, креативних людей та тих, хто працює на заводі ще від радянських часів. Але нове і креативне росте і розвивається, змушуючи минуле відступити.

Історія про вуличних музикантів, місця, на яких вони грають і квартиру, у якій живуть. Про те, як свято для перехожих має не цілком святковий бік співіснування з сусідами. Як ділити простір з людьми, для яких твій стиль життя неприйнятний? Стрічка провокує на роздуми про те, як різні люди по-різному сприймають інших у різних просторах — громадських та персональних. Також музиканти, які брали участь у зйомках, зіграли кілька пісень на презентації після фільмів.

Ще одна історія ревіталізації, цього разу про Львівський кіноцентр. Попри те, що там відбуваються креативні та цікаві події, поруч надалі існує світ одного з районів міста, що має свої правила. Ці світи перетинаються у приміщенні кіноцентру, але вони ніколи не стануть цілим, все що залишається — спостерігати, як вони співіснують.

Проект презентували режисери фільмів та представники мистецької формації WIZ-ART Остап Костюк та Ольга Райтер. Ольга зауважує, що над фільмами зголосились працювати 11 учасників, але завершили свої проекти лише четверо. Частина покинула роботу ще першого дня, інші — просто не завершили проекти, це вдалось лише найвмотивованішим. Головна складність роботи — потреба у великій кількості часу. Також на заваді стало нерозуміння частини тих, хто зголосився, що документальне кіно робиться потом і кров’ю. Його етап становлення — монтаж, і потрібно застосувати великі інтелектуальні та емоційні зусилля, аби фільм вдався. Часто документальне кіно плутають із репортажем. Але репортаж — це фіксація, а кіно (навіть документальне) — це переосмислення дійсності через призму бачення автора. Вирішити, що залишити поза кадром, на чому акцентувати і фокусувати увагу — головне завдання автора.

За матеріалами проекту Майстерня міста.