Трагікомедія з продовженням: нові жахи на Жовківському костомельному (фото, відео)

Свіжі захоронення

24 червня ІА «Дивись.info» вже була на Жовківському костомельному комбінаті. Тоді ми виявили довкола території кілька свіжих скотомогильників, рештки тварин, спалені нутрощі, а саме підприємство було оповите густим ядучим димом, який піднімався з відкритої території, а не котельні, як того вимагають правила утилізації трупів тварин.

Те, що щось спалюють просто на території, видно й з відео, відзнятого «Варіантами» з дрона.

Сьогодні ж цілком випадково ми знайшли ще один свіжий скотомогильник, буквально під самим комбінатом, навпроти, так би мовити, «парадного входу». Велетенські піщані кучугури доволі небезпечні. Той, хто нагортав грунт, очевидно, поспішав, бо довкола стирчать кістки, подекуди – черепи. Пісок просто «ворушиться», коли наступаєш на насип, можна провалитися. Крім кісток, там сховані якісь мішки, валяються дохлі ворони, а в заростях час від часу щось шарудить. Місцеві кажуть, що то можуть бути пацюки, їх тут розвелася сила-силенна. І не дивно – їжі вистачить усім. Довкола глибокі сліди від трактора.

Ще одне моторошно гидке місце – сховище комбінату. Варто зазначити, що на відміну від попередньої поїздки, сьогодні диму не було і здавалося, що то старе закинуте місце, де давно не ступала людська нога. Але нашу увагу привернув дивний звук – ніби дзижчання гігантського комашиного рою. Зважаючи, що сховище старе і ніхто особливо не переймався його ремонтом – довкола достатньо дір і лазів. Те, що вдалося побачити – ніби сцена з фільму жахів. Доволі велика територія закидана кістками, судячи із запаху з залишками плоті, яка продовжує розкладатися та гнити, і все це облюбували тисячі (якщо не сотні тисяч) мух і сотні ворон.

На запитання, чи справді так має зберігатися сировина, директор запевнив, що так воно і має бути, і взагалі є всі документи та дозволи.

– Але із запаху зрозуміло, що це все розкладається, а комахи переносять заразу?..

– Дозволи є. Це наша сировина, – ще раз повторив директор Михайло Клин.

Представники санепідслужби району взагалі вирішили це запитання проігнорувати, натомість у держекоінспекції зазначили, що сировина не може так зберігатися, але щонайбільше вони можуть зробити, так це оштрафувати. Максимальна сума штрафу – 1700 гривень. Як то кажуть: кінець! Завіса!

Сьогодні завдяки активістам, а також нашій публікації на місце захоронень прибула ціла делегації – і з різних служб Жовківського району, і з екоінспекції зі Львова, були і представники районної ради та райдержадміністрації, звісно, й сам директор. Лабораторія брала проби грунтів, вимірювала розміри скотомогильників.

Варто зазначити, що з минулої п’ятниці не з’явилося жодних нових захоронень. Зрештою, навіть свіжих слідів від важкої техніки нема. Ще одна новина – шлагбаум.

А в нас все «ок»

Позиція директора зрозуміла: і я – не я, і хата не моя. Мовляв, захоронення за територію підприємства, а хто сюди що возить, не знаємо, хіба кожного впильнуєш

Ось повна розмова із директором Жовківська філія ДП «Укрветсанзавод» Михайлом Клином.

– Звідки тут взялися усі ці скотомогильники?

– Ми тут перебрали те, що було тут на поверхні. Ми це забрали на завод для утилізації. А все що не придатне для переробки, так і залишилося. Ось ми поставили шлагбаум. І воно вже зменшилося набагато. Він був, тільки в шаварах і його не видно було.

– Судячи із запаху, деякі захоронення доволі свіжі. Чути як розкладається.

– То є за територією нашого заводу.

– Але ж з площ захоронень видно, що вивозили не одну тушку, а цілими автомобілями.

– Ну чимсь возили. То не наше, розумієте. Якби на території заводу. Я не відповідальний за те, що є за межами Жовкви, чи Волі-Висоцької…

– Ваше підприємство підпорядковується Києву?

– Так.

– Кошти виділяються теж з держбюджету?

– Ну як сказати. Слабо, але виділяють.

– Про які суми йдеться? У відкритих джерелах зазначаються суми у 400 тисяч гривень на рік.

– Минулого року нам дали 180 тисяч гривень – це 20% від потреби.

– А скільки коштує утилізація?

– 700 гривень за тонну, тобто 70 копійок за кілограм.

– Скільки туш ви переробляєте на місяць?

– Є по-різному. І 150 тонн і 200. Є менше, є більше.

– Які затрати є під час утилізації? Ви використовуєте газ?

– Ми відійшли від газу і газом не користуємося. У нас є електрокотел, який гріє мастило і воно робить температуру.

– Через вартість газу?

– Дуже кабальницькі ціни.

– Скільки потрібно газу для утилізації тонни туш?

– Десь виходить 500 кубів газу на тонну. На варку, стерилізацію і сушку йде п’ять годин.

– Попереднього разу було чітко видно, що дим піднімався безпосередньо з території підприємства. Там працювала техніка…

– Може з котла. Воно ще парує.

– Ні, це було з території, а не з котла.

– Було якесь займання? Так?

– Горіло, смерділо, був сильний запах чи то шерсті, чи пір’я…

– Ну шерсть не горить. Такий запах може бути в білка.

– Відходи ви переробляєте на кісткове борошно. Хто його купує?

– Якість не так аж щоб супер, тому попиту нема.

– А раніше ж виробляли мило?..

– Так. А зараз не робимо, бо ще до мого приходу на завод лінію з виробництва мила вирізали і здали на брухт, бо вона вже була відамортизована. А нову поставити, треба дуже багато коштів.

– Багато, це скільки?

– Треба робити розрахунок. За теперішніми цінами вийде багато.

– Чи ви зверталися до свого безпосереднього київського керівництва щодо модернізації підприємства?

– На сьогодні ставиться питання про встановлення печі в Жовкві. Напевно, до кінця літа вона вже буде. Тому що питання піднімається на рівні міністерства. Буде в нас стояти спалювальна піч, яка буде утилізовувати 15 тонн на добу на твердому паливі, на дровах, утилізаційна піч. З такої сировини, як свині буде виділятися окремо жир. Жир є в ціні і в попиті. Питання по модернізації зрухалося з місця, тому що є нове керівництво в Києві. І наш генеральний ставиться до цього питання так заповзято. Щоб то було, і не інакше.

– Чи привозять вам туші хворих тварин?

– Ні. Хворих не везуть. Їх не можна транспортувати.

– Тобто вони мають спалюватися на місці?

– В нас такого в області не було. В нас все благополучно. Нема ні африканської чуми, ні нічого іншого.

– Що зараз буде робитися з цими могильниками, адже їх тут безліч?

– Може якось хімічним способом. Є бактерії, які перетворюють відходи тваринництва на добрива.

– Тобто все це треба ексгумувати?

– Скоріш за все так. Є різні способи утилізації – з доступом повітря, без доступу повітря. Якщо запустити мікроби, то вони під грунтом будуть робити свою роботу. Для нас це вже не сировина, бо там нема ні білка, ні протеїну, нічого нема.

– Скажіть, ви були керівником, коли стався скандал із собаками? Тоді ще польські журналісти цілий фільм зняли.

– Це ті що зі собою привезли собаку? Це вони самі привезли. Вони приїхали зі своєю собакою і зробили таке чудо.

– А навіщо їм це було потрібно?..

– ?

Відреагували, ліквідували, прозвітували?

Так виглядає, що представники місцевої влади теж не надто зацікавлені у вирішенні проблеми, адже не помічали її, доки у ЗМІ не з’явилися публікації. За словами заступника голови Жовківської РДА Юрія Дубневича, реагувати вони можуть тільки, якщо є письмові звернення. Тож  виходить: нема звернення – нема проблеми. А по факту є комбінат, є незаконні скотомогильники, є порушення правил зберігання сировини і бозна-які зловживання, які чи то не помічають, чи то не хочуть помічати. І, напевно, ігнорували б ще довго, якби не активісти, екологи, журналісти…

Щоправда, треба віддати належне керівництву Жовківської РДА. На скарги воно таки відреагувало. І 29 червня було прозвітовано про вжиті заходи голові Жовківської районної ради Роману Горбаню, начальнику Жовківського РВ Кам’янка-Бузького РВ ГУ НПУ Олександру Гостіщеву та начальнику Жовківського МРВ УСБУ Мирославу Гадзалу. У листі зазначено, що рештки тварин знайшли і густий дим з заводу бачили. І найголовніше: «За наслідками даного обстеження були прийняті заходи по ліквідації забруднення, які були повністю виконані». Натомість правоохоронним органам рекомендовано знайти винних у забрудненні території. Лист підписала голова райдержадміністрації Надія Щур.

На практиці ж вийшло, що на один папір (письмове звернення) відреагували іншим (письмовою відповіддю). З очевидного – з’явився шлагбаум, до того ж свіжопофарбований. Місця ж захоронення тварин залишилися недоторканними. Де були рештки, там вони й досі, де смерділо – смердить досі, де вороняччя розтягало рештки мертв’ятини – розтягає досі. А ще – нові піщані кучугури просто під входом на комбінат, в яких сховали чергові рештки.

Найгірше в цій ситуації, що всі, від людей, які живуть в околиці, контролюючих органів і до керівництва району, добре розуміють, хто насправді захоронює рештки, але довести ніхто нічого не може. Одне слово, не спіймали – не злодій…

Оксана ДУДАР