Шевченка на тренерський пост привели кулуарні ігри ФФУ, це ганебно, - спортивний журналіст

Наприкінці минулого тижня стало офіційно відомо, що національну збірну України очолить Андрій Шевченко. Це нова роль для українського футболіста. Тож цей факт і сам шлях, яким його вивели до тренерської позиції, збентежив вітчизняних поціновувачів футболу. Про свої враження і очікування від такого призначення ІА Дивись.info розповів спортивний журналіст Костянтин Андріюк.

— Як Ви оцінюєте це рішення про призначення Андрія Шевченка тренером Національної збірної України? Напевно, це призначення було для всіх очікуваним, і все ж…

Тривають кулуарні залаштункові ігри у новій чи косметично новій Федерації футболу України. Після того, як був обраний новий президент ФФУ, був змінений склад президії, я бачу постійні кулуарні ігри. Збірну України спершу провели, а потім на збір тишком-нишком довикликали гравців з російських чемпіонатів (Будківського, Селезньова, Зінченка) для того, щоб їх ненароком ніхто не засвистав і не попсував імідж збірної і ФФУ. Це перше.

Друге: деякі футбольні люди, висловлювались стосовно Зінченка. Мовляв, його спеціально загравали на чемпіонаті Європи, аби потім вигідно продати в англійський чемпіонат. Бо там має бути 75 (якщо я не помиляюсь) відсотків матчів, зіграних за національну збірну. Потім Заварова вивели зі складу збірної і туди ввели Андрія Шевченка. Той факт, що вивели Заварова (просто так взяли і вивели), в чому зізнався Фоменко, що він був проти, і туди ввели Шевченка… Це вже не красиво, сам факт того, як зайшов у цю збірну Андрій Шевченко. Він уже зайшов у цей тренерський склад «з душком».

І я навіть бачу, що є певні журналісти, які пишуть певні статті в підтримку Шевченка, що так і має бути, мовляв, подивіться інші приклади, Гвардіола чи Луіс Енріке та інші. Зараз, я майже не сумніваюсь, буде ряд «правильних» публікацій на підтримку Шевченка. І мені не подобається, що бренд збірної України з футболу та національної гідності, яка має єднати уболівальників, використовують у чиїхось інтересах. Тобто, хтось вирішив: давайте Шевченка поставимо, без досвіду, у нього є команда, допомагатимуть… Але ж збірна – це не поле для експериментів!

— Виходить так, що збірна уже давно поле для експериментів, хіба ні?

Так і виходить. Я скажу зараз одну таку крамольну, непопулярну річ. Якщо завдання, щоб Андрій Шевченко просто проявив себе у збірній, провідчував її впродовж усього відбірного циклу до ЧС, який відбудеться в Росії, і щоб ми туди не поїхали – я не проти. Я не хочу, щоб наша збірна їхала у країну-агресора.

— Але ж Ви розумієте, що вона має не поїхати в Росію не тому, що вона програла у відборі, а тому що це принципова позиція збірної, держави і народу.

Звичайно, так і повинно бути, але так не буде через те, що у нас гравці їдуть спокійно у російський чемпіонат. Без утисків сумління їдуть. Поїхав Бутківський, поїхав Селезньов, ще й гостро розмовляв з журналістами і винними їх робив за те, що ті, бачте, ставили йому незручні питання. І от на черзі Ротань. І при цьому я прочитав від одного уболівальника в соціальній мережі, він розповідав, що вони приносили гравцям збірної чи на тренуваннях до Євро-2016, чи після матчів, прапор України, щоб ті підписали для бійців у зоні АТО, то частина збірників відмовилась. І це ганебно. Люди в мирному середовищі плюють в обличчя людям, які захищають нашу країну.

І повертаючись до теми Шевченка. Якщо на цьому хтось хоче піаритись і намагається прилаштувати Андрія Шевченка, я кажу, що це ганебно. Але я маю таку підозру, що наш уболівальник все одно це буде «ковтати». На одному зі спортивних сайтів я побачив голосування про те, як ставляться до призначення Шевченка. І там було, здається, 64% за. А якби наші вболівальники були одностайні й мали свою гідність, то там було би 99 на 1%, бо відсоток божевільних знайдеться завжди. А тут більшість голосує за призначення Шевченка просто без будь-якого досвіду.

— У нас саме так і дивляться футбол: є невеликий прошарок людей, який глибоко цікавиться грою, а більшість «ковтає» бренди типу Шевченка. Тому у нас уболівальник такий і є, що підтримує такі призначення…

Зважаючи на те, яка у нас розбещена столиця і скільки вболівальників ходили на матчі свого рідного «Динамо», яке не могло зібрати, наприклад, на матч проти «Зорі» 5-6 тисяч уболівальників.

— Я перепрошую, але на матч проти «Зорі» хтось може зібрати стадіон?

Але ж уболівальник ходить передовсім на свою команду! Він повинен ходити на свою команду, хоч там сніг, хоч дощ. Якщо, наприклад, до «Боруссії» (Дортмунд) приїжджають львівські «Карпати» у 2010 році (стадіон у них вміщує десь 67 тисяч) і приходить 64 тисячі! По хорошому і з усією повагою, хто такі «Карпати» для «Боруссії»? Там, напевно, уболівальники вперше дізналися, що є така команда… Але люди ходять дивитись на свою команду.

— А у нас на прізвища ходять, на зірок, на назви, на «Барселону».

А у нас дійсно велетенський відсоток обивателів. Обивателів, які будуть сидіти, топтати клавіатуру в інтернеті і плюватися один на одного, обзивати один одного, але будуть відмовлятися розуміти аналітику, відмовлятися дивитись тверезі погляди. Якщо зараз взяти і поставити ці мої думки на інформаційний портал, то половина вболівальників мене заплює, скажуть: «хто ти такий у порівнянні із Шевченком? Шевченко – це легенда, а ти ніхто». Але ці люди потім знову підуть купувати у спекулянтів квитки, які цим баригам зливає компанія, що співпрацює з ФФУ. І люди не будуть цікавитись, чому ці квитки їм продають у тридорога. І на розслідування про це все люди не будуть реагувати, а якщо сказати їм іншу правду про їхнього кумира, то вони будуть тебе ганьбити.

Знаєте, із Шевченком повторюється та сама історія, що з ним була у 2012 році. Коли Андрій Шевченко після успішного для себе Євро-2012, коли він самотужки переміг збірну Швеції, коли приніс країні феєричну перемогу (тоді вся країна кілька днів була щаслива). То він, не зігравши прощального матчу за київське «Динамо», просто терміново заявив про закінчення кар’єри і вступив у партію Королевської. І однозначно кожен уболівальник побачив, що це афера і що Шевченко сам добровільно дав використати свій бренд для політичних ігрищ, і він повторював завчені фрази, які йому спічрайтери писали. І всі тоді це ковтнули і забули. А тепер один в один повторюється ця сама афера, але цього разу Андрія Шевченка прилаштували, не побоюся цього слова, на пост тренера збірної. І чомусь ніхто досі не запитує в нього: чому ви пішли у цю партію? І, можливо, саме тому наразі Шевченко відмовився відповідати на запитання журналістів, розуміючи, що серед них почнуть лунати незручні запитання. І це робиться спеціально, бо зараз він не відповість, місяць-два все стихне, і забудеться. Але ж який у нього тренерський досвід, кого він тренував – нікого.

—Тобто, Ви все ж не вірите, що насправді талант тренерський у Шевченкові сидів давно і проявиться зараз.

Мені, як свідомій людині, якій не хочеться бачити кулуарні ігри, по суті байдуже: проявиться талант Шевченка, не проявиться… Після того, як я побачив, що відбувається у збірній до і під час цього Євро, після цих ігрищ, після того, коли я бачу, як Шевченка хитрощами і махінаціями заводять у тренерський штаб, мені не хочеться вболівати за таку збірну. Буде він вигравати – нехай виграє. Але я не хочу бачити збірну країни, у якій ситуація з тренерами і гравцями замішана на махінаціях. І що вони подаються уболівальникам так, ніби вболівальники дурні і будуть вірити, що все чесно і справедливо.

Мені здається, що має бути так, щоб місце у збірній треба було заслужити. Треба бути кращим у своєму чемпіонаті на своїй позиції серед інших претендентів.

— А патріотична складова?

І це однозначно! Я не кажу категорично, щоб було «Ти патріот? Давай у збірну». Але якщо від людей просять, і нічого поганого немає, якщо гравець співає гімн, то це ж не так складно співати гімн своєї країни, це не коштує жодних зусиль. Якщо тебе просять підписати прапор для людей, які захищають твою країну, то це не складно!

Я хотів би бачити ті часи, коли гравці збірної грали би безкоштовно, аби федерація оплачувала їм перельоти, проживання і так далі, бо вони достатньо заробляють у своїх клубах! Коли я бачу збірну Північної Ірландії, як вони грають проти збірної України на Євро-2016, у мене немає жодних сумнівів, чому Північна Ірландія перемогла. І я в житті не повірю, що у них на першому місці гроші, зарплати і преміальні. Я хотів би дочекатись тих часів, коли футболіста викликають у збірну і він каже: «Які гроші? Це честь для мене і я вмиратиму на полі, в хорошому розумінні, щоб тільки мене викликали наступного разу». І я не знаю, наскільки це вдаватиметься тренерському штабу на чолі із Андрієм Шевченком, бо, повторюся, мені не подобається той шлях, в яким він прийшов на цю посаду.

Спілкувалась Валерія ДУБОВА