Ми перебуваємо у стані невизначеності: бракує інформації, аби вчинити конкретний крок, - Олег Романчук

Олег Романчук вчився на радіофізика та писав наукову фантастику, однак в один момент зрозумів, що не фантастикою однією, адже світ потребує більш раціонального пояснення. Так письменник заснував журнал «політології, економіки, культури та науки» «Універсум» і подався у публіцистику.

Редакція «Дивись.Infо» запитала в Олега Романчука, який діагноз футуролог ставить Україні та в якому стані ми всі зараз перебуваємо.

Я себе іноді називаю похмурим оптимістом, але останнім часом помічаю, що перетворююсь на циніка. Розчарований у своїх фантазіях. У літературу входив як письменник-фантаст, але так склалося, що 1998 року взявся до публіцистики. Виконую роботу до певної міри невдячну, але затребувану. Побачив, що суспільству треба деякі речі роз’яснювати.

Ми перебуваємо у стані невизначеності, коли бракує інформації, аби вчинити конкретний крок. Візьмемо Робінзона Крузо Даніеля Дефо. Він потрапив на острів, знав, що він один. І якось Робінзон Крузо помічає відбиток ноги на мокрому піску. Даніель Дефо описує на трьох сторінках той переляк, який заволодів самітником – це приклад стану невизначеності. Так само і під час війни, коли ти не знаєш, як вчинить противник, пенсіонер, який не знає, чи вдасться йому прожити на пенсію наступного місяця. Моделювати тут дуже важко, хоч я і футуролог.

Державу не можна перезавантажити шляхом люстрації, державу треба перезасновувати. Не увімкнув-вимкнув, як комп’ютер, а треба  міняти саму «операційну систему».

І починати це треба було з проведення Установчих зборів. Мені вже набридло писати та говорити про необхідність проведення Установчих зборів для України. Ми зробили помилку ще 1996 року, що не провели їх тоді. Конфігурації цієї думки на різних сайтах закладалися, і за останні роки цей термін злітає з уст Тараса Стецьківа, цю тему експлуатують наші громадські діячі, Леонід Макарович Кравчук про це говорить.

Сьогодні маємо страшну ситуацію, адже у нас політика не роз’єднана з бізнесом. От з тими людьми, які прийшли до влади ще на початку 90-их, можна було дискутувати, вони не мислили категоріями бізнесу, бізнес почався з приходом до влади Кучми.

Не відбулося революції у сірій речовині мозку. А термін люстрація не просто занехаяний, він втратив свій первісний сенс. Потрібно перезасновувати все: судову систему, правничу.

Взагалі, з економіки відомо, що система політична чи судова може почати видозмінюватися, якщо у неї буде введено не менше 30 відсотків нового елементу. Інакше вона з’їсть тих білих ворон.

Те, що нам вдалося хоч і не перемогти ворога, але дати добряче по зубах, то це справді завдяки патріотизму і мужності нашої молоді. У журналі «Універсум» ми ввесь час писали про стан Збройних Сил України.

Наступна проблема – корупція. Утім, виникає й наступне питання – до кого апелювати? Інколи Сергій Лещенко виступає з оприлюдненими фактами корупційної діяльності, копії документів, утім система цього робити не хоче.

Про книгу

Оскільки я займався фантастикою, я прекрасно розумію, що для підростаючого покоління потрібен науково-популярний журнал. Держава мала б розуміти, наскільки важливим є виховання молоді через науково-популярну літературу. У нас є проблема шкільництва, відсутності культури читання, бажання дружити з книжкою. Я маю можливість багато років спілкуватися з студентами. Є проблема розуміння певних ситуацій, і в цьому проблема школи, яка не готує абітурієнтів для високого рівня, сім’ї, яка турбується про хліб насущний, вчительки, зарплата якої відбиває будь-яку мотивації до роботи.

У середині 50-их років минулого століття був неймовірний спалах книговидання. Практично щомісяця видавництво «Молодь» видавало пригодницькі, фантастичні романи, а також переклади письменників: Жуль Верн, Майн Рід тощо. Це серйозні книги, які спонукали до читання. Читали запоями: фізики, лірики, прорив у космос. Я, наприклад, закінчив фізико-математичний інститут, хотілось зробити якесь відкриття… Отой вишкіл зі школи і зараз допомагає. У 5 років прочитав «Три мушкетери».

Посттоталітарне, постіндустріальне та інші «пост»

Людям сьогодні притаманний консерватизм мислення. Немає сумісності у головах. Інформаційна система перезавантажена ідеологемами, які не збігаються з новою моделлю світоустрою. І вилучити це практично неможливо, рідко хто погоджується з думкою про те, що багато десятиліть насправді прожито намарно. Але є показові приклади, наприклад, Петро Григоренко, дисидент, який сам дійшов усвідомлення, що він все життя служив неправильній справі. Микола Руденко, український радянський письменник, твори якого користувалися великою шаною, але він так сам дійшов того, що це погана система і був відданий остракізму.

Як ми пережили комунізм

Була певна іронія, але багато чому вірилося, адже пропаганда звучала звідусіль день-у-день. Книжки про соціалізм – десь воно дійсно було цікаво, адже тебе від жовтенят, піонерів, пропускали через сито, а потім кар’єру зробити без квитка було неможливо.

Я читав комуністичні видання 20-их років, коли вони не наважувалися ще сильно брехати, і коли ці первісні факти розкласти, виходить досить цікава конструкція.

Про стереотипи

Стереотипи продовжують нав’язувати кіно, здебільшого російським. Неоімперія, категорії якої ретранслюються на українського глядача, здебільшого на літніх людей, а також на молодь, що не озброєна історією та знаннями.

 Олександра БАГАЧ