Тиждень без Шеремета: що про резонансне вбивство пишуть іноземні медіа

Більше тижня тому Україну шокувало, можливо, найзухваліше вбивство журналіста за всю історію незалежності – вибух авто на розі вулиць Хмельницького та Франка, в якому трагічно загинув Павло Шеремет. За цей час у вітчизняних медіа пролунало чимало версій вбивства та закликів, пов'язаних із цим. Болюча для українців тема змусила до рефлексій й авторів іноземних видань.

ІА «Дивись.Info» зібрало думки про загибель українського журналіста із медіа з усього світу.

Насамперед, варто сказати, що це вбивство привернуло увагу більшості світових ЗМІ: про загибель Павла Шеремета повідомили Der Spiegel, Die Welt, Le Figaro, Le Monde, The Guardian, The Telegraph, The New York Times, The Washinghton Post, The Chicago Tribune.

Чимало видань згодом опублікували на своїх сторінках (офф- та онлайн) некрологи або коментарі, у яких згадували Павла Шеремета та шукали мотивів і вигодоотримувачів його вбивства.

Цікаво, що найчастіше на цю тему розлогими коментарями висловлювалися журналісти, які або особисто знали Павла, або тривалий час працювали в одному із ним інформаційному просторі (країнах колишнього СРСР).

Відтак The Chicago Tribune опублікувало хроніку подій і заяв довкола вибуху, коментар, які підготувала кореспондент The Associated Press Наталія Васільєва (Росія). Журналістка представила хронологію заяв перших осіб держави і правоохоронців (Петро Порошенко, Зорян Шкіряк, Хатія Деканоїдзе) щодо інциденту.

Але найцікавішим для українського читача є проведення паралелей між вбивствами Павла Шеремета та Георгія Ґонґадзе.

«Українська медіаспільнота свого часу серйозно постраждала від жорсткого вбивства засновника «Української правди» Георгія Ґонгадзе у 2000 році. Тринадцятьма роками пізніше колишній міністр МВС був засуджений за це, але слідство так і не виявило замовників вбивства», – зауважила Васільєва, передчуваючи майбутнє розслідування справи Шеремета.

Цікаво, що публікація закінчується коментарем, про те, що до неї були внесені зміни. І нові рядки стосувалися саме порівняння вбивства Ґонгадзе і Шеремета.

Дещо спізніла реакція The New York Times на ці події є виразником шоку та дезорієнтованості серед тих журналістів, які слідкують за ситуацією в Україні та вболівають за її стабілізацію. Відтак лише по двох дня після трагедії у виданні вийшло розлоге пояснення того, що сталося під назвою «Сотні людей прийшли попрощатися із журналістом в Україні» (текст також від AP).

Це такий само огляд коментарів можновладців і правоохоронців щодо того, що сталося. AP не береться відкрито коментувати можливі мотиви організаторів акції, спираючись лише на висновки органів.

Найцікавішим у матеріалі є зауваження, що «хоча відносини між Україною і Росією розірвані через підтримку сепаратистів у війні на сході першої, російські журналісти, які працювали із Шереметом, вшанували його пам'ять».

Французька газета Le Monde в огляді новин за тиждень, у якому на перший план вийшли теракт у Ніцці, військовий переворот у Туреччині та дискваліфікація російських легкоатлетів, знайшла у рубриці «Та інше» знайшла місце події у Києві. Це одне речення про загибель Павла Шеремета, але і в ньому автори зауважили, що журналіст був критикований Москвою.

У дещо несподіваній публікації німецького видання Die Welt зринула тема загибелі Павла Шеремета. Український російськомовний письменник Андрій Курков в інтерв'ю порталу розповів, що останнім часом у світі стає нечистим повітря: до нього доєдналися домішки – страх і терор. Стрілянина у Мюнхені це зайвий раз довела.

Страх і терор виявився у неготовності адекватно розв'язати проблему Андерса Брейвіка, турецького військового перевороту. Він виявився в тому, що в декількох метрах від будинка Куркова вбили його знайомого – Павла Шеремета.

«Я це чув... Вони пройшли повз наш будинок, вони увійшли до нашого життя», – так потрактував ці події письменник. На його думку, українська революція все ж є виразником прагнення боротися із страхом і терором, а вбивство Павла Шеремета є акцією для придушення цих настроїв.

У польській Gazeta Wyborcza в один день вийшли два матеріали, що прямо суперечать одне одному. Перший, за підписом Вацлава Радзівіновіча апелював до думки про те, що замах на життя Павла Шеремета виглядає, як пересторога вислана із Москви. Другий же, без підпису, намагався викрити українські медіа у спекуляціях та істериці, ставлячи питання: «Чи дійсно був російський слід?».

Інше видання наших західних сусідів Rzeczpospolita обмежилося наведенням основних версій вбивства, що лунають із вуст журналістів і правоохоронців. Серед них: спроба дестабілізувати ситуацію у країні (позиція, характерна для представників влади), акція Росії, теракт із інших мотивів, вбивство через професійні мотиви, акція від посадовців або акція інших замовників проти «Української влади».

Цікавою є також інша публікація Rzeczpospolita, у якій автори говорять про те, чиїми коментарями послуговуються російські медіа, говорячи про вбивство Шеремета. Найчастіше це російські або проросійські журналісти, які працюють в Україні: до прикладу, телеведучий Євгеній Кисєльов і редактор ресурсу «Страна.ua» Ігор Гужва.

Зрештою, напевне, найцікавішими для українського читача будуть публікації The Guardian. Це перекладений Кевіном Ротроком текст некрологу, написаного Катериною Гордєєвою, опублікованого на «Медузі». У ньому біографія Павла Шеремета, спогади про його особисті вподобання, звички і погляди накладається на викладення історії Білорусі, Росії та України останніх років.

З'явився тут і текст української журналістки Катерини Горчинської під назвою «Зростання тролінгу у стилі Кремля в Україні має закінчитися». У цьому коментарі авторка говорить про зростання тиску на журналістів: загибель Павла Шеремета тут, на її думку, є логічною ланкою. Горчинська розповідає про те, як журналісти «Громадського», які висвітлювали події на Майдані та на Сході України, сьогодні зазнають переслідувань із боку влади.

Останнім інцидентом, що, за Горчинською, доводить це, є звинувачення у викритті позицій українських військових на Донбасі. На її думку, дуже дивним є те, що за дуже короткий термін відповідний сюжет «Громадського» подивилася велика кількість людей. Горчинська вбачає у цьому сплановану акцію. Відтак журналістка гадає, що Україна в інформаційному просторі стає схожою на Росію. Особливо, після смерті Павла Шеремета.

Варто додати, що позиція Катерини Горчинської вже викликала чималий резонанс в українській медійній спільноті.