Що крилося за «хресною ходою» УПЦ МП, – аналітика від групи ІС

Ще на стадії планування «хресного ходу» в УПЦ МП спалахнув внутрішній скандал навколо одного з головних організаторів цієї замовленої Москвою ходи, а саме: навколо митрополита Донецького і Маріупольського Іларіона (Шукало). Цей пан, як відомо, належить до найбільш завзятим любителям «русского мира» в УПЦ МП (як і митрополит Одеський і Ізмаїльський Агафангел і намісник Києво-Печерської Лаври митрополит Чорнобильський і Вишгородський Павло). Також митрополит Іларіон є священноархімандритом Свято-Успенської Святогірської Лаври, звідки з Донбасу, як відомо, «хресна хода» і рушила на Київ.

Проблеми в організації «хресного ходу» почалися ще на стадії планування. Варто зауважити, що і раніше «підлеглих» митрополиту Іларіону священнослужителів, які «працюють» на неокупованій території, дещо напружував той факт, що резиденція Іларіона знаходиться в «ДНР». Відповідно, на щомісячні збори у митрополита доводилося прибувати, перетинаючи лінію розмежування в зоні АТО, що їх мало тішило. До митрополита не раз зверталися з проханням перенести свою резиденцію на неокуповану територію, але той щоразу навідріз відмовлявся.

Цим відмов є свої причини, і вони не мають відношення до любові Іларіона до терористів. Суть в тому, що вже на сьогодні низка парафій УПЦ МП на території ОРДЛО митрополит де-факто не контролює – це стосується тих священиків єпархії, хто раптово «ліг» під прикордонні єпархії Російської православної церкви (РПЦ). Відповідно, митрополит Іларіон побоюється, що переїзд його єпархіального центру на вільну від окупації територію Донецької області, може привести до розвитку неконтрольованих процесів в середовищі кліру окупованої території єпархії. Простіше кажучи, частина єпархії на території ОРДЛО може просто відокремитися від УПЦ МП і перебігти до складу прикордонних єпархій РПЦ.

Ця ситуація ставить Іларіона в цікаве становище – з одного боку, він має статус одного з головних поборників «русского мира» в УПЦ МП, з іншого боку, та ж Російська православна церква так і норовить відрубати частину його єпархії. Тому митрополит ніяк не хоче переїжджати з окупованого Донецька, хоча постійно грає в «вічну дружбу і любов», радісно і гостинно зустрічаючи представників РПЦ і «кураторів» з ФСБ РФ, які прибувають в ОРДЛО.

Все б нічого, але справжні проблеми почалися наприкінці червня-початку липня цього року, коли священнослужителі очолюваної Іларіоном Донецької і Маріупольської єпархії УПЦ МП стали прибувати до Іларіона в Донецьк для отримання виданих Москвою і українськими «спонсорами» (тут окремий фізкульт-привіт пану Новинському!) грошей на проведення «хресної ходи». Туди-то вони прибули без проблем, а от на зворотному шляху, коли священики перетинали лінію розмежування при виїзді з «ДНР», на блокпостах терористів почалися неабиякі веселощі. Зокрема, бойовики «ДНР» влаштували масові і ретельні обшуки батюшок, вимагаючи пояснень з вивезення багатотисячних сум з «ДНР» і не забуваючи під шумок «реквізувати» їх частина, підкреслюючи своє негативне ставлення до священиків УПЦ МП, які здійснюють свою діяльність на підконтрольній Україні території.

Обурення низки священиків цими діями і було «спроектовано» на осілого в «ДНР» митрополита Іларіона, який раніше запевняв, що через російських «кураторів» всі організаційні питання з керівництвом «ЛДНР» з'ясовано. Попутно йому пригадали і останній «бізнес-проект» в контексті тієї ж «хресної ходи», а саме той факт, що митрополитом на додаток до традиційних єпархіальних поборів (щомісячна сума з одного приходу становить від 2 до 7 тис. грн., а іноді і більше, в залежності від приходу), напередодні «хресної ходи» був введений «фіксований збір» з кожного приходу від продажу різних товарів у храмах. Залежно від приходу, суми були встановлені від 1,5 до 6 тис. грн., При цьому обсяги продажів товарів - тобто купують їх парафіяни чи ні - митрополита не цікавили.

Як би там не було, в результаті обурення цілої групи священнослужителів УПЦ МП в контексті всіх цих «організаційних заходів» навколо «хресної ходи» досягло настільки серйозного масштабу, що сам митрополит, будучи одним з організаторів «хресної ходи», в результаті про всяк випадок ... почав відмовлятися благословляти клір власної єпархії на участь в цьому заході! І його, за інформацією групи ІС, «ламали через коліно» вже сам предстоятель УПЦ МП митрополит Онуфрій (Березовський), спільно з «кураторами» з ФСБ і керівництвом РПЦ.

Підсумки:

«Московське православ'я» - чи то у вигляді РПЦ чи УПЦ МП - це павуки в банці. «Хресна хода» яскраво розкрила цей факт;

Скандал навколо митрополита Іларіона показав, що церква в воюючій країні, коли центр управління цією церквою де-факто знаходиться в країні-агресора, не може гратися «в мир» і сидіти на двох стільцях. Не можна відкрито виконувати ідеологічне замовлення агресора і сподіватися, що ніхто нічого не помітить - в результаті ця тактика викликала не тільки різко негативну реакцію українського суспільства, а й сварки і чвари в самій УПЦ МП;

Проведенням «хресної ходи» УПЦ МП сама собі підсунула велику свиню. При сумнівних виграшах, це дійство різко загострило протиріччя (а точніше, різницю в інтересах) як з РПЦ, так і в своєму середовищі.

І це природно. Бо коли йде війна, треба вибирати, на чиєму ти боці. Інакше не буває.