Що сталося з українофобкою Мирославою Бердник: в СБУ відхрестилися від її арешту

maxresdefault

В СБУ спростували інформацію про нібито затримання блогера Мирослави Бердник, доньки українського письменника-фантаста Олеся Бердника.

Про це повідомили у прес-службі СБ.

«Інформація, розповсюджена деякими ЗМІ щодо нібито затримання блогера Мирослави Бердник, не відповідає дійсності.

У рамках відкритого кримінального провадження перевіряється її причетність до розповсюдження зі свого блогу в ЖЖ матеріалів з ознаками закликів до насильницької зміни влади та повалення конституційного ладу.

Уже встановлено, що ця деструктивна діяльність узгоджувалась з російськими кураторами, від яких М.Бердник отримувала організаційну підтримку.

Під час обшуку її помешкання у Запоріжжі оперативники вилучили комп’ютерну техніку та носії інформації, які можуть мати доказове значення у розслідуванні.

Слідство триває», – йдеться у повідомленні.

Нагадаємо, що напередодні російські ЗМІ рясніли повідомленнями про затримання Мирослави Бердник. Наприклад, РИА-Новости присвятили цьому аж шість новин. Зокрема агенція посилається на інформацію від доньки Мирослави Бердник Ірини Безсмертної, яка підтверджує затримання матері.

Щоправда, для української спільноти обшук у публіцистки не став сюрпризом, оскільки Мирослава Бердник відома своєю антиукраїнською позицією. Зокрема вона є автором книги «Пішаки у чужій грі. Таємна історія українського націоналізму» і співавтором книги «Бандеризація України». Її ЖЖ аж рясніє українофобськими матеріалами і георгієвськими стрічками.

1

«Інформація про арешт СБУ доньки Олеся Бердника Мирослави за сепаратизм викликає здивування тільки у тих, хто не знайомий з творчістю Variag-2007», – написав на своїй сторінці у Фейсбук історик, директор Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.

Досьє

Мирослава Бердник народилась в родині українського письменника-фантаста, дисидента Олеся Бердника 11 жовтня 1958 року, за її словами, 1960 року. Біолог-ботанік за освітою. За часів УРСР працювала в науково-дослідних закладах біологічного профілю на посаді інженера. З 1989 року й до хвороби Олеся Бердника була його секретаркою. Мирослава Бердник стверджує, що прийшла в журналістику 2004-го року, а саме під час Помаранчевої революції: «Коли я побачила те беззаконня, що коїлося в країні в результаті інспірованого ззовні перевороту, коли побачила брехню і маніпулятивні технології, якими одурювали «малих сих», і від безсилля стискалися кулаки, почала писати. Писала на різних форумах, спробувала в газетах, прийняли. Так почався новий етап життя.» Публікувалася переважно в газеті «2000».

В квітні 2010 Бердник отримала від КПУ, започатковану цією партією Премію імені Ярослава Галана.

У 2010–2011 рр Мирослава Бердник, за підтримки КПУ, ГО «Антифашистський комітет України», «Россотрудничество» (російське федеральне агентство в справах СНД, співвітчизників, що проживають за кордоном, і з міжнародної гуманітарної співпраці) провела низку презентацій своєї книги «Пішаки у чужій грі».

У грудні 2010 року брала участь в міжнародній конференції «Світ без нацизму — глобальне завдання всього людства», яка проходила в Раді Федерації парламенту Росії.

У жовтні 2011 року Мирослава Бердник стала членом політичного клубу «Альтернатива», до якого увійшло також кілька десятків осіб, переважно журналістів й публіцистів. Метою діяльності цього клубу було оголошено боротьбу проти розбудови «української» та «європейської» України, і як противагу цьому — пропаганду інтеграції України до проекту «Російського світу».

Мирослава Бердник співпрацює з Інститутом країн СНД, в грудні 2012 року взяла участь в науково-практичній конференції «Уроки реформ Столипіна і сучасність», організованій українським філіалом Інститут країн СНД та іншим російським фондом «Единый мир».

Батько Мирослави Олесь Бердник був письменником, членом-засновником Української Гельсінської групи. Його двічі заарештовували – 1949, а потім 1979 року.

17 травня 1984 в газеті «Літературна Україна» з'явилася «покаянна» стаття Бердника під назвою «Вертаючись додому», де сказано, що «Гельсінкський рух є творінням ЦРУ», а Руденко і Лук'яненко, «якби в них була справжня мужність, давно зійшли б зі шляху антипатріотизму і добровільної самоізоляції».

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: