Якщо Україна перейде до сучасної демократії, то це буде добре не лише для неї, – Фукуяма

IMG_3084
Френсіс Фукуяма / dyvys.info

За весь час незалежності України управління органами влади вважалося справою, якій неможливо (і не треба) навчатися. Керівну посаду заслуговували досвідом у «підставах», партійній пильності та бізнесовими активами. Цілком імовірно, зараз цей принцип із народженням громадянського суспільства в Україні відходить у минуле.

Переданням свого досвіду новим управлінцям у рамках програми «Академія лідерства для розвитку» в Українському католицькому університеті у Львові займається професор Стенфордського університету, відомий науковець та публіцист Френсіс Фукуяма.

Він певен, що в Україні народилося громадянське суспільство, яке буде здатне трансформувати стару корумповану державну систему на сучасну демократію. Але для цього потрібна активна участь усіх громадян та знання принципів ефективного управління.

ІА «Дивись.Info» занотувала найцікавіше, що професор сказав про розвиток суспільства в Україні, а також про мету свого викладання у нашій країні на прес-конференції у Львові.

Про своє ставлення до України і Євромайдан

Я приділяю Україні дуже багато уваги, адже те, що ви робите, є на передньому краю великої глобальної боротьби за демократію та сучасний уряд. Результат Помаранчевої революції у 2004 році глибоко розчарував. Причиною цього було те, що перехід від корупційної до демократичної системи не мав успіху. Це сталося тому, що сили, які були прихильними до демократії, не знали, як керувати урядом, як дати раду корупції, як донести основні послуги, на які заслуговують українці.

Друга можливість з'явилася після Євромайдану. І ця можливість пов'язана із тим, наскільки ви вмієте вчитись. Різниця між цими двома подіями полягає у тому, що зараз усі мають знання того, що критично важливо не припуститися попередніх помилок. Точно це означає, що перехід до демократичної системи пов'язаний із керуванням належним чином.

Це стосується і сумнозвісної теми боротьби із корупцією. Я також маю на увазі продуктивну роботу із приватним сектором. І тут, я бачу, немає розвитку взагалі. Ми повинні мати широкий приватний сектор, ми повинні мати джерело, що генерує нове багатство для громадян країни.

Тому я із нетерпінням чекав на повернення сюди. Я думав про той час, коли був тут минулого разу три роки тому. Дуже обнадійливим для мене був той факт, що велика кількість молодих українців пройшла через мою програму у Стенфорді. Це програма для тренування демократичній активності в усьому світі. Минулої ночі, наприклад, ми мали зустріч із Мустафою Найємом, який є одним із нашим випускників. Сергій Лещенко, Світлана Заліщук та багато інших українців пройшли через неї.

Це була одна із причин того, що я стимулював їх залишити громадянське суспільство і увійти до політичних кіл. Адже я не думаю, що ти можеш полагодити уряд ззовні. Ти просто не можеш цього зробити, сидячи зовні і просто критикуючи. Ти повинен брати участь. Я думаю, дехто із них прийняв цей виклик. І це причина того, чому цей час є більш обнадійливим, ніж період 20 років тому.

IMG_3081

На прес-конференції Френсіс Фукуяма також презентував освітню програму для УКУ / dyvys.info

Про мету викладання в УКУ

Ми матимемо хороший час навчання, намагаючись навчити інших людей методам навчання. Адже я думаю, що авторитарне урядування та авторитарне мислення починається у класній кімнаті, де професор сидить перед студентами і «просто передає їм мудрість» згори донизу. Ми намагаємося навчити людей відкрити процес управління, використовувати енергію та креативність для вирішення проблем, для долання перешкод. Я сподіваюся, це частина правопорядку, у якому ми будемо жити.

Як ми будемо ладнати із приватним сектором, як уряд ставатиме більш дружнім для приватного сектору, аби стимулювати економічне зростання – намагання знайти відповідь на ці питання пояснює, чому я тут. Думаю, що Україна перебуває угорі мого списку країн, які потребують такої допомоги.

Про «втому» українського суспільства

Я думаю, що це правильно, що була велика мобілізація у часи Майдану. Але це важко – зберегти високий рівень ентузіазму на довгий час. Я не здивований, що люди є більш пасивні зараз. Але я досі думаю, що це тип резервування енергії, яка матиме вияв у час правильного моменту. І це залежить від готовності громадян захищати певні інституції.

Наприклад, однією темою, яку ми розглядаємо у нашій програмі, є Індонезія та її корупційна комісія. Минулого року Національна поліція цієї країни боялася, що комісія виявить корупцію у їхніх рядах. Тому вони засудили членів органу, аби вгамувати цю організацію. Що сталося далі: півтора мільйони людей вийшли на вулиці Джакарти, аби захистити комісію.

Я не знаю, чи щось схоже станеться в Україні. Але це приклад того, як у мобілізованому громадянському суспільстві може з'являтися мовчання на деякий час. Але те, що станеться потім, у дійсно жорстокий політичний момент, може бути дуже відмінним. В Індонезії Президент та поліція мусили відступити: корупціонери опинилися під судовим переслідуванням. Це був момент, коли корупція могла бути витіснена.

Але це потребує організації, це потребує лідерства. Дуже важливо, аби люди в уряді симпатизували цій ідеї, а люди у громадянському суспільстві уявляли, як зберегти цей момент.

Про зміни в управлінні в Україні

Уся українська система базувалася на керуванні розподіленням ресурсів країни і здобуття власних переваг від цього. Тому стабільність країни підтримувалася ззовні. Отже ці ресурси не приносили результати для українських громадян загалом – вони були призначені конкретним людям.

Я думаю, що нові цінності, яких ви потребуєте, які матимуть суспільне визнання, це не можливість вкрасти, але можливість служити вищим публічним інтересам. У багатьох країнах це є чимось, що вимагає зміни поколінь: ми маємо людей різної освіти, які транслюють різні цінності, які пов'язують себе не те, щоби із Євромайданом, але із простим вибором: чи ви хочете жити, як росіяни, чи як європейці. Це радикальна різниця, адже Європа представляє сучасну політичну систему. Росія представляє ту стару систему розподілення та видобутку ресурсів.

Я також думаю, що важливим є запитання, як організувати приватний сектор. Адже його не існувало за радянських часів, і зараз є певна зневіра у ньому. Є зневіра і самого приватного сектору у собі. Багато бізнесменів очікують чогось від політиків, замість того, аби розпочати роботу, створити новий двигун бізнесової активності, що створить нові цінності. Мають бути змінені погляди на приватний сектор: він базується на праві власності, формулюванні цінностей. Ви потребуєте уряду, який створить публічний, а не приватний вплив.

Але я знаю, що ці зміни не відбуваються швидко. Але інші країни, які колись перебували у тому стані, в якому Україна є зараз, досягли успіху у цьому, працюючи від самого початку. Це означає, що це не є неможливим для досягнення.

Разом із вченим працюють голова Школи Публічного адміністрування УКУ Павло Шеремета та ерівник проектів та програм Центру міжнародного приватного підприємництва (CIPE) в Євразії Ерік Хонц / dyvys.info

Разом із вченим працюють голова Школи Публічного адміністрування УКУ Павло Шеремета та ерівник проектів та програм Центру міжнародного приватного підприємництва (CIPE) в Євразії Ерік Хонц / dyvys.info

Про участь людей без владних повноважень у прийнятті рішень

Вони мають голос на виборах. Але також є громадянське суспільство.

Дивіться, ви скинули Президента. Це був результат суспільної мобілізації. Звичайні люди зібралися на Майдані Незалежності, вистояли у стресових і жорстоких обставинах, поки Президент не залишив країну. Під «громадянським суспільством» я розумію такі дії. Це дійсно важливий гравець в українській політиці. Це те, чого не існувало раніше в українській історії, і це те, що стає більшим. Суспільство прогресує, люди стають більш освіченими, люди з вищого політичного класу комунікують з усім соціумом через технології. Думаю, що можливості суспільної участі у політиці будуть зростати.

Але ви також живете у міжнаціональному світі, де є багато різних гравців. Вплив ЄС або США у формуванні українських інституцій потенційно також може бути важелем впливу на стару систему. Я думаю, що важливо визнати, що українські люди є першими гравцями, але не самотніми. Є ще міжнародна підтримка.

Про те, що Україна дає світові

Як я сказав, приклад України є дуже важливим. Адже, якщо Україна зможе успішно перейти від корумпованої, дуже слабкої демократії до сучасної демократії, то це буде добре не лише для українців. Це буде хороший приклад для всього регіону. І це зламає імпульс російських зусиль щодо повернення усіх, хто є у цій зоні, до власної політичної орбіти (це мета пана Путіна). Думаю, це буде показовим: яку увагу треба звертати на захист кордонів.

Про українські медіа та їхню роль у суспільному житті

Ви абсолютно точно повинні критикувати. Хороші медіа грають дійсно важливу роль у тому, аби вберігати уряди від легковірності. Якщо вони не пильні, якщо вони не готові виставити напоказ неправильні рішення, то вони не виконують покладених на них завдань.

Що я мав на увазі, говорячи про те, що «неможливо досягати хорошого управління, просто критикуючи збоку». Я мав на увазі, що ви не зможете створити демократичний уряд просто ззовні, просто критикуючи людей, які зловживають владою. Адже демократичний уряд передбачає демократичне розподілення влади для загальних цілей, які встановлює суспільний вибір.

Я знаю, що ви повинні доповнити критицизм здобуттям першості у прийнятті рішень і у впровадженні цих рішень. Я думаю, що це те, чого бракує цій країні, де реальний розподіл влади залежав від старих політичних корумпованих еліт.

Михайло ДРАПАК

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: