Прикордонні зони мистецтва. Проект «ГаліціяКульт» знову спробував об’єднати Схід та Захід (фото)

Для цього було створено декілька арт-проектів, в яких прийняли участь художники, архітектори, режисери тощо. Про форум та його сегменти розповідає з місця подій кореспондент ІА Дивись.info.

«ГаліціяКульт» розташувався по всьому богемному центру Харкова. В період з 11 по 23 серпня команди митців готували різноманітні соціально-мистецьки проекти, щоб потім презентувати їх під час великого форуму «ПогранКульт: ГаліціяКульт», котрий відбудеться в Східній «культурній столиці» у жовтні. Декілька локацій вже вдалося відвідати та поспілкуватись з метрами, їх студентами та кураторами проектів.

В «Галіції» активно приймають участь ментори: художник Павло Маков, художник та архітектор Олег Дроздов, письменниця й поетка Люба Якимчук, мультиплікатор Роман Дзвонковський та інші. Під час нещодавнього прес-туру вдалося відвідати декілька локацій, без уваги залишилась тільки Резиденція для молодих кінематографістів Галичини та Харківщини.

Локація №1 Будинок слова

Основна мета цього проекту відживити публічний простір навколо одного з найбільш знакових харківських будинків, з яким пов’язана трагічна історія українського «Розстріляного Відродження». Ментор напрямку архітектор Олег Дроздов розповів, що як раз у 20-і роки минулого сторіччя відбувалось все найважливіше в культурному житті Харкова. У ті часи збудували багато цікавих в архітектурному плані домівок, було зроблено багато театральних вистав, музики, написано творів та картин.

 

У Будинку слова тоді мешкали майже всі митці того часу. Там було сконцентровано все богемне суспільство сучасності. Все закінчилось трагічно, розстрілами та репресіями. Команда Олега Дроздова, яка складається з урбаністів, істориків, архітекторів та соціологів зі Львова та Харкова намагається оновити публічний простір Будинку. Може спасти на думку, що це будуть якісь архітектурні зміни, це не так - проект пішов іншим шляхом й учасники вирішили відтворити історію та освіжити атмосферу будинку у медіапросторі. Зі Львова у проекті взяли участь Софія-Романа Гіссовська, Ірина Дем’янюк, Марта Висоцька.

Довідка: Будинок був збудований кооперативом літераторів по проекту Михайла Дашкевича наприкінці 1920-х років, заселений у 1930. Після 1933 над мешканцями будинку по вулиці Червоних письменників, 5 (це перша адреса будинку) почалися репресії. Все почалося після арешту Михайла Ялового та самогубства Миколи Хвильового. Після цих подій НКВС вбило багато діячів української культури, а ці події отримали назву «Розстріляне відродження».

Локація №2 Центр сучасного мистецтва «ЄрміловЦентр»

Проект візуальної частини «ГаліціїКульт» має своєю метою інтегрувати галицьких художників в харківське середовище. «Незнання породжує конфлікти, стереотипи, страхи і агресію. У сфері культури, яка оперує емоціями, це видно найбільш виразно. Подолати бар’єри можна через розширення кола спілкування і кола співтворчості», - каже кураторка проекту Наталя Космолінська, львівська мистецтвознавиця, заступниця директора львівського Палацу мистецтв.

З харківської сторони приймають участь такі відомі художники, як Оксана Солоп, Олексій Яловега, Артем Волокітін, Тетяна Малиновська, Віталій Кохан та Костянтин Зоркін, з Галичини приїхали інтегруватись Михайло Барбаш, Тереза Барбаш, Шумська Ганна та Валерій Губєнін. Виставка відкрилась 23 серпня, у День міста Харківа и тривати буде до 16 вересня. Судячи з підготовки до експозицій, тематика вільного мислення буде дуже розвинена. ЦСМ «Єрмілов» доволі часто робить проекти, де художники та митці з багатьох країн об’єднуються за допомогою праці та спільної творчості.

Довідка: «ЄрміловЦентр» названо іменем відомого харківського художника, генія дизайну та художнього конструювання, піонера українського авангарду Василя Єрмілова. Це перший Центр сучасного мистецтва у Харкові. Він сприяє розвитку сучасного українського мистецтва, його інтегрування у світовий мистецький контекст, підтримує молодих авторів, є комунікативною платформою для українських і зарубіжних фахівців у сфері сучасного мистецтва.

 

Локація №3 завод «Турбоатом»

Мабуть, одна з найбільш цікавих резиденцій цієї подорожі. Окрім того, що на території зачиненого режимного об’єкту малюються великі мурали трьома різними командами, це місце приваблює своєю закритістю та секретами. Куратор гілки муралістів Дарина Хрісанфова розповіла, що метою проекту є прикрасити на десятиріччя деякі фасади заводу, щоб зобразити виробничий процес та поєднати індустріальну складову з природними та суспільними процесами.

 

Проект складається з трьох муралів, які малюють за готовими проектами три команди: художники з Івано-Франківська (Віталій Грех та Сергій Грех), зі Львова (Володимир Федусів, Василь Савченко та Денис Метелін), Запоріжжя (Єгор Фруктовий) та Харкова (Oma Shu, Олексій Філіпов, Олексій Постульга, Олександр Гребенюк, Дар’я Озерова та Іра Водолажченко).

Доволі важко описувати все побачене словами, тому що одразу роботи вражають своїми розмірами, далі, дивлячись на ескізи, отримуєш велике здивування з того, як бачать концепт проекту представники Західної та Східної гілки Сучасного візуального вуличного мистецтва.

Як розповідала куратор резиденції «Турбоарт», хлопців зі Львова та Івано-Франківська дуже вразили розміри та масштаб цехів та виробництва турбін на заводі. Вони подібний індустріальний краєвид бачили вперше й ця техногенність вплинула на них так, що вони вирішили зв’язати свої мурали з людиною та технікою. Харків’яни та запорожець навпаки звикли до перманентних видів заводів та фабрик, тому вирішили робити щось пов’язане більш з природою та взаємодією її з технікою, зробленою людиною. Тут ситуація навпаки, бо природного, зеленого середовища на Сході не так багато.

Довідка: Мурали можна сміливо прив’язати до монументального живопису. В сучасному мистецтві вони посідають почесне місце цього різновиду мистецтва. Як правило вони являють собою великі зображення, намальовані на фасадах будівель або на стінах великого розміру. Якщо в графіті у райтеров (художники, які малюють стріт-арт) багато уваги приділяється літерам, або прихованому сенсу, то в мурали це, як полотна живопису й можуть зовсім не мати написів.

Локація №4 Харківська обласна бібліотека для дітей

Відомий мультиплікатор зі Львова та Івано-Франковська Роман Дзвонковський влаштував для дітей анімаційну резиденцію прямо в обласній бібліотеці Харкова. Дітлохи віком від 10 до 14 років протягом 10 днів за допомогою пластиліну, різноманітних матеріалів для хенд-мейду та сучасних технологій (наприклад, хромакею) робили анімаційний фільм на вигадану разом тему.

У приміщенні панує метушня і все це нагадує якійсь дитячий садок, або групу подовженого дня, але всі організовані й роблять спільну справу, в яку закладене щось магічне та дивовижне. Мабуть вдалося застати ще тільки перші етапи створення мультфільму. Після його прем’єри автори планують лишити його у бібліотеці для подальших показів маленьким відвідувачам.

Довідка: Роман Дзвонковський - аніматор, відеодизайнер. Працював відео-дизайнером та телеканалі ZIK, член знімальної групи кіно-проекту «Жива ватра». Навчався у Любліні (Польща) за напрямком Animacja Komputerowa i Etiuda Filmowa UMCS. Тренер-аніматор у проекті «Місто в моїх руках». Куратор анімаційної програми в рамках освітньої програми Культурного форуму «ДОНКУЛЬТ», що відбувся у Львові у 2015 р.

Локація №5 Інтелектуальний бар «Лакан»

В цій резиденції, куратором якої є відомий український художник Павло Маков, зібралися художники-графіки для того, щоб перейняти багатий досвід метра. Молодим учасникам проекту видалася унікальна можливість поспілкуватись та попрацювати з Павло маковим над створенням арт-буку, тому що митець зовсім не викладає в Україні. Не дивлячись на це, художник погодився поділитися своїм досвідом та ознайомити графікив з різноманітними техніками та методами.

Вони спілкуються на рівних, та не роблять меж «студент-викладач». Павло Маков має мету порівняти досвіди Заходу та Сходу, розширити обрії мислення представників шкіл обох міст. митець не має мети створювати цілу книгу за час свого майстер-класу. Павло Маков каже, що на арт-бук потрібен день, але він вважає, що кожен з учасників зможе зробити хоча б 1 сторінку свого майбутнього шедевру. В його майстер-класі приймає участь багато молодих художників зі Львову, це Катерина Садовщук,  Богдан Пилипушко, Марія Гавриш, Анастасія Старко, Марія Романенко, Валерія Ліхачова та Євгенія Любчик.

«Це мій громадський обов’язок - ділитись людським та професійним досвідом з людьми. Резиденція у Харкові - це обмін знаннями. Мистецтво нікому нічого не винно. Воно існує само по собі, але як діюча частина суспільства. Це нам здається, що художник малює, тому він і є, а насправді суспільство само народжує ту людину, тому що вона йому потрібна. Але це не програмовані речі. Якщо хтось вважає, що кінцевий результат для митця - це його створена робота, то я вважаю інакше. Кінцевий результат для митця - це той ефект, те враження, яке робота справила на людину, яка її побачила», - розповів Павло Маков протягом короткої зустрічі.

Основна дія, себто сам форум розпочнеться 4 жовтня та буде триватиме до 18 жовтня цього року. Протягом заходу у Харкові пройдуть зустрічі з режисерами, лекції та дискусії, кінопокази, літературні зустрічі, школи перформансу та театральні вистави.

Довідка: Павло Маков - художник, графік. Навчався у Петербурзькій академії мистецтв та Харківському художньо-промисловому інституті. Член Королівського товариства живописців та графіків Великої Британії, член-кореспондент  Академії мистецтв України.

Олександр НЕЧАЙ, фото автора