Анатолій Романюк розповів про можливий реванш «Опоблоку» і електоральні настрої (інтерв'ю)

  

- Нещодавня зміна голови адміністрації президента породила безліч припущень щодо зміни політики Порошенка. Чи поділяєте ви таку думку?

- На мою думку говорити про якусь принципову зміну політики президента  складно. Але з іншого боку для цього можуть бути підстави. І колишній, і теперішній голови адміністрації вихідці з Харкова. Думаю, що вони мають добрі особисті відносини і, думаю, вибір зумовлений якраз цим. Чинник, який може показати нам, що будуть відбуватися якісні зміни – це буде зміна команди адміністрації.

Наразі новий керівник заявив, що не буде нікого міняти,  команда залишиться попередньою. Якщо команда залишиться, то складно говорити про принципові зміни, які відбудуться в діяльності АП. Водночас напрямок діяльності АП і самого президента мав би мінятися. Це пов’язано з цілою низкою чинників. Перш за все це складне економічне становище. В світлі того, що відбулося суттєве зростання вартості комунальних послуг, це може  безпосередньо вплинути на протестні настрої, які можуть проявитися в багатьох регіонах. Загальним показником, який говорить, що ця ймовірність існує, є низький рейтинг правлячої політичної групи – БПП і самого Порошенка.  Останні соціологічні дослідження показують, що рейтинг не є добрим. Правлячий клас в Україні не погоджується проводити реформи і оцінкою того є  те, що ми вже практично рік не отримуємо транш МВФ, який напряму пов’язують з проведенням реформ. В  світлі цього президент мусить робити  для себе висновки, чи продовжувати таку політику з багатьма невідомими, як у внутрішній політиці, так і щодо підтримки з боку Заходу, чи змінювати її.

- Чи може ситуація з тарифами призвести до соціального вибуху?

- Важка соціально-економічна ситуація зумовлена перш за все війною. Масштабних бойових дій на Сході немає, але йде інформаційна, кібер-війна. Ця війна потребує значної кількості видатків держави і це позначається на становищі кожної людини. З іншого боку, політичний клас має бути свідомий ризиків цієї ситуації, а вони полягають у тому, що в умовах, коли економіка практично не зростає, то люди реально стають біднішими. Традиційно в інших країнах в такій ситуації людям дають волю – «виживайте як можете». Але для цього треба зняти велику кількість податків, щоб зрушити  малий і середній бізнес, який зможе витягти країну з цієї ситуації. Але в нас цього не робиться.

Зберігаються старі практики рентоотримування політичним класом, які були характерні для всього попереднього періоду від моменту набуття незалежності. За цих умов говорити про те, що суспільство буде нейтрально ставитися до подальшого погіршення економічної ситуації, важко. Тобто акції протесту будуть, але форми їх важко передбачити. Це буде залежати від багатьох чинників і, зокрема, політичних. Такими політичними чинниками може бути консолідація опозиції з метою проведення дострокових виборів - цього не можна виключати. Ця загроза є однією з підстав для президента змінювати свою політику, інакше може бути велика несподіванка.

- Постійно йдуть розмови про дострокові вибори. Це реально в найближчій перспективі?

- В рівній мірі і так і ні. Це залежить від багатьох чинників: ситуація на Сході,  міжнародний чинник - чи Росія буде далі активно продовжувати дестабілізацію, чи змушена буде зайнятися своїми проблемами і трохи відпустить ситуацію, чи буде Захід принциповим і не дасть допомоги, оскільки не бачить, щоб правлячий клас змінювався, чи буде влада щось міняти, прислухатися до вимог Заходу чи «пошле» його подалі і продовжуватиме розраховувати що якось воно буде. Всі ці чинники присутні.

Але один з політичних чинників, який здатний прямо вплинути на цей процес - це діяльність опозиції. Сьогодні ми отримали  ситуацію, коли з представлених в парламенті політичних партій ми маємо Опозиційний блок, який за визначенням є опозиційним, Блок Тимошенко, яка перейшла в опозицію, Радикальна партія теж в опозиції, хоча вона завжди  торгується і може в будь-який час перейти в інший табір, «Самопоміч» так само позиціонує себе швидше як опозиція по широкому колу питань. Реально ми отримуємо БПП¸ Народний Фронт і окрему частину депутатів, які  підтримують владу. Опозиція може виробити консолідовану позицію з вимогою  проведення дострокових виборів, а підставою для цього можуть бути знову ж таки їхні добрі рейтинги.

Крім цього в цих партіях є незадоволення частиною  депутатів і велика кількість бажаючих їх замінити і робити багато для того, щоб це відбулося. Якщо ці партії консолідуються і почнуть грати на темі  комунальних тарифів, яка є реальною проблемою, то вони можуть заблокувати прийняття багатьох законів і заблокувати загалом діяльність парламенту, створивши уже юридичні підстави для дострокових виборів. Тому не можна виключати дострокових виборів.

Треба розуміти, що рейтинги дуже швидко можуть змінюватися. Якщо БПП має сьогодні 20%, то це не є гарантією того, що в березні вони матимуть 20% або 25%. Рейтинг може піти вниз, те саме стосується партій, які позиціонують себе опозиційні. Тому вони намагатимуться матеріалізувати свої добрі рейтинги, отримати певні політичні бонуси. Це не є характерним лише для України, але в нашій соціально-економічній ситуації нові вибори створюють загрозу радикалізації і політиків, і виборця.

- Яка політична сила може стати уособленням радикалізму?

- В Західній Європі опозиція, як правило пропонує альтернативу соціально-економічного розвитку. Тобто умовно кажучи 1 мільярд доларів вони  пропонують витрачати по іншому. У нас всі політичні сили пропонують таку програму, що ми маємо прийти до влади, сісти на ренту, яку отримує влада з економіки, з бюджету, а альтернатива буде полягати в тому, що це будуть просто інші люди. І це не залежить від того чи це радикально націоналістична сила, чи це партія регіонів, чи ліва. Вони всі говорять,  що альтернатива це «я» при владі.

З цієї точки зору ми не говоримо, що прийде якась партія з радикальної ніші, а про те, що виборець в умовах, коли помірковані політичні сили не дали собі ради, починає прислухуватися до популістів, які обіцяють «кожній жінці чоловіка». За рахунок цього люди будуть слухати популістів і тих, хто пропонує прості способи вирішення проблем - «завтра почнемо війну і дійдемо до Ростова».

 -У згаданих нами рейтингах Опозиційний блок посідає за популярністю друге місце. Чи є підстави говорити про можливий «реванш» на наступних виборах?

- На Західній Україні ці цифри важко зрозуміти. В нас якщо Опозиційний  блок і є, то невідомо де, і навіть експерти не скажуть, де їх можна знайти і хто є їхнім  представником. Натомість Опоблок дуже сильний в окремих районах Сходу і  Півдня. Ми повинні зважати на довибори, які відбувалися у Кривому Розі, де переміг батько Вілкула отримавши 70% . Це при тому, що всі слідкували за результатами. Результати, які отримав Опоблок в Запоріжжі, інших областях  говорить про те, що для виборця Сході і Півдня незрозуміло, якими є  результати  нової влади в соціально-економічній сфері.

Тобто він не бачить принципових змін. А якщо він не бачить змін, то шукає альтернативу. Але оскільки наших національно-демократичних партій просто там немає, є Опоблок, який і забирає ці голоси. Для того, щоб хтось інший їх забирав, треба  щоб ці партії там працювали, а не робили поштові скриньки, як у нас є поштова скринька Опоблоку. Щодо реваншу, я не думаю, що можливий реванш у форматі Януковича в 2010 році. Рейтинг Опоблоку впродовж року є стабільним, принаймні, ми не бачимо зростання, і не думаю, що є для цього підстави, тому що ставлення до представників цього блоку є різним, навіть на Сході і Півдні. Але ще раз наголошую - значною мірою це пов’язано з тим, що там немає альтернативи. Це проблема для політичного класу, який повинен адекватно працювати і робити висновки.

Спілкувався Володимир ГАЛЕЧИК