Держава в державі: як усе влаштовано в найдивнішому районі Копенгагена Християнії (фото)
Продовжуємо серію репортажів про незвичайні туристичні маршрути. Це серія для тих, кому не хочеться обмежуватись традиційними ідеями для поїздок. Про анархічний квартал у серці Копенгагена, Сектор Гази, Придністров’я та ще багато цікавого читайте щовихідних.
Продовжуємо серію репортажів про незвичайні туристичні маршрути. Це серія для тих, кому не хочеться обмежуватись традиційними ідеями для поїздок. Про анархічний квартал у серці Копенгагена, Сектор Гази, Придністров’я та ще багато цікавого читайте щовихідних.
Першу частину тексту про Християнію, дивний анархічний район Копенгагена, дивіться тут.
Більшість людей, що відвідують Християнію, якщо і заходять далі Кварталу зелених ліхтарів, то тільки до найближчих кущів, щоб присісти на березі затоки і в тиші та спокої викурити джойнт. Тому величезна – і безперечно найважливіша – частина "вільного міста" залишається поза їхньою увагою.
Архітектурна спадщина датської армії виявилася дуже доречною.
Раніше у цій будівлі зберігали ядра для гармат, тепер тут живуть люди.
На гербі над дверима вказаний рік – 1690.
Уздовж всієї Християнії паралельно берегу тягнеться одна єдина автомобільна дорога. А всередину комуни в'їзд на авто суворо заборонений.
Більшість людей тут, як і в решті Копенгагена, пересувається велосипедами.
З берега відкриваються досить гарні краєвиди. У центрі фото – шпиль Церкви Спасителя. Саме там відспівують померлих жителів Християнії. Просто тому що вона поруч.
Так, не всі краєвиди однаково мальовничі.
Брендованою стрічкою тут позначають місця для будівництва нових будинків. Взагалі, оселитися тут не дуже й легко. Вся Християнія розділена на 15 районів. І рада району вирішує, чи може хтось з претендентів побудувати тут домівку або зайняти звільнену житлоплощу.
Окрім районних “віче” є й Рада громад, що є найвищим органом влади Християнії, і вирішує питання, які стосуються всієї комуни. Головним принципом її роботи є консенсус. Тобто ніякої демократії – себто влади більшості – тут немає. Остаточне рішення приймається лише тоді, коли всі члени ради проголосують одностайно. На практиці бувають винятки, але через слідування цьому принципу вирішення деяких питань займає місяці і навіть роки.
Вся ж комуна, є чимось на кшталт колективного підприємства, що орендує землю та будівлі у держави. Вартість житла виходить достатньо демократичною: знімати повноцінну квартиру можна за ціною оренди кімнати в центрі Копенгагена: 500-600 євро на місяць.
Й місцевість приємна: природа, ліс, пляж.
Може скластися враження, що Християнія населена виключно ледачими хіпі, що не займаються нічим окрім куріння трави. Це зовсім не так. Робота тут кипить усюди, і кожен обирає собі працю до смаку. Ця лісопилка, розташована недалеко від входу в комуну. Дерево везуть з Данії і Швеції. Звичайно, все виробництво ведеться в законодавчому полі Данії, і ні про які додаткові свободи для «вільного міста» немає й мови. Всі місцеві підприємства також платять податки в скарбницю Християнії.
Є тут так звана «Жіноча кузня», магазин строіматеріалоів. Для місцевих, звичайно ж – туристам окрім легких наркотиків тут майже нічого не цікаво.
Тут є свій спортивний клуб, театральні трупи, дитячі центри, музичні студії.
Трьохколісний вантажний велосипед, який зараз експортується по всьому світу під брендом Christiania Bike, був розроблений саме тут.
Фото з christianiabikes.com
Підлітки прибирають територію. Серед майже тисячі мешканців Християнії, діти складають приблизно півтори-дві сотні. Всі вони виросли в комуні.
Сміття вивозять комунальні служби Копенгагену. Газ місцеві мешканці купляють в балонах. Електроенергію і воду поставляє місто, а хто багатший – інколи сам ставить собі сонячні батареї.
Це Пірат. Пірат живе на човні біля берега Християнії. Він переїхав сюди з Ісландії, тому що, за його словами, бажав втекти від звіриного оскалу капіталізму і не хотів працювати все своє життя. Зараз він збирає сміття на території комуни і перманентно знаходиться у стані алкогольного та наркотичного сп'яніння. На фото Пірат показує, як сильно забруднена затока, і скільки усілякого добра можна звідти дістати.
Тут багато хто живе на таких імпровізованих дебаркадерах. Це дешевше, ніж у звичайному будинку.
Всі речі на знімку Пірат підняв зі дна затоки. Чорна штуковина в центрі фото є монітором.
Взагалі фрикуватих персонажів тут достатньо. Тут я зустрів літнього гея, що є донором сперми для лесбійських пар і навіть дає про це інтерв'ю на місцевому ТБ. За його словами, багато років тому через погане медичне обслуговування він втратив усі зуби, але натомість досяг висот у мистецтві орального сексу. Він дуже засмутився через мою гетеросексуальну орієнтацію, бо йому вкрай кортіло продемонструвати свою майстерність.
Було б дивно, якби така публіка мешкала у сірих невиразних домівках. Приватні будинки християнітів варті того, щоб залишити Вулицю пушерів та пройтись углиб території.
Деякі з них є дісйно цікавими витворами.
Деякі, здається, споруджені з відходів, що просто потрапили під руку.
Велика увага приділяється оздобленню прибудинкової території.
Тут взагалі існує необмежений простір для самовираження.
Іноді це виглядає достатньо охайно, акуратно і мило.
А іноді це просто купа мотлоху, і відразу не зрозумієш, чи це своєрідна художня інсталяція, чи просто господар підготував сміття для викидання.
Тут намагаються стежити за порядком, не смітити і берегти природу, але далеко не скрізь в Християнії чисто і доглянуто.
У Вільнюсі є район Ужупіс, що довгий час був одним з найбільш занедбаних та депресивних місць литовської столиці. Але одного разу художники, що мешкали там, розмалювали його графіті, заставили арт-об'єктами, а потім взяли і оголосили незалежною державою. Тепер туди, як і в копенгагенську Христианию натовпами пруть туристи, щоб подивитися на яскраві будиночки і незвичних мешканців. Більш того, ці дві креативних віртуальних держави навіть встановили “дипломатичні відносини” і обмінялися посольствами.
На виході з Християнії красується напис “Ви потрапляєте у Європейській Союз”, якій ніби підкреслює, що Християнія – це ніяка не Данія, а незалежне утворення.
31 серпня цього року під час чергової поліцейської облави один з драг-дилерів вчинив збройний опір і поранив двох полісменів та одного цивільного. У просвіченій Данії, де стрілянина по представникам влади є подією вкрай надзвичайною, цей інцидент викликав неабиякий резонанс. Загальне віче християнітів постановило знести всі кіоски на Вулиці пушерів, що й було зроблено. Одночасно була розпочата агітаційна кампанія, що закликає мешканців Копенгагена та відвідувачів не купувати наркотики у продавців в Християнії і тим самим допомогти комуні позбутися іміджу наркопритону. Таку ініціативу очікувано викликала схвалення датської влади та роздратування закордонних туристів.
Наразі торгівля марихуаною триває й досі, але вже не з відкритих прилавків, а у більш звичному вигляді «Псс! Хлопче! Не бажаєш трохи гашишу?» В історії комуни вже були короткі “безконопляні” періоди – головним чином через пресинг поліції. Чи повернеться відкрита торгівля наркотиками, чи маріхуану на вулицях Християнії спіткатиме доля героїну, а “вільне місто” розпочне кардинально новий етап свого існування – покаже час.
Текст і фото Павло Морковкін
Коментарі