Львівські ілюстратори розповіли, що спільного між книгою про Шептицького та ОАЕ

14407501_1289227387784607_13938895_n

Про це та багато іншого ми розпитали в інтерв’ю у відомих українських ілюстраторів.

У Львові добіг кінця Форум видавців. Ми вирішили поспілкуватися із дуже талановитими людьми, які створюють образи багатьох книжок. Це не звичайні ілюстратори – це молоді люди, що пропагують зовсім нове  і якісне звучання сучасної книги. Мова йде про арт-студію «Аграфка», митців Андрія Лесіва та Роману Романишин. Цього року  ілюстрована ними книга «Франко від А до Я» серед переможців премії «Найкраща книга XXIII Форуму видавців»  Видавництва Старого Лева (до створення книги також долучилися  Богдан та Наталя Тихолози, Оксана Думанська, Оксана Антонів).

Художники розповіли про книги, що вийшли цього року з їхніми ілюстраціями, про перемоги у різних міжнародних конкурсах, про новинки, які були запрезентовані спеціально до Форуму видавців.

14371981_1289227484451264_1891680726_n

Як давно ви почали працювати разом? Чому саме «Аграфка»?   

Андрій: Це все почалося коли ми були студентами. До речі, ми сьогодні згадували, що рівно 10 років тому ми ілюстрували збірку Івана Франка «Зів’яле листя» це був наш перший серйозний проект до 150-ти літнього ювілею, і от цього року працювали над книгою «Франко від А до Я».

Романа: Ми ще вчилися, але не на графічному дизайні.

Андрій: Кілька років ми працювали над дизайном обкладинок, перша з’явилася ще 2004 року. А так, загалом, кожен займався своїм.

Роман: Ще будучи студентами отримали перший серйозний проект, який довірили молодим людям, оформлення поетичної збірки «Зів’яле листя». І до нас прийшло усвідомлення того, чим ми хочемо  у майбутньому займатися.

Андрій:  З цього часу ми вже так твердо почали працювати із книжками

Романа: Після закінчення Академії ми вирішили, що  попри всякі труднощі, будемо займатися ілюстрацією, створювати власний продукт.  Перше, що перед нами постало, це питання назви, звичайно  дуже довго вибиралася.

Андрій: Це тривало роками..

Романа: Ми розуміли як корабель назвеш, так він і попливе, ми досі в це віримо. Важливо було підібрати назву таку, що буде добре вимовлятися, як слов’янами, так і іншомовними. Щоб в назві було багато голосних букв, так легше вимовляти. Також у кожного з нас є улюблена буква, і вона також мала бути у назві, як і  перші літери наших імен.  Аграфка – у нас на Західній Україні чіпляється від вроків, і цю назву ми також сприймаємо як оберіг.

Андрій: Назва виявилася дуже вдалою, бо ніби до нас «прилипла». Ми вже б могли розвивати якісь інші проекти, але закріпилася за нами ця назва, вона нам дуже допомагає.

Романа: Нас вже поза «Аграфкою» ніхто не уявляє.

14398101_1289227134451299_1139016856_n

— Чи є у Вас якийсь поділ праці? Коли оцінювати ваші роботи, то тяжко відрізнити ту чи іншу «руку», все сприймається досить цілісно.

Андрій: Рома  в більшості малює, у мене більш технічна робота.

Романа: У нас постійно відбуваються якісь «brainstorm», наради  і т.д. Інтелектуальне тло у нас важливіше від форми. Якщо говорити по «рук» яку видно візуально, то це моя. Але Андрій робить так, щоб те, що я намалювала виглядало добре в друці. Також Андрій спеціаліст по шрифтах.

Андрій: Нам важливо щоб ми контролювали всі етапи процесу, від ідеї до здачі в друк.

Романа: Книжка – це річ  до якої було залучено дуже багато ідей. Ми маємо можливість  багато вчитися, і втручатися  до всіх процесів.

— Розкажіть про навчання на Gaude Polonia.

Aндрій: Двічі подавалися на цю стипендію, вже як ілюстратори.

Романа: Ми навчалися пів року у Варшаві, та ще пів року у Кракові. Це дві зовсім інші школи проектування книжки.

Романа: Це дало нам дуже багато у плані зміни «матриці мислення».

— Що ви презентували цього року спеціально на Форумі?

Андрій: На форумі у нас дві новинки. Спільний проект з Оленою Гусейновою поетична збірка «Супергерої». Також, цього тижня «приїхала» із друкарні книга «Франко від А до Я». Це серія про видатних людей, започаткована Видавництвом Старого Лева. Перед тим у цій серії вже вийшла книга «Шептицький від А до Я».

Романа: Знаковий для нас проект «nonfiction».  Ми не можемо говорити про якісь вікові обмеження, ми робимо книжки для всієї родини. Купа інформації, яка буде цікавою і дітям і дорослим, і всім, хто любить Франка або його не знає, але має шанс полюбити.

—  Чи буде продовження серії «Від А до Я»?

Андрій: Так, ця серія розростається, долучився ще один ілюстратор. За кілька місяців вийде ще одна книжка, і ми вже працюємо над наступною.

Романа: Є про кого створювати так книжки, адже відомих українців  дуже багато (Прим. як стало відомо, наступною книга буде про Лесю Українку).

14389876_1289226381118041_1612311863_n

—  Ви зробили також плакати до Форуму...

Андрій і Романа:  Так створили три плакати, до трьох основних подій форуму. Це для нас дуже важливо, адже цього року Львів – місто літератури UNESCO, і ми щасливі, що змогли до цього долучитися. Це був дуже важливий етап пошуку формули, як показати Форум цього року.

— Цього року ви часто відвідували різні закордонні форуми, ярмарки, конкурси. Чи так у вас буває щороку? Чи цей рік виявився якимось особливим.

Андрій: Кожного року є програмні події, які ми обов’язково відвідуємо – це конкурс в Болоньї, конкурс в Шарджі (Об’єднані Арабські Емірати), і ще багато інших. Ми до них завжди готуємось.

Романа: Цього року ми дуже щасливі, бо у Шарджі (ОАЕ) до переліку переможців включили нашу книгу «Шептицький від А до Я». Це означає, що культура сьогодні перебуває поза всякими стереотипами.

Андрій: Також цього року книга Ю. Мусаковської стала переможцем на «Книжковому Арсеналі» у Києві.

14408061_1289226451118034_1072932478_o

— На цих форумах ви дуже часто отримуєте нагороди? Це у Вас рік такий.

Андрій:  Участь у виставках дає можливість бачити себе з боку, у світовому контексті. Це потреба критично дивитися на себе, це також продукує безліч знайомств.

— Ці міжнародні форуми є ключем до іноземних замовлень? Як ви отримали замовлення на книгу Д.Г. Лоуренса «Коханець леді Чаттерлей»?

Андрій: Це все пов’язано. Вони спонукають до моментальної системної роботи.

Романа: Це багато років невтомної праці, спілкування, і воно не одразу приносить якісь очікувані результати, але то все є таким нашаруванням. Багато років, багато знайомств.

Андрій: Найбільше вплинули дві перемоги в Болоньї. Взагалі цей фестиваль дає такі великі можливості, відкриває багато дверей. Після цього виникла співпраця із SEXTO PISO (Іспанія) та Кореєю.

Романа: В Кореї видаються наші книжки, це було нашою найбільшою мрією (Прим. серед книг «Ріпка»).

Андрій: Є такі країни, які в ілюстраціях книжок ідуть попереду всього світу – це Південна. Корея та Франція.

— Розкажіть як вам працювалося над книгою Лоуренса?

Андрій: Насправді ми були подивовані, бо цей видавець звернувся до нас саме із цим проектом. Вони бачили наші книжки, то захотіли щоб саме ми її ілюстрували.

Романа: Ми попросили два дні на роздуми. Ми раніше вже її читали.

Андрій: Є дуже добрий переклад українською, ми дещо собі пригадали, і подумали, що це може бути цікавим, особливо після книги «Шептицький від А до Я».14407750_1289226931117986_1252968815_n

— Чи є ідея перевидати цю книжку українською мовою, але саме з вашими ілюстраціями?

Андрій: Є такі ідеї, але це все потрібно добре продумати.

— Ви працює з різними книгами, для різної аудиторії. А з чим найбільше любите працювати із дитячою чи дорослою книгою?

 Андрій: Ми любимо чергувати проекти. Дуже важко працювати коли кілька проектів підряд – це дитячі книги.

Романа: Це пов’язано із нашою формою мислення, є постійна потреба змінювати проекти, їх специфіку. Ми такі трохи «хамелеони»..

Андрій: Так склалося, що звичайно більше є дитячої літератури. Ми і надалі плануємо працювати із авторськими проектами дитячої літератури, а доросла – це класика і поезія.

— Розкажіть у кількох словах про власні книжки.

Андрій: Почали ми із казок. Ми вже працювали із класичними текстами, і вирішили, що хочемо створювати якийсь проект пов’язаний із дитячою книгою.

Романа: На власні тексти ми ще не наважувалися, а от на інтерпретацію добре відомої казки у новому прочитанні ми «спокусилися».

Андрій: Це була «Рукавичка». Ця книга отримала премію на бієнале ілюстрації в Братиславі. Є власне Топ – 5 конкурсів у Європі.

Романа: Перемога дала нам дуже багато, у першу чергу певні мотиваційні аспекти. Але на  той час наш ринок був не зовсім готовий, тому складно було знайти спонсора на цей проект. В результаті знайшовся видавець, який нас дуже підтримав – це «Навчальна книга «Богдан»». Від того часу працювали із дитячими проектами.

Андрій: Ще були картонки для найменших читачів. У нас ще є багато розробок, над якими ми активно працюємо

Романа: Далі з’явилися наші книжки із власними текстами, було страшно починати. Перша книжечка була експериментом – це «Зірки і макові зернята». Вийшла книга у ВСЛ. Спочатку було важко спрогнозувати як його сприймуть, але цей експеримент вдався.

Андрій: Ми також працюємо над новою власною книгою, сподіваємось, що до кінця року вона вийде.

14397938_1289226501118029_1292318148_n

— Якою на Вашу думку має бути дитяча книга? Чи є якось концепція з якою ви підходите до ілюстрування?

Романа: В першу чергу це має бути якісна книга. Але чи вона має бути гарною чи менторською, таких проблем ми собі не ставимо.

Андрій: Ми уникаємо дидактизму і повчання. Наш ідеал – це якийсь фрагмент, взятий із життя, який не вчить як має бути, а розказує одну з точок зору.

Романа: Можливо у цих книжка більше запитань ніж відповідей. І для нас ідеальна книжка – це книжка для родинного читання. Коли дитина читає її із дорослим, тому вона цікава для всіх.

Андрій: Книжка стає моментом зустрічі дітей та батьків. Власне, іноді батькам тяжко знайти час щоб почитати дітям, а ці книжки мають бути стимулом до спільного прочитання.

— Розкажіть  про ваш стиль, що надихай, інспірує і тому подібне?

Андрій: Насправді це дуже багато якісних речей. Музика, кіно, роботи художників, подорожі…

Романа: У нас є культурний раціон і ми намагаємось бути на дуже «класній дієті». Багато дивимось хорошого кіно, читаємо книжки. Ну і звичайно звертаємось до народного мистецтва.

Андрій: Нас дуже інспірує також іконопис – композицією, ритмом, кольором.

Романа: Тут наше коріння, ми активно намагаємось шліфувати та оголювати ці моменти. Ми не покладаємось на натхнення, и віримо у важку скрупульозну працю.

14383488_1289227094451303_241771077_n

 — А текст книги надихає, на створення ілюстративних образів?

Романа: Звичайно, може бути і текст. Якщо ми працюємо і текстом, то робимо висновки, але далі починаємо вивчати коли цей текст був написаний, епоху, біографія автора.

Андрій: Вивчаємо середовище…

Романа: Мусимо зрозуміти як жив автор, саме тоді виникає якесь об’єктивне бачення. Ми намагаємось вивчати все глибинно, і так підходити до кожного проекту. Дуже любимо архіви, тому кожен у своїй праці робить такий детективний пошук інформації.

— Чи захоплюєтесь іншими ілюстраторами? Можливо з якимось ілюстраціями є спогади із дитинства?

Андрій:  Є такі ключові для нас художники із різних країн, за творчістю яких ми дуже слідкуємо.

Романа: Дуже часто, якщо є можливість, то зустрічаємось із різними художниками.

Андрій: наприклад Івона Хмілєвська (Польща), Петер Сіс (Чехія, але зараз мешкає у Нью-Йорку)

Романа: Йоанна Концехо. Насправді дуже багато людей, які роблять дуже фантастичні речі, і ми дуже тішимося, коли з ними можемо спілкуватися. Ми не використовуємо це не як якусь інформацію для себе, для творчості.. Вони просто налаштовують нас на певні хвилі.

Андрій: З українських авторів ми виросли на ілюстраціях Володимира Голозубого «Печу, печу Хлібчик», вони найбільше відклалися у нашій пам’яті.

— Як обираєте книги, які ви будете ілюструвати, адже у результаті цей вибір завжди дуже вдалий? Як отримуєте замовлення?

Андрій: Ми дуже слухаємось себе.

Романа: Є наші проекти і не наші.

Андрій: Є багато такого, коли ми беремо текст і розуміємо, що він нам не «піде».

Романа: він може бути дуже хорошим, але не з «нашої планети».

Андрій: Намагаємось це визначити перед початком роботи. Якщо бракує зовнішніх пропозицій, то у нас ще є наші книги.

Романа: Простою у нас не буває. Бо коли ми починали, то рік чи два працювали у шухляду, але все ж не припиняли працювати.

Андрій: Треба постійно тримати себе у тонусі.

Романа: У нас є дуже багато історій, які ми хочемо розказати, тому ми маємо над цим працювати.

14397244_1289227327784613_1654043378_n

— Чи був проект над яким було важко працювати? Який запам’ятався найбільше?

Андрій: Були такі, при яких сам процес йшов дуже важко, але результат убув чудовим.

Романа: Є у нас така особливість, що ми дуже втягуємось у процес, дуже ним переймаємось.

Андрій: Це дуже емоційно  виснажує.

Романа: ми читаємо багато інтерв’ю із різними режисерами, і їхня робота виглядає так само. Якщо ми оформлюємо якогось класика, то це звичайно психологічно дуже складно. Ми проживаємо життя цього автора.

— Цього року, Форумом завершується ваш  творчий рік…

Андрій: Зовсім ні, на читачів ще чекає випуск власної книги та продовження серії про видатних людей.

Розмовляла Мар’яна МАКСИМІВ

Фото із сторінки Арт-студії «Аграфка» 

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: