Як на Львівщині молочну ферму за канадські гроші відкривали (фото)

Собачий гавкіт, рохкання свиней та кури, що бігають всюди — так зустрічає гостей подвір’я, у якому  розташовується новенька сімейна молочна ферма. Вона базується у селі Бишків Жовківського району, що на Львівщині.

Для господарів ферми Галини та Миколи Губки 28 вересня — свято. Сьогодні урочисто відкривають їх господарство — невеличку сімейну молочну ферму. Виробництво знаходиться просто біля будинку родини. Коло нього постійно метушаться господарі. Галина Губка спішить принести чистенькі склянки – сюди наливатимуть молоко, аби відсвяткувати відкриття ферми. Це — замість шампанського.

«Проект, у рамках якого створили цю ферму, націлений на те, аби розвивати фермерство, відкривати якомога більше подібних господарств. Крім того, ми хочемо, аби люди об’єднувалися в кооперативи. Тобто вони мають не тільки виробляти молоко, а і робити з нього різні продукти: сир, сметану тощо», — не дочекавшись офіційного відкриття, але вже включивши тон спеціаліста розповідає Віталій Степанович, головний тренер Львівської аграрної дорадчої служби. Саме вона реалізовує Проект Уряду Канади «Розвиток молочного бізнесу в Україні», у рамках якого відкривають ферму.

Сто тисяч гривень — стільки канадці витратили на обладнання цього господарства.

«Під ферму ми переобладнали наше стареньке стійло. Ось нові поїлки, гумові килимки, економні лампи, навіть доїлка для корів є, — хвалиться господиня Галина Губка. — За це все ми дуже дякуємо представникам Проекту! Якби не вони, ми б ще довго не змогли придбати усе це».

Взагалі слова вдячності тут лунають з кожного кутка. Так, Віталій Степанович дякує і самій родині, якій тепер належить ферма.

«Представники дорадчої служби приїжджали у це село, пропонували свої послуги. Але зголосилися поки лише ці люди. І саме вони підійшли під критерії, які Проект висуває до господарств, — повчально зауважує Віталій Степанович. — По-перше, це — родина. У них дотримані екологічні норми: немає річки поблизу, шкіл тощо. Корови забезпечені усім необхідним, а отже — дають багато молока і здорові. І більше того — родина виготовлятиме продукцію у межах кооперативу. Усе ці параметри для нас принципові. Без них кошти ніхто не отримує».

Згодом з’ясовується, що сімейство Губки підійшло ще і тому, що мало можливість витратити 20 тисяч на підведення води, облаштування бетонних стійл, кормового столу та іншого. Це були невід’ємні умови виділення проектних коштів.

«Ми сподіваємося, що зробили це не дарма, — підхоплює Галина Губка. — Зараз от маємо шість корів, а згодом заведемо більше, бо вже буде, де їх утримувати. І виробництво збільшиться. Так і прибуток більший стане».

Господарі не перестають метушитися разом з представниками дорадчої служби: чіпляють зелену стрічку на приміщення ферми, розробляють план, як показово туди завести корову, де усім стати у цей момент… Вони очікують на приїзд очільника області Олега Синютки.

Минає година — і очікування виправдовуються. З’являється голова Львівської ОДА. За запізнення не перепрошує, одразу йде до господарів. Кілька жартів, слів вдячності і посадовець крокує до стійла. Галина Губка урочисто перерізає стрічку та роздає усім по шматочку. На щастя та удачу.

«Добрі у вас корови, певно, і молоко чудове дають», — усміхаючись каже Олег Синютка та схиляється до худоби. З поважним видом господаря він голубить корову, а потім йде оглядати стайню.

Тут вже підготовлене свіженьке молоко. Очільник ОДА, представники Львівської аграрної дорадчої служби та родина Губки підносять склянки догори.

«За вас!», — проголошують усі присутні, у стійні лунає дзвін склянок. Тепер ферму дійсно офіційно відкрили — адже і продукцію покуштували, і результат фінансування канадського Уряду продемонстрували і побачили.

Опісля гості свята спішать до столу. Запрошують і очільника області. Той погоджується та швидко тікає, бо ж робота чекати не буде. Інші ж лишаються за столом. Віталій Степанович налаштовує родину розповідати про свою ферму іншим, аби на Львівщині впроваджувати більше подібних господарств. Ті погоджуються та пригощають, на знак вдячності, домашнім сиром і сметаною.

На дворі потроху сутеніє, а у стайні продовжує горіти світло. Корови мукають та потроху сьорбають воду з нових поїлок і пережовують кукурудзиння.

Ганна БЕЛОВОЛЬЧЕНКО