На аборт до Львова, або Як реагувати на польський законопроект про заборону абортів

За різними оцінками близько 30 тисяч активісток не вийшли на роботу та вбралися у чорне. Так виглядав  загальнонаціональний страйк жінок, які виступають проти прийняття цього проекту та, відповідно, заборони абортів у країні.

З огляду на це, ІА Дивись.info вирішило дізнатися, як в інших країнах ставляться до штучного переривання вагітності, як демократична Польща пішла на такий крок та чи можлива заборона абортів в Україні.

Закордонна практика абортів: від повної заборони до самого лише бажання жінки

У світі ставлення до штучного переривання вагітності різне. Так, існують держави, де аборти категорично заборонені, а на тих, хто є причетним до операції, чекає кримінальна відповідальність. На противагу їм є держави, де жінки вільні робити аборти за власним бажанням, більше того — за державний кошт.

До першої категорії відносяться здебільшого країни Південної та Західної Азії та низка африканських країн: Афганістан, Єгипет, Ірак, Іран, Сирія, ОАЕ тощо.

Експерти пояснюють це авторитетністю релігії та традиціями.

«Мені важко судити про ситуацію саме на території цих країн, але можу припустити, що суворі обмеження щодо абортів діють тут саме через великий вплив релігії. Крім того, традиції перелічених держав досить специфічні», — каже соціологиня, докторантка факультету соціології Київського національного університету ім. Т. Шевченка Олена Стрельник.

Також існує низка країн, у яких переривання вагітності залежить виключно від бажання жінки. Серед таких держав: Німеччина, Франція, Австрія та інші представники європейської когорти, а також Австралія, Китай, Монголія, Куба і Канада. У цих державах кримінальна відповідальність за аборт встановлюється лише у випадку, якщо він нашкодив здоров’ю жінки або ж був зроблений запізно.

А от такі країни, як Японія та Ірландія належать до тих, де аборти не можна робити вільно. Утім, штучно переривати вагітність дозволяється в окремих випадках. Так, японці легалізували аборти ще у середині 20 століття. Сьогодні переривати вагітність у цій країні можна лише за медичними та соціально-економічними показниками, а також у випадках зґвалтування.

Подібна ситуація і у Великобританії. Як пише у своїй науковій роботі «Штучне переривання вагітності: прогалини у законодавстві» Віталій Білоусов, дослідник та викладач цивільного права і процесу Національного Авіаційного університету, тут для медичного аборту жінка має надати висновки двох лікарів про його необхідність. При цьому, аборт громадянки Великобританії можуть робити під час строку у 24 тижні.

Варто зазначити, що, наприклад, в Ірландії довгий час аборти були суворо заборонені. Парламентарі схвалили так звані «рятівні» аборти лише у 2013 році. Поштовхом до цього рішення стала смерть вагітної Савіти Халаппаванар. За свідченнями близьких Савіта Халаппаванар втрачала дитину і мала через це сильні болі. Утім, лікарі відмовилися зробити їй аборт, оскільки ще прослуховувалося серцебиття зародку. Зрештою, жінка померла від зараження крові. Тепер ірландки мають право зробити аборт, якщо збереження вагітності загрожує життю матері, а також у разі ризику її самогубства.

Як Польща дійшла до «народження» законопроекту

Причиною масових протестів у Польщі став проект комітету «Стоп аборт». 23 вересня польський Сейм прийняв його у першому читанні та відправив на доопрацювання юристам.

Законопроект передбачає повну заборону абортів, за винятком ситуацій, які безпосередньо загрожують життю вагітної. Якщо ж закон порушать, винуватцям загрожуватиме позбавлення волі від 3 місяців до 5 років. Покарання стосуватиметься як матері, яка пішла на такий крок, так і усіх інших, хто причетний до смерті плода.

Ініціаторами прийняття закону виступила Конференція католицьких єпископів Польщі. Розробила ж його група юристів Ordo Iuris. Представники не просто втілили проект у життя. Вони також активно підтримують його, публікуючи на своєму сайті результати досліджень на користь прибічників заборони абортів.

Як повідомляє «Європейська правда», не обійшлося тут без втручання релігії.

«Більшість поляків — католики. Очевидно, що закони мотивовані цінностями — сказав в ефірі TOK FM глава Ordo Iuris Єжи Кваснєвський.

Сьогодні законопроект знаходиться на доопрацюванні. Коли саме будуть результати по цьому питанню — невідомо.

Але вже зараз польські політики змінюють риторику під час коментування ситуації довкола законопроекту.

Так, прем’єрка Польщі Беата Шидло взагалі відхрестилася від того, що Уряд на чолі з правлячою партією «Право і справедливість» працює над будь-яким подібним проектом закону.

«Хочу завірити вас, що уряд «ПіС» не працював і не працює над будь-яким проектом закону, що забороняв би аборти. Ми такою роботою не займаємося», — сказала прем'єрка, передає польська «Ґазета Виборча».

І це при тому, що ще кілька днів тому, напередодні протестів Міністр закордонних справ Польщі та член «Права і Справедливість» Вітольд Ващиковський зверхньо коментував можливі демонстрації.

«Хай бавляться, якщо вважають, що в нас немає важливіших справ», — зазначав політик.

Пізніше він, за повідомленнями тієї ж «Ґазета Виборча», «знущався з «маргінальної» демонстрації жінок у Варшаві. В ефірі TVN24 він заявив, що «про життя та смерть треба говорити серйозно, а не переодягатися, робити театр і кричати дурні гасла».

З Польщі до Львова на аборт?

Натомість, вже сьогодні у Польщі процвітає «абортний туризм». Як відомо, республіка належить до тих країн, де аборти поки що дозволені лише за медичними показниками та у випадку, якщо жінка завагітніла унаслідок зґвалтування. За власним бажання перервати вагітність польки не можуть.

За оцінками польської Федерації жінок і планування сім'ї, щорічно аборти роблять близько 100 тисяч жінок. При цьому, за даними Євростату за 2014 рік легально лише 970 жінок у країні зробили аборт.

То де ж його зробили інші 90 тис. 30 польок? Імовірна відповідь «абортивний» або «медичний туризм». У 2010 році польський парламент влаштував громадські слухання, на яких лікарі з Німеччини, Австрії та Голландії зазначили: щорічно аборти у їхніх країнах роблять тисячі польок.

По такій «співпраці» з Україною офіційної статистики немає. На державному рівні польки не мають право робити аборти в українських лікарнях. Але за неофіційними даними, які наводить «Радіо Свобода», ще у 2009 році від 14 до 15 тисяч польок приїздили на аборт лише до самого Львова. Близько і дешево. Зрештою, дорога до міста Лева займає пару годин, а аборт коштує у середньому півтори-дві тисячі гривень.

Така ситуація спостерігалася ще за часів часткової заборони на аборти у сусідній Польщі. Чи варто очікувати на зменшення кількості польок, бажаючих перервати вагітність в Україні, у разі прийняття Сеймом законопроекту? Насилу віриться.

 «Абортні ініціативи» в Україні

В Україні поки що аборти за бажанням жінки є цілком легальними. Згідно з законодавством, переривати вагітність у нашій країні за ініціативою матері можна на строці до 12 тижнів. Пізніше — лише за медичними показниками лікарів.

Зараз в Україні не чутно гучних заяв щодо заборони абортів. Останній раз подібні ініціативи лунали від нардепа-«радикала» Ігоря Мосійчука. У 2015 році він заявляв про наміри внести законопроект про заборону абортів на розгляд Верховної Ради.

«Я віруюча людина, тому я підтримаю позицію церкви про заборону абортів, крім випадків, коли вони необхідні з медичної точки зору, коли вони загрожують матері. Я прихильник заборони абортів. Це великий гріх», — пояснив Ігор Мосійчук свою позицію.

Утім, не склалося — законопроект до ВРУ так ніхто і не подав.

Ще раніше заборонити аборти збиралися представники «Свободи». У 2013 році відповідний законопроект внесли депутати Олександр Сич, Руслан Зелік і Руслан Марцинків.

Народні обранці пропонували повністю заборонити штучне переривання вагітності. Виключення стосувалися випадків, коли:

• вагітність загрожувала життю матері;
• були наявні медичні показання про патологію плоду, що були б несумісними з життям після народження дитини;
• якщо жінка завагітніла унаслідок зґвалтування.

Актуальність цього законопроекту депутати мотивували тим, що 28 липня Україна мала б відзначати 1025-річчя Хрещення Русі, а «з релігійної точки зору, загальновідомо, що всі християнські церкви в Україні виступають проти аборту, вважаючи це вбивством людини».

Подібний законопроект ініціювали і у 2012 році. Тоді його автором був депутат від фракції «БЮТ» Андрій Шкіль. Однак ініціатива так і лишилася ініціативою.

В усіх випадках законопроекти відхилила експертна комісія. Вона апелювала до того, що заборона абортів не покращить демографічну ситуацію в Україні. Та, крім цього, може призвести до зростання кількості кримінальних абортів у десятки разів.

Що чекає на Україну?

Виходячи з того, що в Україні не раз мали місце бути думки про заборону абортів, можна припустити: подібні заяви лунатимуть і надалі.

Утім, соціологиня Олена Стрельник каже, що вірогідність цього не така вже і велика. На думку експертки, в Парламенті зараз немає настільки консервативної політичної сили, яка б лобіювала ідеї такого роду.

«Наприклад, «Свобода», яка могла би ініціювати подібний законопроект, не пройшла до Парламенту. Це по-перше. По-друге, ми мусимо враховувати, що в Україні клімат відносно гендерних питань дещо відрізняється від інших країнах, сусідніх, зокрема, — каже експертка. — Йдеться про те, що Україна була першою серед СНД, де прийняли Закон «Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок та чоловіків» у 2005 році, у 2006 він вступив у силу. Наразі аналогічний закон прийнятий тільки у Киргизстані. Тобто в Україні досить потужна діяльність жіночих організації і клімат, який на сьогодні існує, не створює підстав думати, що ці законопроекти можуть бути прийняті».

Подібні думки висловлює і Марта Чумало, заступниця голови Центру «Жіночі перспективи», який захищає права жінок та забезпечує рівні праві і можливостей жінок та чоловіків в усіх сферах суспільного життя.

«Ті законопроекти, які з’являються, це політичні ниточки. Популізм, — каже Марта Чумало. — Це така тема, з котрої багато людей мають визначену точку зору, і коли питання піднімається, то всі включаються у дискусію. Я сподіваюся, що в Україні не буде посилення регулювання у цьому питанні. Не буде заборони на аборти. У тих умовах, які ми зараз маємо: захист жінок, можливості перебування дітей у притулках, дитбудинках…заборона абортів спричинила би колапс».

Та якщо все ж питання про заборону абортів постане в Україні, якою буде реакція громадян? Чи вийдуть українки та українці на вулиці міст протестувати? Чи мовчки погодяться з тим, що запропонує Парламент?

На ці питання, за словами експертів, немає однозначної відповіді.

«Протестна активність це така річ, яку досить важко прогнозувати, — каже Олена Стрельник. — З одного боку, маємо зростання громадської активності після Майдану, з іншого, можна сказати, що люди дещо втомилися від участі в протестних акціях. Звичайно, я особисто і мої коліжанки вийшли би на таку акцію протесту. Втім, важко спрогнозувати, наскільки вони були б масові. Але підкреслю, що роль жіночих організацій досить активна в Україні, тому, можливо, варто очікувати протидії з боку громадськості».

Як зауважує заступниця голови Центру «Жіночі перспективи», в Україні ситуація з абортами не є критичною, аби її регулювати таким чином. Утім, на її думку, якщо це буде вигідно політсилам, питання будуть підіймати.

«Лунатимуть подібні ініціативи і від церкви, яка гратиме на почуттях своєї пастви. Але ми не є монорелігійною країною. І не може якась одна релігія диктувати норми для усіх громадян. У нас є багато людей, які не тільки не є католиками чи мусульманами, чи православними тощо. У нас немало атеїстів. Тому однозначного погодження з забороною абортів не варто очікувати», — упевнена Марта Чумало.

Ці слова підтверджують і результати опитування ІА Дивись.info. 60% респондентів не підтримують заборону абортів та виступають за право жінки самій вирішувати, народжувати чи ні.

Разом з тим, 38% проголосували «за» заборону штучного переривання вагітності. Що є досить великою часткою.

Сьогодні дійсно важко спрогнозувати, що очікує Україну у цьому питанні. Певно, дізнатися справжню реакцію людей на заборону абортів можна буде лише у випадку ініціювання такого законопроекту.

Ганна БЕЛОВОЛЬЧЕНКО