До ворога на заробітки, або Чому російським артистам не заборонили гастролювати

Хто проти

Отже, депутати не підтримали у першому читанні законопроект №4303 «Про внесення змін до деяких законів України стосовно обмеження використання медійної продукції держави-агресор». Проголосували «за» лише 174 народних обранці. Це викликало неабияке обурення в автора документа Миколи Княжицького, який відреагував демаршем.

«Я дуже прошу вас – тих, у кого є хоча б доля честі і совісті, припинити брати участь у засіданнях цієї Верховної Ради. Я принаймні зроблю так… Поки ми хоча би не відправимо на повторне друге читання цей законопроект, поки ми не покажемо, хто в цьому залі виступає проти України, проти українців, хто спекулює і бреше на користь Льовочкіним, Фірташам, іншим корупціонерам, на користь негідникам, олігархічній більшості, яка розкрадала цю країну 25 років, а зараз намагається через таких, як оцей Лещенко тут сидить гавкає, через таких негідників, як оце Червакова, яка з «Інтера» не вилазить, через того ж Льовочкіна, через інших людей, які пробують знищити Україну, не дають прийняти нормальний закон, який підтримує українське мистецьке середовище», – сказав з трибуни парламенту Микола Княжицький.

Гнів депутата, спрямований на Лещенка і Червакову, був не випадковим. Саме ці двоє нардепів, а також перший віце-спікер парламенту Ірина Геращенко гостро розкритикували законопроект, який мав би обмежити візити гастролерів або принаймні розставив би всі крапки над «і».

Наприклад, Ірина Геращенко так аргументувала свою відмову підтримати законопроект Княжицького: «Росія забороняє українські книжки, українські бібліотеки, усиновлення важкохворих дітей, ще казна-що. Росія виглядає як дикунська країна. Україна – не Росія! І я категорично проти того, аби виховувати патріотизм українців через заборони і приниження, через порушення прав людини. Так, ми маємо жорстко боротися з російською пропагандою. Жорстко і мудро. Нас цікавить позиція росіян, а не розписки. Тому я вважаю, що зараз не на часі подібні ініціативи, які, до того ж, працюють на розкол. Патріотизм не виховується через заборони. Я проти російської пропаганди, російського інформаційного впливу. Тому Нацрада абсолютно правильно заборонила російські пропагандистські канали. Тому СБУ склало списки тих, хто виступає проти територіальної цілісності і суверенітету України, цим персонам заборонено в'їзд в Україну. Це цивілізований шлях боротьби з російською пропагандою і ми маємо рухатися далі в цьому напрямку. Але вимагати від людей розписки – це точно не компетенція ВР».

Натомість Ольга Червакова написала наступне у своєму Фб: «Завтра в парламенті розглядатиметься законопроект про те, як посадити в російську тюрму Бориса Гребенщикова і Андрія Макаревича. Законопроект 4303 авторства Миколи Княжицького пропонує доповнити ст. 3 закону «Про гастрольні заходи» вимогою до російських акторів і співаків перед гастролями в Україні «надати письмову заяву про засудження окупації території України державою-агресором». Форму заяви має затвердити Кабмін. Без такої заяви гастролі акторів і співаків з Росії пропонується заборонити. В Російській Федерації заява про засудження дій режиму Путіна – навіть усна – прирівнюється до екстремізму і карається ув'язненням на великий термін…»

А от єврооптиміст Сергій Лещенко розклав все по поличках: «1) закон передбачає, що всі громадяни Росії перед отриманням права виступу в Україні мають письмово засудити окупацію нашої території. Таким чином, усі вороги Путіна – Єфремов, Биков, Ахеджакова тощо – мають письмово розписатися в державній зраді Росії та після повернення в РФ сісти в тюрму. Переконаний, що цю спецоперацію Княжицький проверчував зі своїм кумом ФСБшником Сівковичем, причетним до розгону Майдану, який зараз живе в Росії та рятується від екстрадиції в Україну під захистом Путіна;

2) закон через розмитість формулювань дає можливість отримання хабарів на непрозорих схемах видачі прокатних свідоцтв та можливість Нацраді позбавляти ліцензій за невизначені чітко порушення;

3) шляхом маніпуляцій замість комітету свободи слова цей закон потрапив до комітету духовності, очолюваний Княжицьким-Сівковичем. Сам комітет свободи слова цей проект відхилив, а голова комітету свободи слова Вікторія Сюмар (теж Народний фронт) сором'язливо витягнула картку під час голосування. Як колишній журналіст, я би в першу чергу цікавився причинами такого демаршу Вікторії».

Мистецтво маніпуляції

Законопроект, цілком очевидно, є далеким від досконалості, але принаймні він міг стати першим кроком на шляху до того, щоб не просто визнати очевидні речі – такі як: в Україні – війна і війна не з якимись там ефемерними сепаратистами-терористами-бойовиками, а з Росією, що на сході України стріляють з російських танків, гаубиць, градів чи САУ, а й нарешті, визволитися з радянського минулого, позбутися світу дешевої попси і відкрити для себе світ світових культур, справжніх, а не спроби копієчні стрази видавати за коштовні діаманти, не кажучи вже про розвиток української культури, яка заслуговує на увагу і підтримку з боку держави.

Головним каменем спотикання у законопроекті став пункт, згідно із яким, всі громадяни країни-агресора перед проведенням гастролей в Україні мали б підписувати заяву про засудження агресії Росії проти України. Саме через цю умову на документ обрушився шквал критики, зокрема від Лещенка та Червакової. Але вони або законопроекта не читали, або свідомо брешуть. Бо в законопроекті є одна умова: не застосовуються ці обмеження до тих, хто «неодноразово публічно засуджували окупацію території України державою агресором, про що є відповідні публікації в засобах масової інформації». А отже, ні Гребенщиков, ні Макаревич, ні Дмитро Биков, ні Ахеджакова, ні Єфремов нічого підписувати не повинні, бо вони неодноразово публічно демонстрували свою позиції, відтак доводити нічого не повинні. А ось Наташа Корольова, уроджена Поривай, колишня киянка, але за фактом громадянка Росії, яка підтримала анексію Криму, а сьогодні збирається з концертами в Україну, повинна визначитися, куди їй – до «розумних» чи «красивих».  Не важко здогадатися, що і без ухваленого законопроекту концерт навіть якщо й відбудеться, то без скандалу не обійдеться…

Так само безпідставними є аргументи депутатів про арешти артистів, які підпишуть документ, передбачений законом. Як бачимо, ні Гребенщиков, ні Макаревич, ні Єфремов досі не за гратами, хоча не раз публічно демонстрували свою позицію. А ось чого насправді слід очікувати, так це дзеркальних санкцій з боку Росії. А це означає, що чогось подібного стануть вимагати від українських артистів. Наприклад, визнати, що Крим – це Росії або що в Києві – хунта чи розп’ятий хлопчик у трусиках існує. Імена тих, хто досі активно гастролює в РФ, всім відомі: Потам і Настя, Лобода, Віра Брежнєва, не кажучи вже про Ані Лорак тощо. Комусь з них байдуже до війни, хтось називає свою творчість «мистецтвом», а «мистецтво немає національності», а хтось просто заробляє гроші і байдуже у який спосіб. Ті ж самі аргументи й у російських артистів, які сьогодні в Колонному залі кричать: «Крим – ета Расія», – а вже за тиждень спішать в Україну на заробітки. І за усім цим стоять власники телеканалів, медіамагнати, зацікавлені в масовому обміні маскультурою…

Другий пункт звинувачень Сергія Лещенка базується на непрозорих схемах, хабарах задля отримання свідоцтв тощо. Однак Комітет з питань запобігання і протидії корупції схвалив законопроект і у висновку зазначив: «У проекті акту не виявлено корупціогенних факторів – проект акту відповідає вимогам антикорупційного законодавства».

Так само і третій пункт звинувачень Сергія Лещенка про маніпуляції на рівні спікера Парубія теж не витримує критики. Оскільки тоді, коли законопроект був зареєстрованим, Андрій Парубій ще не був спікером. Очевидно, цю надто грубу помилку помітив і сам Лещенко, тому згодом прізвище Парубія з поста екс-журналіста зникло. Правда в тому, що Вікторія Сюмар справді витягла картку і не голосувала за законопроект свого однопартійця…

Ворог – не ворог

Є зауваження у висновках головного управління ВР, більшість з них зводяться до нечіткості формулювань, спірності чи дублюванню деяких пунктів. Утім, зважаючи, що голосування стосувалося першого читання, всі недоліки можна було виправити, врахувати зауваження і внести поправки. Але депутати вирішили просто завалити законопроект. До єврооптиміста Лещенка з БПП приєдналися його друзі, котрі їздять до Європи і США як по свячену воду, Найєм і Заліщук. Перший проголосував «проти», а друга – утрималася. З президентської фракції висловилися проти документа ще й Білозір, Брензович, Суслова і, зрозуміло, Червакова.

Все зрозуміло з позицією клонів колишньої Партії регіонів – Опоблоку, групи «Віродження» та «Волі народу», зіграла на їхньому боці фракція «Батьківщини», яка віддала 5 голосів за законопроект.

Зрештою, все повернулося до вихідної точки. Депутати з якихось незрозумілих причин так і не наважилися в умовах війни з Росією заборонити пускати в Україну тих, хто підтримує путінську агресію, посилаючись на дивний аргумент – що про нас подумають, якщо ми щось заборонятимемо. Здається, варто було б подумати, що про вас подумає ваш народ – бійці, які в окопах, зі зброєю в руках боронять українську землю, батьки, які оплакують загиблих синів, вдови – чоловіків, діти – татів, полонені, яких катують в російських в’язницях, переселинці, які втратили свої домівки, тисячі тих, хто не вважає, що Крим – це Росія, однак змушений залишатися на півострові, в’язні московських тюрем, волонтери, які своєю щоденною самопожертвою намагаються наблизити перемогу тоді, коли народні обранці не здатні війну назвати війною, а ворога – ворогом…

Оксана ДУДАР

Карикатури Антона БРИНИХА