Заборонити не можна дозволити: позиції духівника та лікаря у питанні абортів

ІА Дивись.info поспілкувалося з акушером-гінекологом Вальдемаром Надіжком та отцем Ігорем Бойком, ректором Львівської духовної семінарії Святого Духа Української Греко-Католицької церкви, доктором морального богослов’я та керівником школи біоетики Українського католицького університету на тему абортів. З’ясувалося, що в позиціях лікаря та духівника може бути немало спільного.

Про ставлення до абортів

Отець Ігор Бойко:

Позиція Церкви є однозначною: за жодних обставин така практика як аборт не може бути допущена, тому що Бог дав найвищу цінність — людське життя. І ніхто не має права забирати те життя в людини.

Католицька і, я думаю, також і православна Церква схиляються до тої думки, що життя дитини має бути захищене від моменту зачаття, оскільки це життя є життям нової людської істоти. І право дитини на життя не є дане їй зі сторони батьків чи лікаря, чи особою, яка творить закони. Воно дане безпосередньо Богом.

Сьогодні є доволі багато наукових даних, які підтверджують, що з першої миті свого існування, коли чоловіча і жіноча гамета поєднуються між собою та створюється зигота, з’являється нове життя. І оскільки це життя розвивається автономно, незалежно, а матір надає йому лише простір, в якому воно може перебувати, його ніхто не має права відібрати.

Ми з вами живемо в країні, де аборти дозволені, але це не означає, що лікар зобов’язаний виконувати закони, які йому кажуть чинити моральне зло.

Ми з вами живемо в країні, де аборти дозволені, але це не означає, що лікар зобов’язаний виконувати закони, які йому кажуть чинити моральне зло. Якщо лікар у своїй практиці каже: «Я розумію, що це є життя людини, і я став лікарем не для того, щоби знищувати його, а для того, щоби рятувати і покращувати стан здоров’я пацієнта.  Дитина –  маленький пацієнт,  і тому я собі ніколи не дозволю, навіть якщо закон мені каже, що ти можеш проводити аборт, чинити це», це правильно.  І тому Церква каже, що навіть в тих країнах, де закони дозволяють робити аборти, лікарі не зобов’язані підкорюватися «нормам», які, по своїй суті, є аморальними чи неетичними.

Вальдемар Надіжко:

Єдиної відповіді на це запитання немає в принципі. З позицій етичних, релігійних аборт — це неприпустимо. Але якщо враховувати різні життєві ситуації, з якими жінки можуть стикатися, то, можливо, не варто так категорично і однозначно до цього питання підходити. Є ряд країни, де діє категорична заборона абортів. В інших підхід більш ліберальний.

Я особисто абортів не роблю вже дуже давно. Це було моє особисте рішення. Власне, з етичних міркувань я і не проводжу абортів.

Про дії лікарів під час спілкування з вагітною

Отець Ігор Бойко:

...коли вагітність загрожує життю матері, я би сказав, що рішення має залишатися за жінкою. Вона має сказати: «Дозвольте мені народити дитину, навіть якщо це буде коштувати мені життя...

Лікар не повинен нав’язувати свою думку матері. Навіть коли є ймовірність, що вагітність може нашкодити матері. Завданням лікаря є рятувати життя обох. Можливо, інколи треба зробити передчасні пологи, щоби жінка швидше народила і тоді боротися за її життя. Є різні випадки, але завданням лікаря ніколи не може бути аборт. Те, що дитина трошки менша і вона має, можливо, 500 грамів ваги чи два кілограми, чи три, це нічого не означає. Вона теж має право на життя. У таких випадках, коли вагітність загрожує життю матері, я би сказав, що рішення має залишатися за жінкою. Вона має сказати: «Дозвольте мені народити дитину, навіть якщо це буде коштувати мені життя. Я розумію, що йду на певний геройський вчинок, рятуючи життя своєї дитини». Ми знаємо з історії, як Жанна Беретта Молла, італійка, яка мала вже трьох дітей і була вагітна четвертою, попри застереження лікарів, все ж таки зважилася знову народити. Після пологів вона померла. І цей геройський вчинок Католицькою Церквою був визнаний як гідний для наслідування. Потім Папа Іван Павло ІІ проголосив її святою.

Вальдемар Надіжко:

Як на мене мав би бути єдиний підхід до спілкування лікарів та вагітних у питаннях абортів. Звичайно, це має виглядати максимально коректно. У нас сьогодні є затверджений Міністерством перелік станів, при яких виношування вагітності становить загрозу або для життя жінки, або дитина має вроджені вади і не буде життєздатною. Навіть Міністерство не пише, що «от в тому випадку варто перервати». І відповідно до цього, пацієнтці має бути роз’яснена ситуація. Але остаточний вибір має робити сама жінка. При цьому, вона повинна бути в достатній мірі інформованою. Завдання лікаря —донести максимально об’єктивну інформацію. З одного боку: не підштовхувати, з іншого — не згущувати фарби. Пацієнтка має отримати повну інформацію, а переривати вагітність чи ні, це вже її рішення.

Про ідею повної заборони абортів

Отець Ігор Бойко:

Я вважаю, що аборти мали би бути заборонені. Є клятва Гіппократа. У ній чітко сказано, що «жодній жінці я, як лікар, не дам абортивного засобу, людині, яка буде мене просити про отруту, я не дам її, навіть розуміючи, що вже нічим не допоможу. Але я не вб’ю її, навіть якщо вона просить про це». Отже, лікар Гіппократ навіть у 4 столітті, ще перед народженням Ісуса Христа, вчив лікарів цьому. Сьогодні медики України більше не приймають клятву Гіппократа, а приймають клятву лікаря України. У її тексті такого нема. На жаль.

Вальдемар Надіжко:

Я думаю, що все-таки до цього питання не варто так категорично підходити: заборона — і крапка. Обставини можуть бути різними і питання супроводу державою небажаної вагітності, супроводу потім молодої мами з новонародженою дитиною, фінансової підтримкою молодої сім’ї має підніматися, якщо ми вже говоримо про заборону. Але просто заборонити — це не вихід. Я б із цим погодився, якби держава давала якісь гарантії супроводу матерів, які не є фінансово забезпеченими, наприклад.

...на рівні держави акцент треба робити не на забороні абортів, а на тому, щоби такої думки взагалі не виникало.

Потрібно пам’ятати про наслідки, які може тягнути за собою заборона штучного переривання вагітності. Слід враховувати певну кількість соціально дезадаптованих жінок, які потім ту дитину залишать чи, не дай Боже, щось з новонародженим зроблять. Крім того, може зрости кількість кримінальних абортів.

Хоча, певно, і можна говорити по те, що менша кількість жінок піде на радикальні кроки, якщо аборти заборонять.  Більшість все-таки будуть виношувати дитину.

Утім, як на мене, ліберальне законодавство зараз є більше на часі.

Про те, що робити далі

Отець Ігор Бойко:

Ми повинні прикласти максимум зусиль усі: і лікарі, і церква, і журналісти, і громадські діячі для того, аби сформувати у суспільства культуру поваги до життя. Ця культура притаманна українцям. Ми бачимо, що треба проявити солідарність — ми її проявляємо, бачимо, що треба бути волонтерами — ми стаємо ними, ми об’єднуємося, коли якась біда чи криза.  Має початися духовне відродження. Якщо Радянський союз нам накинув право переривати вагітність, це ще не значить, що ми маємо слідувати цим законам.

Вальдемар Надіжко:

Завжди треба задумуватися над причинами. Власне, треба ставити питання: що жінок сьогодні підштовхує до того, аби зробити аборт. Чи десь їй бракувало знань у питаннях контрацепції, чи вона недоступна їй… Якщо ж жінку до того підштовхують матеріальні чи соціальні чинники, треба ставити питання, чому вона живе за межею бідності. Як на мене, на рівні держави акцент треба робити не на забороні абортів, а на тому, щоби такої думки взагалі не виникало. Якщо жінка вагітніє, вагітність має бути бажаною, плеканою, і дитина має бути очікуваною.

Ганна БЕЛОВОЛЬЧЕНКО