У четвер відбудеться ювілейний Львівський соціологічний форум

Cпіворганізаторами Форуму є Соціологічна асоціація України та її Львівське обласне відділення, кафедра історії та теорії соціології Львівського національного університету імені Івана Франка.

Цьогорічна ювілейна зустріч відомих соціологів проходитиме вперше у дискусійному форматі. У кожному із дискусійних заходів програми Форуму виступатимуть обрані три основних спікери. Решта учасників братимуть участь у Форумі як основні дискутанти. Кожен учасник отримає сертифікат.

Робочі мови: українська, російська, англійська.

Основні теми

1) Дискусійний майданчик «Діалектика глобальних змін у світлі теоретичної та емпіричної соціології»

Останні десятиліття ми спостерігаємо швидку інтенсифікацію глобальних змін, які експлікуються в різні форми у вимірах загроз, викликів, можливостей тощо. Сьогодні уже неможливо розглядати актуальні аспекти життя суспільства виключно із позицій методологічного націоналізму, замикаючись у межах, часто кон’юктурних, політичних кордонів. Компаративність і вписування проблематики у глобальний контекст стає частиною нового стандарту соціологічних теоретизацій та емпіричних досліджень. На порядку денному соціології стоять питання діалектики глобального та локального, змінного та сталого, множинності модернів, культур та цивілізацій. Вони розгортаються в палітру тематичних полів, таких як: криза демократії та транснаціональних інституцій, глобальні ресурсні трансферти, проблеми екології, соціальні чинники загострення проблем тероризму та міжнародних конфліктів, траєкторії та політики міжнародної міграції, національні та соціокультурні кордони, процеси культурної дифузії та акультурації.

2) Дискусійний майданчик «Траєкторії соціокультурної та інституційної динаміки сучасного українського суспільства»

Проективні теорії соціальних змін, такі як теорія модернізації та демократичного транзиту виявилися неспроможними описати зміни, що їх зазнає українське суспільство впродовж останніх десятиліть. Складна і часом суперечлива соціодинаміка суспільства за цей період містила такі різні стани та тенденції як: «хвилі» становлення, посилення і послаблення демократичних інституцій; періоди переважання пасивного, «оберігаючого», патерналістського типу державної політики у соціальній сфері та періоди впровадження неоліберальних, часто непопулярних, болісних реформ; періоди миру та війни; періоди громадської пасивності та політичного абсентеїзму і періоди масової активізації, навіть у деструктивних формах, періоди загострення та послаблення соціокультурних стереотипів та конфліктної напруги у суспільстві. Ця «жива лабораторія» соціальних змін дає можливість відслідковувати їхню динаміку та прогнозувати наступні зміни у таких сферах як: вектори і динаміка цінностей українського суспільства, динаміка форм політичної участі та соціального активізму, старі та нові еліти та opinion maker`s, соціокультурні аспекти інституційної трансформації та реформ, соціальні взаємодії у вимірах довіри, толерантності, мілітаризації, ксенофобії, популізму, соціальний та моральний капітал суспільства зокрема в станах революції та війни тощо.

Спеціальні теми

3) Круглий стіл «Історична пам’ять та поведінкові репертуари в сучасному українському суспільстві»

Згідно з Ч. Тіллі, населення кожної країни має певний набір, певний репертуар колективних дій на основі спільного минулого і спільного інтересу. Цей репертуар значною мірою визначає колективну дію. Так, наприклад, масову політичну амбівалентність, що тривалий час панувала в українському суспільстві, можна пояснювати і з цієї точки зору. Адже всі успішні приклади масової мобілізації монополізувалися у межах державної ідеології, інтерпретувалися як «боротьба народних мас під проводом комуністичної партії». Неуспішні ж зразки масової мобілізації (тобто ті, які зазнали поразки) маркувалися як ідеологічно неправильні, шкідливі, злочинні. Відповідно – в індивідуальній та масовій свідомості вкорінювався певний поведінковий репертуар, коли колективна дія для того, щоб бути успішною, повинна бути ініційована і «освячена» державою. Водночас формувалося уявлення про інший, контрвладний, поведінковий репертуар, який стосувався антирадянських настроїв та діяльності. Репертуар може змінюватися з часом, і у цьому сенсі важливими є роль політичного та інституційного контексту, ступінь ефективності колективної дії і те, чи відповідають позитивно на неї політичні інститути. У фокусі круглого столу такі теми як:

революція як традиція: формування традиції протесту в Україні;
новий «пантеон героїв» та його потенціал солідаризації;
«Ленина свалили…». Декомунізація як ліки і травма для масової свідомості;
феномен «зради» в історії, масовій свідомості та практиках еліт.
4) Talk-панель «Соціологія та agenda setting в Україні»

У конструктивістському підході до дослідження медіа наголошується на можливості встановлювати схему інтерпретації тої чи іншої події, чи аспекту соціальної реальності. За допомогою встановлення «порядку денного» певні аспекти реальності представляються як проблема, що потребує негайного вирішення, а інші аспекти – як нормальний, чи, навіть, бажаний стан. Ця можливість є одним із інструментів символічної влади, виявом «права номінації», яке належить соціальному інституту медіа. У вимірі публічної соціології можливість встановлювати «порядок денний» стає доступною і соціологічним службам. Яким є статус соціології у цьому процесі: суб`єкта формування громадської думки та державної політики чи інструмента, який використовується впливовими «гравцями»? У фокусі цієї панелі такі теми як:

«Хто платить той і замовляє…». «Політичні» викривлення в діяльності рейтингових соціологічних служб;
«Вузька стежка над прірвою…»: Досвід соціологічних досліджень у зоні АТО;
«Кому це цікаво?!». «Незатребувані» теми соціологічних досліджень.