Гальмо чи подушка безпеки: чим є мораторій на продаж землі в Україні

Україна вже стала рекордсменом у проведенні найдовшої у світі земельної реформи. До цього ми змагалися за пальму першості з Мексикою. Утім, якщо тамтешня влада все ж таки узгодила реформу на 23 році сперечань, наші парламентарі продовжують це робити 25 років поспіль.

Одна зі складових незмінного вже неабиякий довгий час Земельного кодексу України – мораторій на продаж земель. Так, 6 жовтня «за» законопроект № 5123-1, який продовжує дію мораторію до 1 січня 2018 року, проголосували 297 народних депутати.

Відтак, жоден власник сільськогосподарської землі не зможе розпоряджатися нею у повному обсязі: продавати, брати під неї кредит у банку тощо. Єдине, що можна зробити – здати її в оренду. Для того, аби з’ясувати, як таке рішення відобразиться на економіці України, чому мораторій діє вже п’ятнадцятий рік поспіль та як Україні слід врегулювати питання земельного ринку, ІА Дивись.info поспілкувалося з економістом, заступником Голови Ради Асоціації «Земельна спілка України» та політологом.

Земля, яка «зависла на балансі» селян

У 2001 році Парламент прийняв Земельний кодекс, а разом із ним – мораторій на продаж землі. Відтак, власникам сільськогосподарських земель, якими, здебільшого були селяни, що отримали їх у якості паю після розпаду СРСР, заборонили виставляти угіддя на продаж. За законом їм дозволено здавати землю лише у тимчасове користування.

За задумом, мораторій повинен був «запасти» для держави час на упорядкування земельного законодавства та створення конкурентноспроможного земельного ринку. В Україні цей процес затягнувся. І от вже 15 рік поспіль парламентарі продовжують дію мораторію.

За підрахунками Центру соціально-економічних досліджень «CASE-Україна» майже 30 млн га землі перебувають у власності селян-пайовиків. В той же час 1,6 млн власників паїв — люди пенсійного віку, які не мають змоги самотужки обробляти землю, живуть у бідності через неможливість вигідно здати в оренду, продати чи заставити власний пай.

Хто підтримав мораторій?

«За» продовження дії мораторію на продаж землі у Верховній Раді проголосували 297 депутатів, що є майже конституційною більшістю. І лише семеро членів Парламенту проголосували проти: Сергій Лещенко, Віктор Пинзеник, Сергій Хлань, Володимир Ар’єв, Остап Єднак, Олексій Мушак та Андрій Вадатурський.

Найбільш активно за мораторій виступали представники опозиції. «Батьківщина» та «Радикальна партія Олега Ляшка» чи не найголосніше вимагали продовження дії мораторію.

Політолог Михайло Басараб не бачить у цьому нічого дивного. Зрештою, деякі представники цих сил є гравцями на аграрному ринку. Або ж виступають його лобістами.

«Батьківщина» завжди вважалася лобістом тіньових латифундистів. Свого часу знаковою постаттю був добре відомий латифундист Богдан Губський. Це союзник і партнер Віктора Медведчука, який після Помаранчевої революції перейшов з фракції СДПУ (о) до Юлії Тимошенко», — каже експерт.

[dyvys_blockqoute text="Всі великі оператори ринку АПК зловживають тіньовим і незаконним використанням земельного ресурсу України" author="Михайло Басараб"]

Політолог зазначає, що Богдан Губський мав колосальні земельні апетити на Київщині та Черкащині. Чимало соратників по партії свого часу звинувачували його у аж надто хижацьких апетитах на землю. Це призводило до конфліктів і демаршів партійців у «Батьківщині». Утім, ані самого Губського, ані Юлію Тимошенко такі звинувачення та перестороги не зупинили.

«Були й інші представники дикого латифундизму. До прикладу, відомий усім депутат-вбивця з «Блоку Юлії Тимошенко» Віктор Лозінський. Він також відомий земельний феодал. Був там ще такий Андрій Веревський, який потім перебіг у «Партію регіонів». Він крупний гравець ринку соняшника і олії. Цілком очевидно, що і він користується великими земельними паями «на дурняк», — каже політолог.

Зрештою, висновок експерта такий: всі великі оператори ринку АПК зловживають тіньовим і незаконним використанням земельного ресурсу України.

Кому вигідна затримка земельної реформи

Мораторій на продаж сільськогосподарських земель — найпроблемніше питання земельної реформи.

За словами економіста IMF Group Ukraine Григорія Кукурузи, середнє недоотримання аграрного сектору України щорічно складає 26%. Це близько 2,5 млрд доларів.

«При цьому, сьогодні у середньому власники угідь отримують 900 гривень на рік за один гектар, коли здають його в оренду фермерам. Це дуже малі суми», — каже експерт.

Основні прибічники продовження мораторію на землю — українські монополісти, власники агрохолдингів, які нині за безцінь орендують великі земельні ділянки у селян. На їх боці стоять також представники влади, які, якщо і не є тими самими монополістами, мають частку у цьому бізнесі.

«Фактично, сьогодні з кожного гектара агробізнес отримує 200-300 доларів на рік чистого прибутку. При тому, що власник земельної ділянки отримує 25-30 доларів орендної плати. Можна казати, що землевласник має десь десяту частину того, що може реально приносити його ділянка. Якщо агробізнесу доведеться викуповувати землю у власність, то прибутків більше у нього від цього точно не стане. Йому доведеться витрачати власні кошти на придбання нерухомості. І при цьому мораторій ніяким чином не зберігає землі від вимирання. Агрохолдинги стають все багатшими, а селяни — біднішими», — переконаний Андрій Мартин, доктор економічних наук, завідувач кафедри землевпорядного проектування Національного університету біоресурсів і природокористування України, а також заступник Голови Ради Асоціації «Земельна спілка України».

У свою чергу, політолог Михайло Басараб виділяє дві групи еліт, які сьогодні впливають на питання продажу чи мораторію на продаж землі. Перші — представники крупного капіталу, промисловці, у яких є достатні ресурси для того, аби сьогодні купити землю. Задешево, але все ж купити. Це великі корпорації, олігархи першої десятки. Вони готові до вільного ринку, бажають зробити це негайно, доки вони дуже багаті, а інші дуже бідні. До того ж, зараз є можливість пролобіювати вигідні умови для себе, навіть за умови відносно прозорого продажу.

[dyvys_blockqoute text="Агрохолдинги, використовуючи низьку орендну ціну українських земель, можуть отримувати прибуток, набагато вищий за своїх іноземних конкурентів" author="Григорій Кукуруза"]

Друга група — це ті, хто отримав можливість розпоряджатися землею нелегально чи напівлегально не за великі гроші, а завдяки корупції і мотивованому мовчанню контролюючих і правоохоронних органів. Йдеться про тіньових латифундистів.

«Вони практично безкоштовно експлуатують землі, вирощують на ній врожаї, роблячи на цьому колосальний бізнес. Такі ділки збирають вершки на вирощуванні культур і продажі врожаю на експорт. Представники групи зацікавлені у тому, аби ринок землі ніколи не запрацював, щоби завдяки хабарям та родинним зв’язкам можна було домовлятися з політиками, які забезпечують прикриття у Верховній Раді, в органах місцевого самоврядування, у прокуратурі і судах тощо», — додає політолог.

І дійсно, якщо вірити цифрам, агрохолдингам та тим, хто з ними пов’язаний, набагато вигідніше тримати землі України у «підвішеному стані». За словами Григорія Кукурузи, існує дві ціни на один і той самий товар: у нас та закордоном. Агрохолдинги, використовуючи низьку орендну ціну українських земель, можуть отримувати прибуток, набагато вищий за своїх іноземних конкурентів.

Який вихід із ситуації

На думку експертів, Україні необхідно позбавлятися мораторію на продаж землі. З огляду на означені вище причини, це — єдиний вихід дозволити власникам сільськогосподарських земель повноцінно використати своє конституційне право на володіння угіддями, а малому та середньому бізнесу скласти конкуренцію агрхолдингам-монополістам.

«Найоптимальніший варіант — це розвивати внутрішній ринок землі, — упевнений економіст Григорій Кукуруза. — Усі держави, які приєдналися до ЄС, підписали мораторій на продаж землі виключно для іноземців.  І зараз вони його вільно продовжують. Ми також маємо сформувати подібний внутрішній ринок, але з низкою обмежень. Так, землю потрібно продавати тільки фізичним особами і тільки з обмеженням гектарів».

При цьому, економіст упевнений, що, навіть коли на український земельний ринок зайдуть іноземні агрохолдинги, вони не стануть загрозою для дрібних власників земель. Експерт запевняє: іноземці будуть купувати землі лише на Сході та Півдні України, де є великі земельні масиви.

«Але ж треба розуміти, що ці масиви — вже у власності українських агрохолдингів. Відтак, єдине, що ми отримаємо у випадку приходу до нас іноземців — війни агрохолдингів. Можливо, іноземні компанії просто викуплять землі. Можливо, наші зможуть з ними боротися, але тоді їм доведеться платити більшу оренду сільським жителям», — додає Григорій Кукуруза.

Цю думку підтримує і Андрій Мартин.

[dyvys_blockqoute text="Для повноцінного запуску земельного ринку в Україні не вистачає не стільки удосконаленого законодавства, скільки повноцінної і справедливої роботи правоохоронної системи" author="Михайло Басараб"]

«По великому рахунку, мораторій — це обмеження конституційних прав громадян України на розпорядження своєю власністю. Але якщо такі правила будуть введені, ринок буде запущений без особливої шкоди. Українські громадяни, які є власниками землі, отримають врешті майнову свободу, а бізнесмени отримають додатковий ресурс, аби залучати фінансування та вести бізнес на стабільній основі», — зазначає Андрій Мартин.

А от політолог Михайло Басараб переконаний, що для повноцінного запуску земельного ринку в Україні не вистачає не стільки удосконаленого законодавства, скільки повноцінної і справедливої роботи правоохоронної системи.

«Мова має йти не лише про ухвалення певних законів, а і про повноцінну роботу правоохоронної системи. Ми перебуваємо у стані тотального правового нігілізму, коли ухвалення законів не означає їхнього обов’язкового виконання. Причиною для цього є непродуктивна робота правоохоронної системи, — каже Михайло Басараб. —  Тому про ринок землі серйозно можна буде говорити тоді, коли буде виконана ціла низка вимог, пов’язана з удосконаленням законодавства, впорядкуванням різного роду реєстрів. І лише після того, як прокуратура, СБУ, Національна поліція, Національне антикорупційне бюро, митниця, податкова запрацюють сумлінно і будуть ефективно виконувати свої обов’язки, ми зможемо сподіватися, що продаж землі відбудеться чесно, з дотриманням прав і законів України».

Коли очікувати на зміни

Сьогодні найсильнішою рушійною силою у питанні земельної реформи є Меморандум, який Україна підписала з Міжнародним Валютним Фондом. Він зобов’язує керівництво нашої держави зрештою прийняти закон, який регулюватиме питання купівлі-продажу сільськогосподарських земель.

Але на швидке його прийняття розраховувати не доводиться. У цьому питанні солідарні усі опитані нами експерти.

Основні причини цього: відсутність політичної волі Парламенту та лобіювання ідеї продовження мораторію власниками великих агрохолдингів.

Так, за словами доктора економічних наук Андрія Мартина, 85% населення України не є власниками земельних часток паїв, їм взагалі важко зрозуміти, у чому проблема. Вони готові вірити політикам-популістам, «які розповідають страшилки», тому за вирішення проблеми мораторію український Парламент в цьому складі братися не готовий. Політики будуть і надалі спекулювати цією темою, аби не втратити прихильність електорату. Українські ж землі і надалі будуть використовуватися монополістами, приносити копійки власникам або ж простоювати порожніми.

Ганна БЕЛОВОЛЬЧЕНКО